Рішення № 92553792, 21.10.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3805/20

провадження №2/619/1130/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю секретаря судового засідання Молотко А.В.

Справа № 619/3805/20

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області;

відповідач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської РДА Харківської області,

розглянув у порядку загального позовного провадження позов про позбавлення батьківських прав.

Стислий виклад позиції позивача.

21 серпня 2020 року Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області в захист прав малолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у відношенні малолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позову зазначила, що на первинному обліку служби у справах дітей районної державної адміністрації, перебувають малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишились без батьківського піклування. Розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 21 листопада 2019 року № 498 малолітніх дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було влаштовано на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу громадянки ОСОБА_5 , який функціонує за адресою: АДРЕСА_1 . Також, за час проживання дітей в дитячому будинку сімейного типу, батьки лише один раз, ще у грудні 2019 року, зателефонували до матері-виховательки поцікавившись долею дітей та як можна відвідати дітей. Громадянка ОСОБА_5 матір-вихователька надала можливість поспілкуватися дітям з батьками, однак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наобіцявши дітям що відвідають дітей, так жодного разу і не приїхали. В день народження ОСОБА_3 , матір навіть не зателефонувала з метою поздоровлення доньки, та не приїхала. До теперішнього часу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до служби у справах дітей з заявами про надання дозволу на спілкування з дітьми або вирішення питання повернення малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не звертались. Запрошені на засідання комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації 18 серпня 2020 року о 10-00 годині громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились, про причини неявки не повідомили. Висновком голови районної державної адміністрації Усова В. № 01-49/2742 від 19 серпня 2020 року, Дергачівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відношенні малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

10 вересня 2020 року було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 10 год 30 хв 23 вересня 2020 року. Направлено відповідачам та третій особі копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачам та третій особі подати до суду відзив на позов в строк до 21 вересня 2020 року.

23 вересня 2020 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год 00 хв 21 жовтня 2020 року.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідно до розписки судову повістку отримала 23 вересня 2020 року.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На адресу місця реєстрації відповідача судом було направлено судову повістку разом з копіями відповідних документів, які були повернуті працівниками пошти у зв`язку з відсутністю адресата.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Як вбачається з поштового відправлення 01 жовтня 2020 року поштове відправлення відповідачу не вручене під час доставки у зв`язку з відсутністю адресата.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена 01.10.2020.

Також судом, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було опубліковано 23 вересня 2020 року.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_6 не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися в судове засідання та не подали відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , її батьками є: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , його батьками є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 27 червня 2020 року відібрано малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітню ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9 , у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення її батьківських прав, та стягнуто з ОСОБА_1 , на користь опікуна, батьків вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дітей), аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у розмірі Ѕ частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 28 лютого 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 вересня 2020 року відібрано малолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення його батьківських прав, та стягнуто з ОСОБА_2 , на користь опікуна, батьків вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дітей), аліменти на утримання малолітної дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно висновку голови районної державної адміністрації Усова В. № 01-49/2742 від 19 серпня 2020 року, Дергачівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відношенні малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача про позбавлення батьківських прав.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.

ОСОБА_1 , яка є матір`ю малолітніх дітей, ухиляється від виконання своїх обов`язків по їх вихованню.

ОСОБА_2 , який є батьком малолітнього ОСОБА_4 , ухиляється від виконання своїх обов`язків по її вихованню.

Статті 150, 157 СК України передбачають, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною 5 ст. 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку голови районної державної адміністрації Усова В. № 01-49/2742 від 19 серпня 2020 року, Дергачівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відношенні малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 безвідповідально відноситься до виховання дітей, вихованням не займається, у зв`язку з цим суд позбавляє її батьківських прав у відношенні малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 безвідповідально відноситься до виховання дитини, вихованням не займається, у зв`язку з цим суд позбавляє його батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі 4 204 (2102+2102 = 4204) грн та з відповідача ОСОБА_2 у розмірі 2102 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно з п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, , пунктом 15.5 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області задовольнити повністю

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 4 204,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, місцезнаходження: 62303, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, майдан Перемоги № 5-А: код в ЄДРПОУ 24129939.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; паспорт НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 02 листопада 2020 року.

Суддя Є. А. Болибок