Рішення № 92551193, 30.09.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.09.2020р. м. Харків Справа №905/484/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.,

розглянувши справу №905/484/20

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа»

про стягнення 319 773,45 грн.,

за участю представників:

від позивача: Єфременко О.О., адвокат

від відповідача: Вінтоняк Д.О., адвокат

Суть спору: НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ККП «Маріупольтепломережа» заборгованості в розмірі 319 773,45 грн., з яких: 241 145,11 грн. – пеня, 47 283,35 грн. - 3% річних, 31 344,99 грн. – інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №3217/1718-БО-6 від 21.09.2017р. щодо своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою суду від 16.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/484/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.04.2020р.

Відзивом за вх. №6898/20 від 06.04.2020р., та запереченнями за вх. №9130/20 від 18.05.2020р. відповідач проти позову заперечив, з огляду на наступне:

- оскільки ч. 2 ст. 2 ЗУ №85-VIIІ від 31.01.2015р. «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», за нормами якого з 07.02.2015р. діє мораторій на нарахування та стягнення пені, поширюють свою дію на спірні правовідносини, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 241 145,11 грн. є необґрунтованими;

- порушення зобов`язань відбулось за відсутності вини ККП «Маріупольтепломережа», оскільки у неопалювальний сезон обігові грошові кошти на рахунках підприємства майже відсутні, а після початку опалювального сезону усі наявні грошові кошти на рахунках підприємства спрямовуються на забезпечення сталого функціонування опалювального сезону, з огляду на те, що відповідач є єдиним підприємством постачання теплової енергії, послугами якого користуються півмільйона мешканців міста; після впровадження нової моделі ринку природного газу у підприємства виникли зобов`язання не тільки перед постачальником природного газу, а і перед підприємствами, що здійснюють транспортування та розподіл природного газу; тобто скрутний фінансовий стан, збитковість, обмеженість матеріальних ресурсів позбавляє підприємство відповідача можливості погашення існуючої заборгованості своєчасно та у повному обсязі, а тому відсутні підстави для стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 15.04.2020р. відкладено підготовче засідання та визначено, що про дату, час та місце проведення підготовчого засідання буде повідомлено учасників справи додатково, зважаючи на введений в Україні карантин, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

28.04.2020р. за вх. №8133/20 господарський суд одержав від позивача відповідь на відзив, якою проти доводів відповідача, викладених у відзиві, заперечив, посилаючись те, що норми ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, оскільки позивач не був і не є енергопостачальною компанією.

Ухвалою суду від 06.08.2020р. продовжено строк проведення підготовчого провадження до 07.09.2020р., призначено підготовче засідання на 01.09.2020р.

01.09.2020р. господарським судом постановлено ухвалу в протокольній формі про закриття підготовчого провадження та призначення справи №905/484/20 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 30.09.2020р.

Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2020р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.2020р. проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 30.09.2020р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив:

21.09.2017р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (на т.ч. АТ «НАК «Нафтогаз України») (позивач, постачальник) та ККП «Маріупольтепломережа» (відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу №3217/1718-БО-6, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язується споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до умов п.1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

У п. 2.1. договору (в редакції додаткових угод №2 від 28.03.2018р., №3 від 05.04.2018р., №4 від 18.05.2018р., №5 від 07.06.2018р. до договору) узгоджено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017р. по 31 березня 2018р. (включно) природний газ обсягом 15 415,664 тис. куб. м., у т. ч. по місяцях кварталів: ІV кв. 2017р. – 5 490,251 тис. куб. м., з яких: у жовтні – 485,537 тис. куб. м., у листопаді – 1 563,795 тис. куб. м., у грудні – 3 440,919 тис. куб. м.; І кв. 2018р. – 9 925,413 тис. куб. м., з яких: у січні – 2 872,976 тис. куб. м., у лютому – 3 590,337 тис. куб. м., у березні – 3 462,060 тис. куб. м.

Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2018р. по 31 травня 2018р. газ обсягом до 710,689 тис. куб. м., у т. ч. по місяцях: у квітні – 650,689 тис. куб. м., у травні - 60 тис. куб. м. Всього – 710,689 тис. куб. м.

Постачальник передає споживачу з 01 червня 2018р. по 31 липня 2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 32 тис. куб. м., у т. ч. по місяцях: у червні – 16 тис. куб. м., у липні - 16 тис. куб. м.. Всього – 32 тис. куб. м.

Приймання – передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання – передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7 договору).

У п.3.8. договору узгоджено, що споживач зобов`язується подати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (в тому числі згідно з цим договором);

- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше 10-го числа, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу однин примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання (п. 3.9 договору).

Згідно з умовами п. 5.2. договору ціна за 1 000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 7 907,20 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 9 488,64 грн.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 8.1. договору).

Умовами п.8.2. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 11.01.2018р. до договору) встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 умов цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. до 31 липня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (р. 12 договору в редакції додаткової угоди №5 від 07.06.2018р.).

На виконання умов договору у жовтні 2017р. - липні 2018р. позивачем поставлено відповідачу природний газ в загальному обсязі 16 076,459 тис. куб. м. на суму 152 543 731,93 грн. що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2017р. на суму 4 607 085,80 грн., від 30.11.2017р. на суму 14 838 287,78 грн., від 31.12.2017р. на суму 32 649 641,66 грн., від 31.01.2018р. на суму 27 260 635 грн., від 28.02.2018р. на суму 34 067 794,81 грн., від 31.03.2018р. на суму 32 850 241 грн., від 30.04.2018р. на суму 6 174 153,67 грн., від 31.05.2018р. на суму 44 909,74 грн., від 30.06.2018р. на суму 33 210,24 грн., від 31.07.2018р. на суму 17 772,23 грн. Вказані акти підписані сторонами і засвідчені печатками підприємств.

Між тим, відповідач оплату отриманого природного газу за зобов`язаннями жовтня 2017р. - липня 2018р. здійснював з порушенням встановлених п. 6.1. договору строків, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з ККП «Маріупольтепломережа» заборгованості в розмірі 319 773,45 грн., з яких: 241 145,11 грн. – пеня, 47 283,35 грн. - 3% річних, 31 344,99 грн. – інфляційні втрати.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Зв приписами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір постачання природного газу №3217/1718-БО-6 від 21.09.2017р., згідно з яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15, від 10.10.2019р. у справі №919/116/19, 07.11.2019р. у справі №910/9096/18 прийменники «до» і «по» визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого-небудь. Інколи, щоб увиразити входження певної дати до встановленого терміну, додають прислівник «включно». Проте, його вживання поряд з останньою датою не доречне.

Враховуючи викладене, а також погоджений сторонами у п. 6.1 договору порядок розрахунків за договором, з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк оплати природного газу відповідачем: за зобов`язаннями жовтня 2017р. – 27.11.2017р., листопада 2017р. – 26.12.2017р., грудня 2017р. – 25.01.2018р., січня 2018р. – 26.02.2019р., лютого 2018р. – 26.03.2019р., березня 2018р. – 25.04.2018р., квітня 2018р. – 25.05.20218р., травня 2018р. – 25.06.2018р., червня 2018р. – 25.07.2018р., липня 2018р. – 27.08.2018р.

Вищевстановлені обставини справи свідчать про те, що оплату отриманого відповідачем у жовтні 2017р. - липні 2018р. природного газу здійснено в повному обсязі, але з порушенням встановлених укладеним між сторонами договором строків.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 2 ст.551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п.8.2. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 11.01.2018р. до договору) встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 умов цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 241 145,11 грн. за загальний період з 27.03.2018р. по 22.11.2018р. за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого у лютому - липні 2018р.

Разом з тим, відповідно до ст.1, ч.2 ст.2 ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» (далі – ЗУ №85-VІІІ від 13.01.2015р.) метою останнього є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. Встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 07.02.2015р.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб`єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів. При цьому, такий мораторій встановлюється виключно з дати набрання чинності цим законом - 07.02.2015р.

У п. 1 Постанови КМУ №705 від 25.07.2012р. «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» (яка діяла до 07.12.2019р.) гарантованими постачальниками природного газу є суб`єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п. 5 статуту НАК «Нафтогаз України», затвердженого постановою КМУ №747 від 25.05.1998р. у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону, встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту НАК «Нафтогаз України» (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

У ЗУ «Про енергозбереження» зазначається, що: «енергозбереження» - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; «паливно-енергетичні ресурси» - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п. 1.5. ст. 1 ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу вимог чинного законодавства НАК «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019р. у справі № 913/66/18).

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент прийняття ЗУ №85-VІІІ від 13.01.2015р.) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент прийняття ЗУ №85-VІІІ від 13.01.2015р.) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача, є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Згідно з п.п. 2.1.-2.2. р. 2 Статуту ККП «Маріупольтепломережа», затвердженого рішенням Маріупольської міської ради №7/43-4116 від 30.07.2019р., метою створення і діяльності підприємства є надання послуг з теплопостачання (централізоване опалення), централізованого гарячого водопостачання. Предметом господарської діяльності підприємства для зазначеної мети є (відповідно до кодів Загального Класифікатора «Галузі народного господарства України»), зокрема, теплопостачання (централізоване опалення).

Отже, враховуючи наведене, а також предмет договору, згідно з яким газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, відповідач у даних правовідносинах є виконавцем/виробником комунальних послуг з постачання теплової енергії.

При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Маріуполь Донецької області (як у спірний період, так і на теперішній час), яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2015р. №1275-р.

Указом Президента України №116/2018 від 30.04.2018р. введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 30.04.2018р. «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» (документи для службового користування).

Інформація про проведення АТО на території м. Маріуполь Донецької області є загальновідомою через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України (стаття 1 Закону). Також, відповідно до підп.8 п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, внесено зміни до таких законодавчих актів – ст.3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» доповнено абзацом десятим такого змісту: «Антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України».

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян на території її проведення в Україні, не припинилася, вона здійснюється одночасно із відсіччю збройної агресії Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей, а мораторій, встановлений ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» щодо нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, продовжує діяти.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач є постачальником енергоресурсу, а відповідач - виконавцем/виробником комунальних послуг з постачання теплової енергії, які вироблялись/надавались у межах спірного періоду на території проведення антитерористичної операції, положення ч.2 ст.2 ЗУ №85-VІІІ від 13.01.2015р. розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору, у зв`язку з чим нарахування пені за загальний період з 27.03.2018р. по 22.11.2018р. є безпідставним та позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.02.2020р. №913/230/19.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних за період з 27.03.2018р. по 22.11.2018р. за зобов`язаннями лютого 2018р. – липня 2018р. складає 47 283,35 грн., перевірений господарським судом та встановлено, що розрахунок є арифметично вірним.

Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних втрат за період з червня 2018р. по жовтень 2018р. за зобов`язаннями квітня 2018р. – липня 2018р. складає 31 344,99 грн., перевірений господарським судом та встановлено, що позивачем здійснено розрахунок за зобов`язаннями червня 2018р. із застосуванням невірного індексу інфляції, за зобов`язаннями травня-липня 2018р. - без врахування висновків Об`єднаної палати касаційного господарського суду Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 щодо заокруглення величини приросту індексу споживчих цін до десяткового числа після коми. При цьому, суд зазначає, що розрахунок позивача за зобов`язаннями квітня 2018р. є арифметично вірним.

Тому, господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначеної величини приросту індексу споживчих цін, (індексу інфляції), висновків Об`єднаної палати касаційного господарського суду Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19, часткових оплат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов`язання, здійснено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що інфляційні втрати за період з червня 2018р. по жовтень 2018р. за зобов`язаннями квітня 2018р. – липня 2018р. становлять 30 564,41 грн., з яких:

- за зобов`язанням квітня 2018р. – 27 426,66 грн., які розраховані наступним чином:

- 1 827 327,61 грн. (сума боргу) * 99,3% (індекс споживчих цін за липень 2018р.) - 1 827 327,61 грн. (сума боргу) = - 12 791,29 грн. (інфляційне зменшення боргу у вказаний період);

- 1 379 482,86 грн. (сума боргу) * 101,9% (індекс споживчих цін за вересень 2018р.) - 1 379 482,86 грн. (сума боргу) = 26 210,17 грн. (інфляційне збільшення боргу у вказаний період);

- 823 987,09 грн. (сума боргу) * 101,7% (індекс споживчих цін за жовтень 2018р.) - 823 987,09 грн. (сума боргу) = 14 007,78 грн. (інфляційне збільшення боргу у вказаний період).

- за зобов`язанням травня 2018р. – 1 302,38 грн., які розраховані наступним чином:

- 44 909,74 грн. (сума боргу) * 102,9% (індекс споживчих цін за період липень - жовтень 2018р.) – 44 909,74 грн. (сума боргу) = 1 302,38 грн. (інфляційне збільшення боргу у вказаний період);

- за зобов`язанням червня 2018р. – 1 195,57 грн., які розраховані наступним чином:

- 33 210,24 грн. (сума боргу) * 103,6% (індекс споживчих цін за період серпень - жовтень 2018р.) – 33 210,24 грн. (сума боргу) = 1 195,57 грн. (інфляційне збільшення боргу у вказаний період);

- за зобов`язанням липня 2018р. – 639,80 грн., які розраховані наступним чином:

- 17 772,23 грн. (сума боргу) * 103,6% (індекс споживчих цін за період вересень - жовтень 2018р.) – 17 772,23 грн. (сума боргу) = 639,80 грн. (інфляційне збільшення боргу у вказаний період).

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 47 283,35 грн. та інфляційних втрат в розмірі 30 564,41 грн., а отже і їх задоволення.

Посилання відповідача про те, що 3% річних та інфляційні втрати нарахуванню не підлягають, через порушення зобов`язання за відсутності його вини через скрутний фінансовий стан, збитковість та обмеженість матеріальних ресурсів, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

За приписами ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 617 ЦК України встановлює загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ч. 1 ст. 625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Виходячи із наведених норм діючого законодавства суд зазначає, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати природного газу є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, а відсутність вини у порушенні такого зобов`язання не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Крім того, щодо оплати отриманого відповідачем у жовтні 2017р. - липні 2018р. природного газу, яка здійснена частково відповідно до постанови КМУ №217 від 18.06.2014р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19-1 ЗУ «Про теплопостачання» оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Постановою КМУ №217 від 18.06.2014р. затверджений «Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки» (далі – Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Згідно з п. 3 Порядку теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води за категоріями споживачів «населення», «релігійні організації», «бюджетні установи», «інші споживачі» (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Відповідно до п.п. 7,8 Порядку теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води. Усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів.

Пунктом 12 Порядку встановлено, що комісія на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця: 1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів: на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками); на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи); на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи); на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 13 Порядку уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.

Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Згідно з пп. 1 п. 14 Порядку у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація: здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості: природного газу - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками; послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи; послуг з розподілу природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) - на рахунок оператора газорозподільної системи; виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води без урахування вартості природного газу - на поточний рахунок теплопостачальної або теплогенеруючої організації.

Отже, вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, він не обмежує споживача у можливості виконати свої обов`язки з оплати за отриманого газу за договором, укладеним між сторонами, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання; не скасовує і не обмежує відповідальність споживача перед постачальником з оплати за спожитий газ; не змінює строків здійснення розрахунків за договором.

Таким чином, здійснення оплати за отриманий природний газ відповідно до вищевказаного Порядку №217 не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, у тому числі від сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №910/16072/16 та від 27.02.2020р. у справі №921/12/19.

На підставі ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька обл., м. Маріуполь, Центральний р-н, вул. Гризодубової, буд. 1, ідент код ЄДР 33760279) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. б. Хмельницького, буд. 6, ідент. код ЄДР 20077720) 3% річних у розмірі 47 283 (сорок сім тисяч двісті вісімдесят три) грн. 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 30 564 (тридцять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн. 41 коп., судовий збір у розмірі 1 167 (одна тисяча сто шістдесят сім) грн. 72 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 12.10.2020р.

Суддя Л.В. Ніколаєва