Рішення № 92538708, 30.10.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2328/20

Провадження №: 2-а/398/79/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" жовтня 2020 р.Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Ксьондз А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУНП в Запорізькій області про скасування постанови від 08 липня 2020 року серії «ЕАМ» №2794399 про накладення адміністративного стягнення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08 липня 2020 року інспектором – старшим лейтенантом поліції Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Кирильченком В.В. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до якої позивач, цього ж дня, о 10 год. 40 хв. у м. Пологи, вул. Єдності, 9, керуючи транспортним засобом «Infiniti Qx70», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21, чим порушив п.п. «в» п. 8.4 ПДР України, скоївши таким чином адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Однак, жодних порушень ПДР України він не вчиняв, оскільки короткочасна зупинка керованого ним транспортного засобу була здійснена поза зоною дії знаку 3.21. Жодних його пояснень, зауважень та заперечень інспектор до уваги не брав.

25 серпня 2020 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, в якому він заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що оскаржувана постанова складена відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову. Крім того, представник відповідача у своєму відзиві зазначив, що ГУНП в Запорізькій області є неналежним відповідачем, оскільки оскаржувана постанова винесена поліцейським Кирильченком В.В., який є посадовою особою, а тому саме поліцейський повинен бути відповідачем у цій справі.

15 вересня 2020 року від представника позивача на електронну пошту суду надійшов уточнений позов та відповідь на відзив, які в подальшому засобами поштового зв`язку надійшли до суду 18 вересня 2020 року. У відповіді на відзив представник позивача, додатково до обґрунтувань позову, зазначила, що відповідачем не надано доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву в редакції від 15 вересня 2020 року та запропоновано відповідачу надати відзив на уточнену позовну заяву в строк до 09 жовтня 2020 року.

Відповідач, відзив на уточнену позовну заяву не подав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Ксьондз А.В. позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну адресу (e-mail: dch@zp.npu.gov.ua), причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у раз неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши вступне слово представника позивача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

08 липня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, інспектором – старшим лейтенантом поліції Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Кирильченком В.В. винесено постанову серії «ЕАМ» №2794399, згідно з якою 08 липня 2020 року 10 год. 40 хв. у м. Пологи, вул. Єдності, 9, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Infiniti Qx70», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21, чим порушив п.п. «в» п. 8.4 ПДР України. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Підпунктом «в» пункту 8.4. ПДР України встановлено, що дорожні знаки, зокрема поділяються на заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. При цьому, знак 3.21. «В`їзд заборонено» забороняє в`їзд усіх транспортних засобів.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за порушення водієм вимог дорожніх знаків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За приписами ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП.

Оцінюючи правомірність дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд зазначає наступне.

Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Доведення «поза розумним сумнівом» означає, що позиція представлена суб`єктом владних повноважень, має бути доведена таким чином, щоб у «розумної (розсудливої) людини» не лишилося «розумного сумніву» що особа винна.

В той же час, обґрунтовуючи заперечення проти позову відповідач посилався лише на норми права, які регламентують право поліцейського розглядати справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, порядок розгляду таких справи та право поліцейського наклади адміністративні стягнення. При цьому, до суду не було надано доказів, визначених ч. 1 ст. 251 КУпАП, на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Суд бере до уваги, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою яка може бути зацікавленою, а підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами та доказами матеріали справи не містять. На думку суду ця обставина обґрунтовано ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення позивачем.

Аналогічна правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі №743/1128/17 та від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.

Так як відповідачем не надано доказів, що позивач, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21, чим порушив п.п. «в» п. 8.4 ПДР України, то суд вважає що ним, як суб`єктом владних повноважень, не підтверджено та не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення позивачем правопорушення. Враховуючи, що обов`язок доказування в даній справі покладено саме на відповідача, яким суду не надано встановлених законом доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, то суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та відповідно відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки, відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання оскаржуваної постанови протиправною, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, місцевому загальному суду як адміністративному не надано права за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визнавати протиправними постанови про накладення адміністративного стягнення.

Щодо посилання відповідача на те, що належним відповідачем у цій справі є інспектор – старший лейтенант поліції Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Кирильченко В.В., яким було складено оскаржувану постанову, то суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч. 2 ст. 222 КУпАП).

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень – орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст. 122 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме – від імені Національної поліції України і її територіальних органів.

Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. ст. 222 – 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади – суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 р. у справі за №724/716/16-а.

Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з положень п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України та вищезазначеної правової позиції Верховного Суду, суд вважає, що відповідачем у даній категорії справ повинен бути територіальний орган поліції, який утворений та діє від імені Національної поліції України.

Отже, належним відповідачем у цій справі є саме Головне управління національної поліції в Запорізькій області, що виступає територіальним органом поліції в Запорізькій області, який утворений та діє від імені Національної поліції України, а не інспектор – старший лейтенант поліції Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Кирильченко В.В., який є працівником територіального органу поліції.

У зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у справі відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд покладає на рахунок Головного управління Національної поліції у Запорізькій області.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 242 – 246, 250, 255, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (адреса місцезнаходження: 69057, місто Запоріжжя, вулиця Олександра Матросова, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії «ЕАМ» №2794399 від 08 липня 2020 року, винесену інспектором Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Кирильченком Віталієм Вікторовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (адреса місцезнаходження: 69057, місто Запоріжжя, вулиця Олександра Матросова, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня складення судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30 жовтня 2020 року.

Суддя О.В.Авраменко