Рішення № 92543642, 26.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року м. Київ № 640/17824/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116,

м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2018 року №0123011-1310-2655 (надалі по тексту - оскаржуване ППР); визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 09 липня 2019 року №287791-17 (надалі по тексту - оскаржувана вимога); визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 09 липня 2019 року №287791-17 (надалі по тексту - оскаржуване рішення).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем невірно визначено базу оподаткування транспортним податком, а тому оскаржувані рішення є такими, що прийняті безпідставно. Оскаржуване ППР позивачу не було надіслано, про його існування позивачу стало відомо лише після отримання оскаржуваних вимоги та рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов та додаткові пояснення, у яких зазначив, що оскаржувані рішення відповідачем прийнято обґрунтовано, а саме у зв`язку з обов`язком позивача сплатити транспортний податок за 2018 рік, чого ним зроблено не було. База оподаткування відповідачем визначена правильно, що підтверджується листом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (надалі по тексту - Мінекономіки) від 10 грудня 2019 року №3805-05/52735-06.

З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

24 вересня 2018 року відповідачем складено оскаржуване ППР, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати транспортного податку у розмірі 12500,00 грн.

Таке ППР позивачу надіслано засобами поштового зв`язку, однак поштове відправлення повернуто до контролюючого органу, причина повернення: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Враховуючи викладене, 09 липня 2019 року відповідачем складено оскаржувану вимогу, згідно з якою, загальна сума податкового боргу позивача станом на 08 липня 2019 року становить 12500,00 грн.

Того ж дня відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) позивача.

Оскаржувані вимогу та рішення відповідачем направлено позивачу засобами поштового зв`язку та отримано останньою 26 липня 2019 року.

Незгода позивача із оскаржуваними рішеннями зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (надалі по тексту - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було введено новий транспортний податок.

Приписами статті 267 ПК України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Згідно з абзацом 3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України визначено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як передбачено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246- VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року встановлено у розмірі 3723 грн.

Отже, об`єктом оподаткування у 2018 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1396125 грн.

Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України вбачається, що повноваження та обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономіки інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (надалі по тексту - Методика №66), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики №66 встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономіки інформація.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №822/1809/16 (адміністративне провадження №К/9901/31199/18.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що законодавець визначив 2 критерії, за наявності яких легковий автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком: це власне вік такого автомобіля - не більше 5 років включно та вартість автомобіля, визначена у встановленому порядку.

Станом на 01 січня 2018 року до переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, який розміщений на офіційному веб-сайті Мінекономіки, включено автомобіль марки Land Rover, модель: Range Rover, до 5 років, об`єм двигуна 3,0 см3, тип пального - бензин.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач є власником автомобіля марки Land Rover модель Range Rover загальний легковий - загальний універсал-В, 2017 року випуску, з об`ємом двигуна 2993 см3, вид палива - бензин.

Тобто, технічні характеристики автомобіля, зазначеного у вищевказаному переліку, співпадають з технічними характеристиками автомобіля позивача.

Стосовно тверджень позивача про те, що її транспортний засіб має об`єм двигуна 2993 см3, а у переліку зазначено транспортний засіб з об`ємом двигуна 3,0 см3, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Мінекономіки від 10 грудня 2019 року №3805-05/52735-06, враховуючи, що 1000 см3 є еквівалентом 1 літра, - об`єм циліндрів двигуна автомобіля 2993 см3, з урахуванням заокруглення до найближчого основного розряду, дорівнює 3,0 см3. Автомобіль Land Rover Range Rover з об`ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, бензин до 5 років експлуатації (включно) включено до переліку. Розрахована у 2018 році згідно з Методикою №66 середньоринкова вартість легкового автомобіля Land Rover Range Rover з об`ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, бензин, 2017 року випуску становила 2762365,67 грн (з ПДВ).

Аналогічна інформація щодо заокруглення до найближчого основного розряду надавалася контролюючому органу починаючи з 2015 року.

Щодо розрахунку транспортного податку суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 ПК України, за об`єкти оподаткування, придбані потягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Враховуючи викладене суд зауважує, що дата реєстрації транспортного засобу за позивачем - 12 липня 2018 року, а тому транспортний податок позивачу контролюючим органом нараховано за період із липня по грудень 2018 року (25000 грн (ставка транспортного податку за рік) /12 місяців=2083,33 грн*6 місяців=12500 грн).

Таким чином, підсумовуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного ППР.

Водночас, суд зауважує, що оскаржуване ППР, поштове відправлення з яким повернулося до контролюючого органу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, було надіслано на адресу: АДРЕСА_2 , а оскаржувані вимогу та рішення, які є врученими, надіслано на адресу: АДРЕСА_3 .

З наявної у матеріалах справи копії паспорту позивача вбачається, що починаючи з 27 березня 2008 року зареєстрованим місцем проживання останньої є саме АДРЕСА_3 . Пояснень стосовно того, чому оскаржуване ППР було надіслано не за зареєстрованим місцем проживання позивача відповідачем суду не надано, як і не надано пояснень звідки взялася адреса, на яку таке ППР було надіслано.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що відповідачем оскаржуване ППР надіслано позивачу не у відповідності з нормою статті 58 ПК України, а саме не за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Отже, нарахована контролюючим органом сума податкового зобов`язання не є узгодженою, а тому не вважається податковим боргом, що, у свою чергу свідчить, про відсутність підстав для складення оскаржуваної вимоги та прийняття оскаржуваного рішення.

Зокрема, статтею 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку слати суми грошового зобов`язання.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України обумовлено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані вимога та рішення є такими, що підлягають скасуванню у зв`язку з протиправністю їх складення/прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У розумінні частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 липня 2019 року №287791-17.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 09 липня 2019 року №287791-17, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 512 (п`ятсот дванадцять) гривень 27 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук