Постанова № 9254629, 26.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-47425/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.,

при секретарі Кусайло Я.Г,,

за участю:

представників позивача - Рубан Н.Б., Наливайко Т.С.,

представника відповідача - Марцинишин Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго"до Кременчуцька об"єднана державна податкова інспекція Полтавської областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2009 року позивач Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської областіпро скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 25 вересня 2009 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0011501701/0/3058, яким КВП «Комсомольськтеплоенерго»визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 3619,11 грн. за порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Вважає таке рішення Кременчуцької ОДПІ неправомірним, а тому просить його скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що податкове-повідомлення рішення від 25 вересня 2009 року №0011501701/0/3058 правомірно винесено у звязку із тим, що позивачем було порушено вимоги підпункту 4.2.11 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, абзацу «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб за перевірений період на суму 1206,37 грн. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши інші докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Комунальне виробниче підприємство «Комсомольськтеплоенерго»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13940851) зареєстроване розпорядженням Виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 24 грудня 2001 року №957-р та з 4 січня 2002 року перебуває на обліку у Комсомольському відділенні Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції за №956.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 3 серпня 2009 року по 14 вересня 2009 року представниками Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції на підставі направлень від 03.08.2009 року №2439/002439, від 25.08.2009 року №2850/002830, від 01.09.2009 року №2899/002899 було проведено планову виїзну перевірку КВП «Комсомольськтеплоенерго»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2006 року по 31.03.2009 року. Перевірка проводилася на підставі частин 1, 12 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №5159/23-209/13940851 від 17 вересня 2009 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 4.2.11 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, абзацу «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб за перевірений період на суму 1206,37 грн. Зокрема, було встановлено, що підприємством:

- платіжним дорученням від 01.04.2008 року №317 згідно службової записки б/н від 31.03.2008 року перераховані кошти в сумі 198,00 грн. ТОВ «УІЛЦПАН»за навчання на курсах медичної підготовки 11 працівників (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11). При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_9 звільнені з підприємства 06.06.2008 року та 31.10.2008 року;

- платіжним дорученням від 08.08.2008 року №804 перераховані кошти в сумі 535,50 грн. Полтавському експертно-технічному центру, в тому числі 252,00 грн. згідно з рахунком №10253-08 від 18.04.2008 року за навчання з правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів та 189,00 грн. згідно з рахунком №10254-08 від 18.04.2008 року за навчання з правил будови і безпечної експлуатації посудин, які працюють під тиском, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 При цьому ОСОБА_13 звільнений з підприємства з 31.12.2008 року у звязку із виходом на пенсію;

- Полтавському експертно-технічному центру перераховані кошти в сумі 216,00 грн. згідно з рахунком №10007-07 від 05.01.2007 року за навчання з питань охорони праці двох працівників, в тому числі ОСОБА_13, який звільнений з підприємства з 31.12.2008 року у звязку із виходом на пенсію;

- платіжним дорученням від 20.06.2007 року №544 перераховані кошти в сумі 1200,00 грн. Кременчуцькому НКК згідно з рахунком №118 від 11.06.2007 року за навчання на знання правил ТЕТУ і мереж 8 працівників, в тому числі ОСОБА_13, який звільнений з підприємства з 31.12.2008 року у звязку із виходом на пенсію.

В акті перевірки відповідачем було зазначено, що пунктом 4.3. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено кінцевий перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, зокрема не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку-найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи (пп. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4 Закону).

Якщо така особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем впродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.

За таких обставин, відповідач дійшов до висновку, що підприємством безпідставно застосовано пільгу, передбачену підпунктом 4.3.20 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до доходу працівників, які звільнилися до закінчення дворічного терміну з дати закінчення навчання, та не включено до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу цих працівників вартість такого навчання, в результаті чого не утримано податку з доходів фізичних осіб на суму 117,64 грн.

Згідно акту перевірки підприємством не включено до складу загального оподатковуваного доходу платника податку суму перевищення розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у розрахунку за кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки найманої особи, сплачену працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи на КВП «Комсомольськтеплоенерго»протягом перевіреного періоду було здійснено навчання працівників з питань охорони праці.

Згідно із положеннями Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці»при укладенні трудового договору (контракту) між працівником і працедавцем, працівник зобовязується виконувати роботу, визначену такою угодою (контрактом), тобто виконувати трудову функцію за дорученням або наказом працедавця, а працедавець зобовязується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, і, зокрема, охорону праці в межах законодавства про працю, охорону праці, колективних договорів і угод сторін.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про охорону праці»працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, відповідно до Переліку заходів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.06.2003 року №994, до таких заходів відноситься проведення цільового навчання з охорони праці працівників, організація семінарів та оглядів-конкурсів з цих питань за умови, що витрати на їх проведення не будуть перевищувати двох відсотків оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що навчання з питань охорони праці не є додатковим благом, а є обовязком працівника і здійснюється за рахунок підприємства.

Суд зазначає, що підпункт 4.3.20 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», на який посилається відповідач, стосується лише професійного навчання, а тому донарахування податку з доходів фізичних осіб на вартість навчання з питань охорони праці є безпідставним.

З акту перевірки №5159/23-209/13940851 від 17 вересня 2009 року вбачається, що підприємству в перевіреному періоді надавалися транспортні послуги вантажним транспортом приватним підприємцем ОСОБА_14 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за умови відсутності ліцензії Міністерства транспорту та звязку України на провадження господарської діяльності відповідного виду та основних документів на перевезення вантажів, передбачених чинним законодавством, якими є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Перевіркою встановлено, що підприємством: платіжним дорученням від 04.09.2008 року №980 сплачено ОСОБА_14 кошти в сумі 2798,25 грн. за послугу вантажного перевезення Дніпропетровськ-Комсомольськ згідно з рахунком від 02.09.2008 року №13, а також платіжним дорученням від 25.02.2008 року №166 сплачено ОСОБА_14 кошти в сумі 1683,50 грн. за послуги вантажного перевезення Комсомольськ-Дніпропетровськ-Комсомольськ згідно з рахунком від 14.02.2008 року №2, за відсутності товарно-транспортних накладних та дорожніх листів вантажного автомобіля.

Таким чином, відповідачем було зроблено висновок про те, що позивачем не було утримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 672,26 грн.

Суд критично оцінює такий висновок податкової інспекції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПП ОСОБА_14 є субєктом малого підприємництва та має право сплати єдиного податку.

Між вказаною особою та позивачем було укладено договори від 08.02.2008 року та від 26.08.2008 року про здійснення перевезення вантажу. Факт здійснення перерахування коштів в сумі 2798,25 грн. та 1683,50 грн. ПП ОСОБА_14 підтверджується наявними в матеріалах справи податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь податку, і сум утриманого з них податку за перший та третій квартали 2008 року.

Відповідно до підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягає відображенню в його річній податковій декларації) дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

Як вбачається з пояснення позивача та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_14 було предявлено КВП «Комсомольськтеплоенерго»свідоцтво про сплату єдиного податку №НОМЕР_3 від 01.01.2006 року, видане Комсомольським відділенням Кременчуцької ОДПІ на вид діяльності вантажні автомобільні перевезення та Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця №НОМЕР_2 від 22.11.2001 року, видане Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області.

Обставини відсутності ліцензії в приватного підприємця ОСОБА_14, встановлені Кременчуцькою ОДПІ в ході проведення перевірки не впливають на питання оподаткування доходу, отриманого таким приватним підприємцем, що обрав спеціальну (спрощену) систему оподаткування, від здійснення ним підприємницької діяльності надання транспортних послуг на користь КВП «Комсомольськтеплоенерго»податком з доходів фізичних осіб і, відповідно, не може бути підставою для донарахування сум податку з доходів фізичних осіб позивачеві в сумі.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням вищевикладених обставин суд приходить до висновку про відсутність порушень вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з боку позивача та про неправомірність винесення Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області податкового повідомлення-рішення від 25.09.2009 року №0011501701/0/3058.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу, вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2009 року №0011501701/0/3058 та визнати його протиправними.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області №0011501701/0/3058 від 25 вересня 2009 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" (ідентифікаційний код 13940851) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2010 року.

СуддяН.Ю. Алєксєєва