Рішення № 92546466, 30.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 жовтня 2020 року справа №640/9630/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Алюмотрейд")доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року №0126511206В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав протиправного застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, оскільки ТОВ "Алюмотрейд" своєчасно направило податкові накладні на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, проте, у зв`язку із технічним збоєм програми, реєстрація відбулась несвоєчасно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/9630/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що за результатами перевірки встановлено несвоєчасну реєстрацію ТОВ "Алюмотрейд" податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для застосування штрафу.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 18 лютого 2019 року №0126511206 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201, та згідно з пунктом 1201 статті 1201 Податкового кодексу України до ТОВ "Алюмотрейд" за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму податку на додану вартість 449 956,57 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 44 995,66 грн., за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму податку на додану вартість 7 573,12 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 1 514,62 грн.; загальна сума штрафу становить 46 510,28 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 05 лютого 2019 року №287/26-15-12-07/40672307 про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "Алюмотрейд" (податковий номер 40672307) за 2017-2018 роки (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних 2017-2018 роки згідно переліку, зазначеному в акті перевірки, в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідальність платника передбачена пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з нормами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, належним та допустимим доказом реєстрації податкової накладної є квитанція в якій фіксується дата та час надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі по тексту - Порядок №1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр).

Відповідно до пунктів 11-15 Порядку №1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки податкової накладної.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

З наведених положень законодавства вбачається, що у разі отримання контролюючим органом податкової накладної від платника податку, за результатами проведення їх перевірки платнику податку надсилається квитанція про прийняття, неприйняття або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування протягом операційного дня.

За визначенням підпункту 14.1.133 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України операційний (банківський) день - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання.

Як зазначено в акті перевірки, позивач порушив граничні терміни реєстрації податкової накладної від 27 березня 2017 року №42 (дата реєстрації - 18 квітня 2017 року, граничний строк реєстрації - 15 квітня 2017 року) із затримкою на 3 календарні дні; податкової накладної від 20 грудня 2018 року №168 (дата реєстрації - 16 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 15 січня 2019 року) із затримкою на 1 календарний день; податкової накладної від 25 грудня 2018 року №169 (дата реєстрації - 16 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 15 січня 2019 року) із затримкою на 1 календарний день; податкової накладної від 18 грудня 2018 року №167 (дата реєстрації - 16 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 15 січня 2019 року) із затримкою на 1 календарний день; податкової накладної від 03 грудня 2018 року №80 (дата реєстрації - 04 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 31 грудня 2018 року) із затримкою на 4 календарні дні; податкової накладної від 12 грудня 2018 року №170 (дата реєстрації - 30 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 31 грудня 2018 року) із затримкою на 30 календарних дні; податкової накладної від 21 грудня 2018 року №140 (дата реєстрації - 30 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 15 січня 2019 року) із затримкою на 15 календарних днів; податкової накладної від 28 грудня 2018 року №142 (дата реєстрації - 30 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 15 січня 2019 року) із затримкою на 15 календарних днів; податкової накладної від 29 грудня 2018 року №143 (дата реєстрації - 30 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 15 січня 2019 року) із затримкою на 15 календарних днів; податкової накладної від 18 грудня 2018 року №149 (дата реєстрації - 30 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 15 січня 2019 року) із затримкою на 15 календарних днів; податкової накладної від 28 грудня 2018 року №150 (дата реєстрації - 30 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 15 січня 2019 року) із затримкою на 15 календарних днів; податкової накладної від 19 грудня 2018 року №144 (дата реєстрації - 30 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 15 січня 2019 року) із затримкою на 15 календарних днів; податкової накладної від 28 грудня 2018 року №154 (дата реєстрації - 30 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 15 січня 2019 року) із затримкою на 15 календарних днів; податкової накладної від 13 грудня 2018 року №171 (дата реєстрації - 30 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 31 грудня 2018 року) із затримкою на 30 календарних дні; податкової накладної від 27 грудня 2018 року №148 (дата реєстрації - 30 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 15 січня 2019 року) із затримкою на 15 календарних днів; податкової накладної від 28 грудня 2018 року №153 (дата реєстрації - 30 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 15 січня 2019 року) із затримкою на 15 календарних днів; податкової накладної від 18 грудня 2018 року №145 (дата реєстрації - 30 січня 2019 року, граничний строк реєстрації - 15 січня 2019 року) із затримкою на 15 календарних днів; податкової накладної від 27 квітня 2018 року №91 (дата реєстрації - 17 травня 2018 року, граничний строк реєстрації - 15 травня 2018 року) із затримкою на 2 календарні дні; податкової накладної від 15 червня 2018 року №91 (дата реєстрації - 11 липня 2018 року, граничний строк реєстрації - 15 травня 2018 року) із затримкою на 11 календарних днів; податкової накладної від 14 вересня 2018 року №155 (дата реєстрації - 18 жовтня 2018 року, граничний строк реєстрації - 30 вересня 2018 року) із затримкою на 18 календарних днів.

Відповідно до абзаців першого-шостого пункту 1201.1 пункту статті 1201 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

З наведених положень закону вбачається, що порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, крім випадків зупинення їх реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом із тим, відповідач, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних від 20 грудня 2018 року №168, від 25 грудня 2018 року №169 та від 18 грудня 2018 року №167 на 1 календарний день.

У свою чергу, як зазначено позивачем в адміністративному позові, 15 січня 2019 року ТОВ "Алюмотрейд" направлено в електронному вигляді до контролюючого на реєстрацію податкові накладні від 20 грудня 2018 року №168, від 25 грудня 2018 року №169 та від 18 грудня 2018 року №167, тобто, в межах граничного строку для реєстрації вказаної податкової накладної.

На підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи скріншот з електронного кабінету платника.

Згідно з абзацом тринадцятим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, докази на підтвердження надіслання відповідачем протягом операційного дня квитанцій про підтвердження прийняття або неприйняття податкових накладних в матеріалах справи відсутні. При цьому, доказів несвоєчасного направлення податкових накладних від 20 грудня 2018 року №168, від 25 грудня 2018 року №169 та від 18 грудня 2018 року №167 відповідач до суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає застосування до позивача штрафу відповідно до статті 1201 Податкового кодексу України за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних від 20 грудня 2018 року №168, від 25 грудня 2018 року №169 та від 18 грудня 2018 року №167 безпідставним.

У той же час суд звертає увагу, що у справі відсутні докази своєчасної реєстрації податкових накладних від 27 березня 2017 року №42, від 03 грудня 2018 року №80, від 12 грудня 2018 року №170, від 21 грудня 2018 року №140, від 28 грудня 2018 року №142, від 29 грудня 2018 року №143, від 18 грудня 2018 року №149, від 28 грудня 2018 року №150, від 19 грудня 2018 року №144, від 28 грудня 2018 року №154, від 13 грудня 2018 року №171, від 27 грудня 2018 року №148, від 28 грудня 2018 року №153, від 18 грудня 2018 року №145, від 27 квітня 2018 року №91, від 15 червня 2018 року №91, від 14 вересня 2018 року №155.

Суд встановив, що за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних від 27 березня 2017 року №42, від 03 грудня 2018 року №80, від 12 грудня 2018 року №170, від 21 грудня 2018 року №140, від 28 грудня 2018 року №142, від 29 грудня 2018 року №143, від 18 грудня 2018 року №149, від 28 грудня 2018 року №150, від 19 грудня 2018 року №144, від 28 грудня 2018 року №154, від 13 грудня 2018 року №171, від 27 грудня 2018 року №148, від 28 грудня 2018 року №153, від 18 грудня 2018 року №145, від 27 квітня 2018 року №91, від 15 червня 2018 року №91, від 14 вересня 2018 року №155 застосовано штраф у розмірі 4 843,61 грн.

Таким чином, штрафні санкції у розмірі 4 843,61 грн. застосовані до ТОВ "Алюмотрейд" правомірно.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення 18 лютого 2019 року №0126511206 про застосування до ТОВ "Алюмотрейд" штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині застосування штрафу у розмірі 41 666,67 грн. (46 510,28 грн. - 4 843,61 грн.).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлень-рішення в частині штрафу 4 843,61 грн. на суму з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Алюмотрейд" підлягає частковому задоволенню.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Визначаючи суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

У якості підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги від 08 травня 2019 року №95, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Ем Джи Груп» («MG group»), попередній розрахунок сум витрат ТОВ "Алюмотрейд" на професійну правничу допомогу; копію рахунку на оплату від 08 травня 2019 року №18 на суму 20 000,00 грн., копії меморіальних ордерів від 14 травня 2019 року на суму 14 000,00 грн. та на суму 6 000,00 грн. та копію звіту про кредиторі операції по рахунку «MG group».

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг), фактично виконаних адвокатом, часу витраченого на виконання відповідних робіт.

Крім того, зі змісту попереднього розрахунку сум витрат ТОВ "Алюмотрейд" на професійну правничу допомогу вбачається, що Адвокатське об`єднання «Ем Джи Груп» («MG group») надає наступні послуги:

1) вивчення матеріалів, наданих клієнтом ТОВ "Алюмотрейд" - 2 503,55 грн. (1 год.);

2) робота з судовою практикою по справах, де відповідачем є орган ДФС, а предмет позову - бездіяльність органу ДФС. В тому числі - з метою прогнозування витрат на апеляційне та касаційне оскарження - 7 510,65 грн. (3 год.);

3) підготовка процесуальних документів:

позовна заява - 5 007,10 грн. (2 год.);

підготовка інших процесуальних документів в процесі розгляду справи, в т. ч. апеляційного та касаційного оскарження, подання заяв та клопотань, тощо - 10 014,20 грн. (4 год.);

4) участь у розгляді справи:

поїздка до Окружного адміністративного суду міста Києва та участь у засіданнях (3 засідання з дорогою - по 2 год) - 2 503,55 грн.;

поїздка до Шостого апеляційного адміністративного суду та участь у засіданні (1 засідання з дорогою - 2 год) - 2 503,55 грн.;

поїздка до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду та участь у засіданні (1 засідання з дорогою - 2 год) - 2 503,55 грн.;

5) виконання судового рішення - 7 510,65 грн.

Загальна сума витрат на правничу допомогу, з урахуванням ПДВ, складає 48 000,00 грн.

Проте, зазначені послуги, на думку суду, не можна вважати є наданням правничої допомоги в межах розгляду даної адміністративної справи.

Так, відповідно до змісту ухвали суду від 03 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто, засідання у даній справі не проводились.

Отже, адвокатське об`єднання не могло надати позивачу такі послуги, як участь у розгляді справи у вигляді поїздки до суду та участі у засіданнях.

Так само безпідставними є вимоги про повернення сум витрат на правову допомогу за розгляд справи в апеляційній та касаційні інстанції, оскільки на момент вирішення справи такі послуги не надавались та не могли надаватись.

Суд також звертає увагу, що послуги по роботі з судовою практикою по справах, де відповідачем є орган ДФС, а предмет позову - бездіяльність органу ДФС, не стосуються даної справи, оскільки предметом спору є податкове повідомлення-рішення, а не бездіяльність відповідача.

З огляду на викладене, вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18 лютого 2019 року №0126511206 в частині застосування штрафних санкцій на суму 41 666,67 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд" понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд" (04108, м. Київ, проспект Свободи, 2; ідентифікаційний код 40672307);

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко