Рішення № 92543640, 26.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року м. Київ № 640/11434/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39468461) (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30.01.2019 № 0031351310 щодо сплати штрафу у розмірі 20% у сумі - 8942,64 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання (податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою - власником об`єктів житлової нерухомості), у розмірі - 44713,20 грн.

В якості підстав позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з суттєвими процесуальними порушеннями з порушенням вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України). Водночас, позивач зазначила, що усі суми податкових зобов`язань сплачено своєчасно, що виключає наявність підстав для застосування штрафних санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 відкрито провадження у адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві з позовними вимогами не погодився, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку за результатами якої встановлено порушення строків сплати нарахованої суми грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому, відповідач вказав, що позивачем не наведено доказів щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси платника податку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 18.02.2003 № НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 1379,8 м2.

ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасної сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік за результатами якої складено акт від 17.01.2019 № 58/26-15-13/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення пп. 266.10.1 п. 266.10 статті 266 ПК України.

В описовій частині встановлено:

узгоджена сума податкового зобов`язання 27207,70 грн. - граничний термін сплати 24.02.2018, дата фактичного погашення податкового боргу - 19.07.2018, сума погашення податкового боргу - 27207,70 грн., кількість днів затримки - 145 (податкове повідомлення-рішення від 15.09.2017 № 102382-13);

узгоджена сума податкового зобов`язання 699,55 грн. - граничний термін сплати 24.09.2018, дата фактичного погашення податкового боргу - 13.12.2018, сума погашення податкового боргу - 699,55 грн., кількість днів затримки - 80 (податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 № 0107198-1310-2651);

узгоджена сума податкового зобов`язання 16805,95 грн. - граничний термін сплати 21.08.2018, дата фактичного погашення податкового боргу - 21.09.2018, сума погашення податкового боргу - 16805,95 грн., кількість днів затримки - 31 (податкове повідомлення-рішення від 21.06.2016 № 27004-13).

Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними у акті направила заперечення у якому зазначено, що усі податкові зобов`язання сплачено платником податків у повному обсязі. Зазначено про обставини зміни місця реєстрації платника податків та щодо відсутності інформації про граничні строки сплати податкових зобов`язань у сумі 16805,95 грн. та 699,55 грн., недотримання яких стало підставою для нарахування штрафу.

30.01.2019 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0031351310, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 8942,64 грн.

У розрахунку штрафних санкцій зазначено дати граничних строків погашення податкових зобов`язань:

за податковим повідомленням-рішенням від 15.09.2017 № 102382-13 - 25.02.2018;

за податковим повідомленням-рішенням від 27.06.2018 № 0107198-1310-2651 - 25.09.2018;

за податковим повідомленням-рішенням від 21.06.2016 № 27004-13 - 22.08.2018.

Позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 № 0031351310 за результатом розгляду якого Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 02.04.2019 № 2584/Б/99-99-11-05-01-25 у якому, зокрема, зазначено, що податкове зобов`язання ОСОБА_1 за 2016 рік у розмірі 44013,64 грн. (з терміном сплати 24.02.2018) погашено за рахунок переплати 16805,96 грн. та сплати 19.07.2018 суми 27207,70 грн.

При цьому, вказано, що ГУ ДФС у м. Києві приведено у відповідність облікову картку платника податків позивача, а саме відображено нарахування податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік згідно податкового повідомлення-рішення від 21.06.2016 № 27004-13, як наслідок 21.08.2018 в обліковій картці платника виник податковий борг у розмірі 16805,96 грн., який був погашений 21.09.2018. Також, у зв`язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов`язання за 2016 рік нараховувалась пеня в сумі 699,57 грн., яка сплачена платником податків 13.12.2018.

Позивач, не погоджуючись з висновками фіскальних органів, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

У відповідності до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно підпункту 266.3.1, підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України cільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що cтавки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Ставка податку визначена з врахуванням рішення Київської міської ради від 22.12.2016 № 791/1795 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві", згідно з яким з 01.01.2017 по 31.12.2017 до ставки податку застосовується понижувальний коефіцієнт 0,75 (0,75% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017. (3200 грн.) або 24 грн. за 1 кв.м.

Базовий податковий (звітний) період, згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, дорівнює календарному року.

Відповідно до приписів підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

В абзаці першому підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України вказано, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт "а" підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).

Таким чином, строк сплати земельного податку обліковується з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Отже, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі отримання податкового повідомлення-рішення з нарахованим податковим зобов`язанням після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), звільняється лише від відповідальності за несвоєчасну сплату такого зобов`язання, проте не звільнений від його сплати в цілому на цій підставі.

У даному випадку обов`язок сплати податкового зобов`язання у позивача виник з часу отримання податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про фактичну зміну контролюючим органом строків сплати податку на нерухоме майно.

Сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 (справа №808/144/18).

Таким чином, несвоєчасне направлення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 15.09.2017 № 102382-13 на суму 44013,64 грн. 12.11.2017 не є безумовним наслідком для звільнення платника податку від погашення податкових зобов`язань.

Щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ОСОБА_1 податкових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 15.09.2017 № 102382-13 суд зазначає наступне.

Згідно п. 45.1 ст. 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до п. 70.8. ст. 70.8 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п. 9.1. розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, контролюючі органи проводять внесення змін і доповнень до Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб на підставі:

інформації органів державної реєстрації;

інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків;

документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків;

інформації суб`єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків;

рішення суду, що набрало законної сили;

даних перевірок платників податків.

Відповідно до п. 9.2. розділу ІХ зазначеного Положення, у разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з цим Порядком, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов`язаний протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати до контролюючого органу уточнені документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік. Додаткова реєстраційна заява за формами № 1-ОПП, № 5-ОПП подається з позначкою «Зміни» або за формою № 1-РПП - з позначкою «Перереєстрація, зміни».

У відповідності до п.п. 266.7.4. п. 266.7. ст. 266 ПК України, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач змінила реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 , на нову: АДРЕСА_5 , - 29.09.2017.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_5 .

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що оновлення інформації щодо актуального місця реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 не відбулось як станом на момент направлення податкового повідомлення-рішення від 15.07.2017 № 102382-13 (12.11.2017), так і на час проведення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З листа ГУ ДФС у м. Києві від 30.08.2019 № 45563/Б/26-15-17-03-27 судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 15.07.2017 № 102382-13 направлено за адресою: АДРЕСА_4 , 12.11.2017, та повернуто 24.12.2017.

Беручи до уваги, що п. 70.8. ст. 70.8 ПК України передбачено обов`язок платника повідомляти контролюючі органи відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, враховуючи відсутність у матеріалах справи відомостей щодо зміни відомостей про місце реєстрації платника податку внаслідок подання відомостей органом державної реєстрації або платником податку, що вказувало б на наявність підстав для внесення контролюючим органом змін до облікової картки ОСОБА_1 в частині зміни місця реєстрації платника податків, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно направлено податкове повідомлення-рішення від 15.07.2017 № 102382-13 за адресою: АДРЕСА_4 .

Відтак, контролюючим органом, на думку суду, правомірно визнано податкове повідомлення-рішення від 15.07.2017 № 102382-13 таким, що вручено платнику податків 24.12.2017.

Підпунктом 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації".

У відповідності п. 126.1. ст. 126 ПК України, У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, контролюючим органом правомірно визначено штрафну санкцію за порушення граничного строку сплати податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 15.07.2017 № 102382-13.

В частині нарахування сум штрафу за порушення граничного строку сплати податкового зобов`язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 27.06.2018 № 0107198-1310-2651 та від 21.06.2016 № 27004-13, суд зазначає таке.

У відповідності до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І). З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України.

Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ).

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

У випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, не зарахування до бюджету сплачених платником податку грошових зобов`язань не з його вини не є підставою для органів ДФС не виконувати свого обов`язку щодо забезпечення контролю за достовірністю та повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податків.

Дослідивши наявні матеріали у справі, судом встановлено, що застосовані відповідачем штрафні санкції за порушення граничного строку сплати податкового зобов`язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 27.06.2018 № 0107198-1310-2651 та від 21.06.2016 № 27004-13, згідно з рішенням про результати розгляду скарги від 02.04.2019 № 2584/Б/99-99-11-05-01-25, є наслідком «приведення у відповідність облікової картки платника ФО ОСОБА_1 », внаслідок чого 21.08.2018 виник податковий борг у розмірі 16805,96 грн., що не був своєчасно відображений у обліковій картці платника податків за звітний 2015 рік.

Варто відмітити, що зазначену суму податкового боргу у 16805,96 грн. позивачем сумлінно сплачено внаслідок отримання листів ГУ ДФС у м. Києві від 30.08.2019 № 45563/Б/26-15-17-03-27 та від 16.11.2018 № Б/26-15-17-03-27.

При цьому, суд наголошує, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30.01.2019 № 0031351310 є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, зокрема, повною мірою не відображає складу податкового правопорушення в частині встановлення чіткої дати початку пропущення позивачем строку на погашення податкової заборгованості, що, в свою чергу, вказує на необґрунтованість застосування контролюючим органом відповідних штрафних санкцій.

Враховуючи те, що позивач виконав свій обов`язок зі сплати відповідного податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, суд приходить до висновку, що позов частково є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 3501,10 грн.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідач покладений на нього приписами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень в повній мірі не виконав та не надав суду достатніх доказів на обґрунтування законності вчинених дій.

Отже, оцінюючи вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправним, внаслідок чого позовні вимоги про скасування такого рішення підлягають задоволенню частково.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30.01.2019 № 0031351310 щодо сплати штрафу у розмірі 20% у сумі - 8942,64 грн. підлягають задоволенню частково стосовно скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 3501,10 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі підлягають відшкодуванню судові витрати у розмірі 278,58 грн. пропорційно розміру задоволених вимог (39,16%).

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.01.2019 № 0031351310 у частині нарахування штрафу у сумі 3501,10 грн.

3. У позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.01.2019 № 0031351310 у частині нарахування штрафу у сумі 5441,54 грн. відмовити.

4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 278,58 грн. (двісті сімдесят вісім гривень 58 коп.).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко