Рішення № 92539001, 30.10.2020, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2020 Провадження № 2/425/4/20

Справа № 425/1798/18

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Романовського Є.О.,

за участю секретаря - Чикунової Ю.С,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рубіжному Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про перевід прав покупця та визнання права власності на частку квартири,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.12.2016 року визнано: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позивача, станом на день смерті ОСОБА_6 ; недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_3 в частині Ѕ частки зазначеної квартири; за позивачем право спільної часткової власності на Ѕ частку спірної квартири, а також витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 Ѕ частку вищевказаної квартири.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 23.01.2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 02.05.2018 року, рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.12.2016 року скасовано в частині витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 Ѕ частки вказаної вище квартири та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Спірна квартира, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом перейшла у власність ОСОБА_3 , яка 22.12.2014 року продала її ОСОБА_2 за 149 500,00 грн., який в свою чергу 15.07.2016 року продав її чоловіку своєї доньки – ОСОБА_4 .

У зв`язку з тим, що своїми діями ОСОБА_3 хоча і знала, однак проігнорувала переважне право ОСОБА_1 як співвласника на покупку частки спірної квартири, позивач просила суд перевести на неї права та обов`язки покупця Ѕ частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу квартири, укладеним 22.12.2014 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, шляхом направлення повістки про виклик до суду, причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності суду не надала. У відзиві, який міститься у матеріалах справи зазначено, що вона позовні вимоги не визнає в повному обсязі внаслідок того, що 27.11.2014 року державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори Луганської області їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом у вигляді цілої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона 22.12.2014 року продала ОСОБА_2 та отримала 149 500,00 грн. згідно договору купівлі-продажу. На момент продажу вона була співвласником спірної квартири з ОСОБА_1 , а тому не повинна була її повідомляти про продаж квартири. При цьому правовідносини продавець-покупець між нею та відповідачем ОСОБА_2 перестали існувати, як і права, передбачені ч. 4

ст. 362 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, шляхом направлення повістки про виклик до суду, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надав. Згідно відзиву на позовну заяву, що знаходиться у матеріалах справи, він позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки на час придбання 22.12.2014 року квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 була єдиним власником квартири, а позивач знала, що він придбав квартиру, ще до рішення суду від 09.04.2015 року, оскільки він неодноразово письмово повідомляв її. Після покупки вказаної квартири заочним рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 09.04.2015 року ОСОБА_1 виселено з вказаної квартири. Крім того зазначає, що він не може бути відповідачем в даній справі, оскільки в нього на цей час відсутня спірна квартира і позивачу це відомо. За рішенням апеляційного суду Луганської області від 23.01.2017 року позивачу відмовлено у витребуванні Ѕ частки квартири від ОСОБА_4 , а отже відповідач ОСОБА_4 є добросовісним набувачем.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, надали до суду клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку з хворобою представника ОСОБА_4 , а також у зв`язку з запобіганням поширенню коронавірусної хвороби

(COVID-19) на території України. Раніше до суду надали відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнали у повному обсязі, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , тобто станом на 22.12.2014 року, ОСОБА_7 не мала змоги дізнатися, що в майбутньому буде прийнято рішення, згідно якого Ѕ частки квартири буде належати ОСОБА_1 , а договір купівлі-продажу від 15.07.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та відповідачами, укладено до ухвалення рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.12.2016 року, а тому ОСОБА_4 придбано у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за відплатним договором купівлі-продажу, який посвідчений нотаріально та відповідно до чого він є добросовісним набувачем, а ОСОБА_5 є його дружиною, а тому співвласником вказаної вище квартири.

Розглянувши клопотання відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про перенесення судового засідання у зв`язку з хворобою представника ОСОБА_4 , а також у зв`язку з запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України суд зазначає, що підтвердження щодо хвороби свого представника відповідач вдруге суду не надав, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання в цій частині.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2020 року справа № 922/2575/19, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботу судів.

При цьому, слід зазначити, що ні Указом Президента України від 13.03.2020р. №87/2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», ні постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» - не зупинено (призупинено) функціонування органів державної влади, в тому числі судів, які повинні працювати, але з дотриманням норм, попереджуючих розповсюдження інфекції.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17.03.2020 Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно Звернення Комітету з питань правової політики до громадян України щодо функціонування органів правосуддя на період карантину від 20.03.2020 Комітет Верховної Ради України з питань правової політики зазначив, що запропоновані Радою суддів України рекомендації не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах, а тому і в цій частині клопотання суд відмовляє.

Додатково суд зазначає, що відповідачі по справі та їх представники по черзі періодично подають до суду клопотання про відкладення зазначеної справи, що на думку суду має на меті її затягування для запобігання ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи прийшов до наступного висновку.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями Рубіжанської міської ради Луганської області від 27.06.2018 року № 468 (а.с. 33 І том).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується відомостями Рубіжанської міської ради Луганської області від 27.06.2018 року № 469 (а.с. 34 І том).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями Рубіжанської міської ради Луганської області від 27.06.2018 року № 466 (а.с. 35 І том).

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.12.2016 року, яке набрало законної сили 23.01.2017 року, визнано квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , станом на день смерті ОСОБА_6 – 24.02.2014 року, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори Луганської області Меренковим Ю.В. 27.11.2014 року за реєстровим № 365, на ім`я ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині Ѕ частки квартири та витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 Ѕ частку вищевказаної квартири. (а.с. 8-11 І том).

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 23.01.2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.05.2018 року, рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.12.2016 року скасовано в частині витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 Ѕ частки квартири АДРЕСА_5 , та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. При розгляді зазначеної справи судами встановлено, що 1/2 частина спірної квартири належить на праві власності ОСОБА_1 , як спільне сумісне майно, з моменту придбання цієї квартири, тому на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ця квартира перебувала у їх спільній сумісній власності і у ОСОБА_3 як спадкоємиці другої черги після смерті ОСОБА_6 , виникло право на спадкування лише частки квартири, яка належала померлому на праві спільної сумісної власності з позивачем. ОСОБА_2 розумів, що ОСОБА_1 як член сім`ї померлого ОСОБА_6 після його смерті залишилася проживати в спірній квартирі та претендує на часту в спірній квартирі. Співвласник квартири ОСОБА_3 частка в якій належала їй за спадщиною, здійснила відчуження всієї квартири покупцю ОСОБА_2 при цьому вона не мала права відчужувати всю квартиру, оскільки іншим співвласником цієї квартири була позивач, хоча, остання й не мала правовстановлюючого документу на частку квартири. (а.с. 12-15,16-20 І том).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.11.2014 року, спадкова справа № 166/2014, зареєстровано в реєстрі за № 365, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем його спадщини у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , стала його сестра ОСОБА_3 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2014 року № 30114697 (а.с.69 І том).

22.12.2014 року ОСОБА_3 передала у власність житлову квартиру

АДРЕСА_5 ОСОБА_2 , продаж вищевказаної квартири вчинено сторонами на суму 149 500,00 грн., які ОСОБА_3 отримала повністю при підписанні договору, що підтверджується договором купівлі продажу від 22.12.2014 року серії НАЕ 301290 (а.с. 21-22 І том).

Заочним рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 09.04.2015 року, яке набрало законної сили 13.08.2015 року, виселено ОСОБА_1 з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

(а.с. 54-55 І том).

15.07.2016 року ОСОБА_2 оплатно передав у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , цей продаж було вчинено за 48 200,00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 15.07.2016 року серії НВТ 745950, який посвідчений приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області та зареєстрований в реєстрі за № 308 (а.с.47-48 І том).

Згідно звіту про оцінку нерухомого майна від 04.07.2018 року, проведеного ФОП ОСОБА_8 , ринкова вартість квартири, загальною площею 51,40 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 складає 241 300,00 грн (а.с. 99 І том).

Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у спільній частковій власності, Ѕ частка належить ОСОБА_1 згідно рішенням Апеляційного суду Луганської області від 23.01.2017 року та Ѕ частка ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 15.07.2016 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.04.2019 року № 163945679 (а.с. 226-229 І том, 82-85 ІІ том).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду від 03.04.2020 року рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 03.04.2019 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Луганського апеляційного суду від 04.07.2019 року залишено без змін. Судами при розгляді зазначеної справи встановлено, що оскільки ОСОБА_4 володіє квартирою АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності разом з ОСОБА_1 , а належна йому Ѕ частина вказаної квартири не виділена в натурі із частки майна, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог відносно визнання спільної сумісної власності позивачів на вказану квартиру. Також оскільки відповідач є власником Ѕ частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає, що відсутні підстави для визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування зазначеною квартирою, а тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню (а.с.20-33 ІІ том).

На підставі ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частина 4 ст. 82 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у спільній сумісній власності позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту її придбання та по день смерті останнього.

Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити продавець.

Відповідно до п. 13 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.91р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при продажу частки в спільній власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності мають право привілеєвої купівлі цієї частки по ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах (додержання строків платежів, обов`язок по уплаті державного мита, тощо). У зв`язку з цим при переводі прав і обов`язків покупця необхідно перевіряти реальність вимог, що пред`являються учасниками спільної часткової власності. Доказом бажання і реальних можливостей для переводу прав і обов`язків покупця є внесення позивачем на депозитний рахунок суду всіх сум, які за договором зобов`язаний сплатити покупець. Невиконання позивачем цих умов може бути підставою для відмови в позові про перевід на нього прав і обов`язків покупця.

Таким чином, згідно ст. 362 ЦК України, підставою для пред`явлення співвласником позову про переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частки майна у праві спільної часткової власності є такі порушення:

- продаж співвласником частки у праві спільної часткової власності без письмового попередження інших співвласників про намір продати свою частку, ціну та інші умови її продажу;

- укладання договору купівлі-продажу без одержання повідомлення від співвласників про відмову від здійснення ними переважного права купівлі до спливу одного місяця щодо нерухомого майна і десяти днів щодо рухомого майна від дня отримання ними повідомлення про продаж;

- продаж проведено за істотно нижчого ціною і на більш легких умовах, ніж пропонувалося співвласникам.

Судом встановлено, що згідно рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.12.2016 року яке набрало законної сили 23.01.2017 року за справою

№ 425/2086/16-ц, провадження № 2/425/559/16 та рішення Апеляційного суду Луганської області від 23.01.2017 року за справою № 425/2086/16-ц, провадження № 22ц/782/20/17 в зазначеній вимозі, за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 визнано право спільної часткової власності з ОСОБА_6 на час смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 .

Інша частка вказаної квартири з 27.11.2014 року, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.11.2014 року за реєстровим № 365 після смерті ОСОБА_6 , належала відповідачу – ОСОБА_3 , яка 22.12.2014 року продала згідно договору

купівлі-продажу за 149 500,00 грн. відповідачу ОСОБА_2 (а.с.21-22 І том), який в своє чергу 15.07.2016 року продав вищевказану квартиру відповідачу ОСОБА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 15.07.2016 (а.с. 47-48 І том).

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира перебувала у їх спільній сумісній власності і у ОСОБА_3 як спадкоємиці другої черги після смерті ОСОБА_6 , виникло право на спадкування лише частки квартири, яка належала померлому на праві спільної сумісної власності з позивачем. ОСОБА_2 розумів, що ОСОБА_1 як член сім`ї померлого ОСОБА_6 після його смерті залишилася проживати в спірній квартирі та претендує на часту в спірній квартирі. Співвласник квартири ОСОБА_3 частка в якій належала їй за спадщиною, здійснила відчуження всієї квартири покупцю ОСОБА_2 при цьому вона не мала права відчужувати всю квартиру, оскільки іншим співвласником цієї квартири була позивач, хоча, остання й не мала правовстановлюючого документу на частку квартири.

Відповідно до п.п.5.1, п.5 Глави 1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, у разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка.

Відповідно до п.п. 5.7., п. 5 Глави 1 Розділу ІІ вказаного Порядку договір

купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв`язку.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові 21.02.2019 року по справі № 234/16417/13-ц, провадження № 61-28526св18.

Суд вважає, що продаж ОСОБА_3 спірної квартири ОСОБА_9 , яка знаходиться у праві спільної часткової власності було здійснено з порушенням переважного права співвласника ОСОБА_1 перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 одержала або відмовилась одержати надіслану на її адресу заяву ОСОБА_3 про її намір продати свою частку, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

На даний час про бажання позивача та реальність її можливостей для переводу на неї прав і обов`язків покупця свідчить квитанція від 25.06.2018 року № 8 Ощадбанк ТВБВ

№ 10012/023 на суму 74750, грн. та квитанція від 20.10.2020 року № 0.0.1877869970.1 АТ КБ ПриватБанк про внесення позивачем на депозитний рахунок суду вартості частки квартири за договором купівлі-продажу від 22.12.2014 року у розмірі 45 900,00 грн. (а.с.2 І том, а.с.107 ІІ том).

Щодо вимоги позивача, стосовно визнання за позивачем права власності на Ѕ частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає доцільним відмовити позивачу у вищезазначений вимозі, оскільки вищевказана вимога є передчасною, її право належним чином відновлено шляхом переведення прав та обов`язків покупця Ѕ частки спірної квартири, а тому вказане рішення є підставою для оформлення права власності, тобто в цій частині право позивача не порушене.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним позов задовольнити частково, перевести на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця Ѕ частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу квартири, укладеним 22.12.2014 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість Ѕ частки спірної квартири в сумі 120 650,00 згідно звіту про оцінку нерухомого майна від 04.07.2018 року.

Керуючись ст. ст. 4-13, 76-81, 141, 142, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про перевід прав покупця та визнання права власності на частку квартири – задовольнити частково.

Перевести на ОСОБА_1 (зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) права та обов`язки покупця Ѕ частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу квартири, укладеним 22 грудня 2014 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) вартість Ѕ частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 74 750 (сімдесят чотири гривні сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок шляхом їх перерахування з депозитного рахунку ТУ ДСА України в Луганській області (р/р 37317017002672, отримувач ТУ ДСА України в Луганській області, код отримувача 26297948) та у сумі 45 900 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок шляхом їх перерахування з депозитного рахунку ТУ ДСА України в Луганській області (р/р UA208201720355209001000002672, отримувач ТУ ДСА України в Луганській області код отримувача 26297948), а всього сумі 120 650 (сто двадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, внесених ОСОБА_1 згідно із квитанціями від 25 червня 2018 № 8 Ощадбанку ТВБВ № 10012/023 та від 20.10.2020 року

№ 0.0.1877869970.1 АТ КБ «ПриватБанк».

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 747 (сімсот сорок сім) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Луганського апеляційного суду або через Рубіжанський міський суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 30 жовтня 2020 року.

Суддя Є.О. Романовський