Рішення № 92546066, 29.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року м. Київ № 640/22758/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомМіністерства оборони Українидо треті особи:Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України 1. ОСОБА_1 , 2. Харківський обласний військовий комісаріат,про визнання протиправним та скасування постанови,-В С Т А Н О В И В:

Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДР: 00034022) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДР: 00015622), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу від 06.11.2019 № 59388504.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності оскаржуваної постанови про накладення штрафу, з огляду на наступне.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 2040/7880/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: 1) визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»; 2) скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ~ про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, оформлене пунктом 554 протоколу № 36 від 20.05.2016 року; 3) зобов`язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України; 4) зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та наказу МОУ № 530 від 14.08.2014.

Додає, що на виконання рішення суду комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянуті документи ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зазначене рішення було оформлене протоколом від 24.05.2019 № 62. Пояснює, що зазначене рішення мотивоване тим, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку № 975.

При цьому, позивач акцентує увагу суду на тому, що пунктом 11 Порядку № 975 серед переліку документів, що подаються на розгляд комісії прямо передбачена наявність документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Пояснює, що відповідач був повідомлений про прийняте рішення та необхідність закінчення виконавчого провадження у зв`язку повним фактичним виконанням рішення суду поданою позивачем на адресу відповідача заявою про закінчення виконавчого провадження від 18.07.2019 № 248/5377.

Посилаючись на ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» позивач зазначив, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Однак, за словами позивача, в порушення вимог законодавства державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення винесене не була.

Натомість, 12.08.2019 виконавцем винесено постанову про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн., а в подальшому 06.11.2019 повторно накладено штраф у розмірі 10200,00 грн. у зв`язку з невиконанням рішення суду.

За словами позивача, постанова від 06.11.2019 вмотивована тим, що Міністерство оборони України не повідомило ДВС про проведення нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової допомоги як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивач наголошує, що нехтуючи повідомленнями Міністерства оборони України про єдиний можливий, визначений законодавцем механізм виконання рішення державний виконавець робить у постанові про накладання штрафу від 06.11.2019 необґрунтований висновок про невиконання рішення суду Міністерством оборони України.

За твердженням позивача, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 2040/7880/18 зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, з огляду на що механізм призначення та виплати судом визначений таким, що повинен відповідати Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні збори чи проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Відтак, позивач робить висновок про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 2040/7880/18 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянуті документи ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку № 975.

Тобто, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 2040/7880/18 позивачем виконано в повному обсязі, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги та спасувати спірну постанову про накладення штрафу.

Позиція відповідача.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, наголошуючи на правомірності постанови про накладення на боржника штрафу.

Позиція третіх осіб.

Треті особи пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надали.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді Васильченко І.П. від 24.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду відкрито провадження у даній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, зважаючи на те, що починаючи з 10.08.2020 суддя Васильченко І.П. перебуває на лікарняному у зв`язку із вагітністю та пологами розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду м. Києва «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», в порядку п. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду дану адміністративну справу передано на автоматизований перерозподіл справ між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020, адміністративну справу № 640/22758/19 перерозподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 12.10.2020 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 640/22758/19.

Вказану справу вирішено розглядати за правилами ст. 287 КАС України.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (стягувача). Та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківський обласний військовий комісаріат.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, у т.ч. за правилами ст. 268 КАС України.

У судове засідання прибули позивач та відповідач.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, що, однак, в силу ч. 3 ст. 268 КАС України не є перешкодою для розгляду справи.

За результатами виступів сторін, розгляду справи, враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України розгляд справи продовжено та завершено в порядку письмового провадження.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 2040/7880/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі:

1) визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у неприйняті у місячний строк рішення Міністерством оборони України стосовно призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, та Положення, затверджених наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2014 №530;

2) визнано протиправним та скасовано п. 554 протоколу від 20.05.2016 № 36 комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України;

3) зобов`язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та в Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, та Положення, затверджених наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2014 №530;

4) зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014.

При цьому, Харківський окружний адміністративний суд приймаючи рішення зазначив, висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 22.05.2015 №914/Ж та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 28.05.2015 №1937 засвідчують відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Також з витягу з протоколу не вбачається, що поранення пов`язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, з огляду на що, зокрема, визнано протиправним та скасовано п. 554 протоколу від 20.05.2016 №36 комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України та зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014

Вказане рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 2040/7880/18 залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020.

31.05.2019 видано виконавчий лист із вимогою щодо його виконання, а саме: зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014.

03.06.2019 позивач звернувся до Департаменту ДВС МЮУ із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2040/7880/18, виданого Харківським окружним адміністративним судом 31.05.2019.

21.06.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС МЮУ Рубель І.В. розглянуто заяву позивача від 03.06.2019 та прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 59388504.

При цьому, постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2019 № 59388504 Міністерство оборони України зобов`язано вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014.

В той же час, як видно з матеріалів справи 22.04.2019 (тобто до відкриття виконавчого провадження № 59388504) Харківський обласний військовий комісаріат листом № 154/ОГД, на виконання вимог рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 2040/7880/18, надіслав на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок та документи до нього про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

24.05.2019 (тобто до відкриття виконавчого провадження № 59388504), зокрема, з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 62 (том 1 а.с. 14) комісією, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 за справою № 2040/7880/18 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019, зокрема, розглянуто питання позивача, надані матеріали та відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 , якого 11.05.1988 звільнено зі строкової військової служби та 09.11.2015 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

21.06.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження № 59388504, з фактичним виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 за справою № 2040/7880/18. До вказаної заяви позивачем було надано витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 62.

Однак, 12.08.2019 державним виконавцем прийнято постанову про накладення на Міністерство оборони України штрафу у розмірі 5100,00 грн. та зобов`язана МОУ виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та невідкладно повідомити державного виконавця з надання відповідних документів.

В подальшому, 06.11.2019 державним виконавцем ВПВР ДВС МЮУ прийнято постанову № 59388504 про накладення на боржника - Міністерство оборони України штрафу у розмірі 10 200,00 грн.

Позивач, вважаючи постанову від 06.11.2019 № 59388504 такою, що порушує його права та інтереси, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами

Як визначено у статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Таким чином, оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 2040/7880/18 залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020, а відтак 09.04.2020 набрало законної сили, з цієї ж дати таке рішення підлягає обов`язковому виконанню учасниками справи

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 373 КАС України).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на час прийняття спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 та ч. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Отже, за рішенням немайнового характеру боржник зобов`язаний виконати таке рішення протягом 10 робочих днів, що слідують за днем отримання боржником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною.

В той же час, згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 названого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відтак, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими до виконання усіма учасниками виконавчого провадження, у тому числі боржником. Державний виконавець зобов`язаний вживати ефективних, своєчасних та у повному обсязі заходів передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, а у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу.

Між тим, згідно з пунктом 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналізуючи вище наведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII .

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Так, як вже було неодноразово зазначено судом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 2040/7880/18, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі та, зокрема, зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014.

Тобто, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 2040/7880/18 не зобов`язано Міністерство оборони України прийняти конкретне рішення (ч. 4 ст. 254 КАС України), тобто не зобов`язано прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, а зобов`язано саме вирішити питання щодо її призначення та виплати, що вочевидь не є рівнозначним зобов`язанню прийняти конкретне рішення.

24.05.2019 (тобто до відкриття виконавчого провадження № 59388504) комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянуто питання та наявні матеріали та вирішено питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та прийнято, за результатами вирішення питання, яке оформлено протоколом засідання комісії № 62 (том 1 а.с. 14), відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, що було пов`язано із ненадання певних матеріалів, у зв`язку з чим такі дії позивача свідчать про те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 2040/7880/18 Міністерством оборони України виконано у повному обсязі.

Таким чином, суд, з урахуванням встановлених вище обставин, приходить до висновку про протиправність постанови державного виконавця ВПВР ДВС МЮУ про накладення на позивача штрафу від 06.11.2019 № 59388504 у розмірі 10200,00 грн.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що правова оцінка протоколу засідання комісії № 62 знаходиться поза межами компетенції суду у даній справі та може бути предметом окремого судового позову.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, § 2 («Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ») Глави 11 («Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ»), ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДР: 00034022) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 06.11.2019 № 59388504, прийняту головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 272 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня їх проголошення з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін