Рішення № 92538283, 17.09.2020, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 375/266/20

Провадження № 2/379/358/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання: Штельмах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тараща, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини грошових коштів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, просить суд стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» юридична адреса м. Київ, вул. Сурікова, 3, пошт.інд. 03035, код ЄДРПОУ 14310098, на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 2014 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 145275 (сто сорок п`ять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 81 коп; вартість інфляційних збитків у зв`язку із заборгованістю по заробітній платі за період з 2014 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 25256 (двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят шість) грн. 52 коп, 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди у зв`язку з заборгованістю по заробітній платі за період з 2014 року по 31 грудня 2019 року; допустити негайне виконання рішення суду; звільнити від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». В обґрунтування позову зазначає, що в період з 01 жовтня 2014 року по даний час виключно він працює на посаді сторожа на базі відпочинку «Рокитне», що належить державному підприємству «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів». В кінці січня місяця 2020 року він вкотре звернувся до керівництва підприємства з приводу невиплати йому заборгованості із заробітної плати, на що йому фактично було відмовлено у виплаті заборгованості, мотивуючи відсутністю у підприємства грошових коштів для таких цілей, після чого його попереджено про скорочення займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України з 27 березня 2020 року. Станом на 31 грудня 2019 року заборгованість відповідача по невиплаченій йому заробітній платі становить 145275,81 грн. Вважає, що відповідач у зв`язку з невиплатою йому заробітної плати повинен сплатити компенсацію втрати частини заробітної плати через приріст індексу інфляції. Сума інфляційних збитків станом на 01.01.2020 згідно розрахунку інфляційних збитків, за період з 01.01.2015 по 01.01.2020 становить 25256,52. Крім того, звертає увагу суду, що невиплати заробітної плати спричиняли йому душевних страждань та душевного болю, на цьому ґрунті у них із дружиною виникали конфлікти та скандали. Таким чином, вважає, що невиплатою йому заробітної плати на протязі п`яти років стороною відповідача йому заподіяну моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 50000 грн.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позовні вимоги визнає частково, а саме щодо виплати на користь позивача заробітної плати у сумі 145275,81 грн за період з 01.10.2014 по 31.12.2019. Проте, не погоджується із заявленим розміром моральної шкоди у сумі 50000,00 грн та вважає її необґрунтованою, оскільки заявляючи дану вимогу позивач не підтвердив доказами спричинення йому моральних страждань, а також за яких обставин спричинена моральна шкода, якими діями чи бездіяльністю вона завдана, чим підтверджується вина відповідача, не надано доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою позивачу моральною шкодою. Позивачем також не зазначено в позовній заяві з яких міркувань він виходив визначаючи суму моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. Звертає увагу суду, що позивач у тексті позовної заяви зазначає стягнення інфляційних збитків у зв`язку із заборгованістю по заробітній платі за період з 01.01.2015 по 31.12.2019, а в прохальній частині позову просить стягнути інфляційні збитки за період з 2014 року по 31.12.2019 рік. Зважаючи на це, керуючись ст. 257 ЦК України, просить до позовних вимог пункту 3 прохальної частини позову застосувати загальний строк позовної давності в три роки і в частині стягнення інфляційних збитків за період з 2014, 2015, 2016 роки по лютий 2017 року відмовити. Зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом у лютому 2020 року, тобто поза межами трирічного строку установленого законом для вимог при порушенні грошового зобов`язання, а саме інфляційні збитки і є одним із видів відповідальності за невиконання свого грошового зобов`язання. Відповідно, заявляє заяву про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення інфляційних збитків за період 2014, 2015, 2016 роки по лютий 2017 року та керуючись ст. 267 ЦК України просить відмовити у задоволенні позову в даній частині позову. В зв`язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача заробітної плати у сумі 145275,81 грн за період з 01.10.2014 по 31.12.2019; застосувати до позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків загальну позовну давність в три роки та відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків за період 2014, 2015, 2016 роки по лютий 2017 року; відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належно.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Заліський Б.С. вимоги позову підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, рекомендований лист вручено 13.07.2020, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, об`єктивно та всебічно дослідивши матеріали даної справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до запису у трудовій книжці, 01.10.2014 позивача було прийнято на посаду сторожа б.в. «Рокитне» ДП «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів», згідно наказу від 30.09.2020 № 65/к (а.с.10-11).

27.01.2020 позивача було попереджено про скорочення штату працівників (а.с.12).

Відповідно до довідки № 9/адм, виданої 29.01.2020 ДП «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» заборгованість по заробітній платі станом на 31 грудня 2019 року складає 145275,81 грн (а.с.13-15).

Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Згідно з практикою Суду до такого майна відносяться й грошові кошти, відносно яких є достатньо конкретне і передбачуване відповідно до національного закону легітимне очікування (законне сподівання) (п. 31-46 рішення у справі "Будченко проти України").

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Крім того, національне законодавство України встановлює наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За нормами ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В силу ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» на користь позивача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 145275,81 грн підлягають задоволенню.

Стосовно компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків йому виплати.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі – Закон № 2050-ІІІ).

Відповідно до вимог статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), що передбачено статтею 3 Закону № 2050-ІІІ.

Грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати є гарантією прав робітника на компенсацію втрати її частини, санкцією за несвоєчасну виплату заробітної плати, обов`язок з нарахування та сплати якої, згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», покладено на підприємство, яке зобов`язано виплатити громадянам суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону).

Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу, за відповідний місяць (після утримання податку й обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом та є загальновідомими.

Згідно роз`яснень п. 22 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що у справах, пов`язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв`язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно з ст. 33 Закону України «Про оплату праці» між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року № 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 103 відсотків (величину порога індексації).

За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Згідно правового висновку ВП ВС, викладеного у постанові від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (14-254цс19) до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стороною відповідача заявлено про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача про стягнення інфляційних збитків за період 2014, 2015, 2016 роки по лютий 2017 року.

З огляду на зазначене, суд доходить до висновку про застосування строку позовної давності щодо стягнення інфляційних збитків у зв`язку із заборгованістю по заробітній платі, а тому стягненню підлягає сума у межах строку позовної давності за три роки до звернення до суду з позовом, тобто з 24.02.2017 по 31.12.2019, тобто по дату розрахунку, вказану у позові.

Таким чином, компенсація втрати частини доходу складає:

1) за лютий 2017 року = 2773,22 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за лютий 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 125,15 (індекс інфляції за період березень 2017- листопад 2019) /100 – 2773,22 грн = 697,41 грн;

2) за квітень 2017 року = 2783,60 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за квітень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 121.84 (індекс інфляції за період травень 2017 - листопад 2019) / 100 - 2783,60 грн = 607.81 грн;

3) за червень 2017 року = 6766,06 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за червень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 118.38 (індекс інфляції за період липень 2017 - листопад 2019) / 100 - 6766,06 грн = 1 243.60грн;

4) за липень 2017 року = 3189,34 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 118.15 (індекс інфляції за період серпень 2017 - листопад 2019) / 100 - 3189,34 грн = 578.80 грн;

5) за серпень 2017 року = 3201,68 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за серпень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 118.26 (індекс інфляції за період вересень 2017 - листопад 2019) / 100 - 3201,68 грн = 584.50 грн;

6) за вересень 2017 року = 3557,45 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за вересень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 115.94 (індекс інфляції за період жовтень 2017 - листопад 2019) / 100 - 3557,45 грн = 566.99 грн;

7) за жовтень 2017 року = 2085,81 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за жовтень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 114.57 (індекс інфляції за період листопад 2017 - листопад 2019) / 100 - 2085,81 грн = 303.78 грн;

8) за листопад 2017 року = 3696,38 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за листопад 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 114.57 (індекс інфляції за період листопад 2017 - листопад 2019) / 100 - 3696,38 грн = 538.51 грн;

9) за грудень 2017 року = 2903,85 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за грудень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 113.55 (індекс інфляції за період січень 2018 - листопад 2019) / 100 - 2903,85 грн = 393.36грн;

10) за січень 2018 року = 3399,03 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за січень 2018 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 111.87 (індекс інфляції за період лютий 2018 - листопад 2019) / 100 - 3399,03 грн = 403.46 грн;

11) за лютий 2018 року = 3349,08 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за лютий 2018 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 110.87 (індекс інфляції за період березень 2018 - листопад 2019) / 100 - 3349,08 грн = 364.04 грн;

12) за березень 2018 року = 3349,08 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за березень 2018 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 109.67 (індекс інфляції за період квітень 2018 - листопад 2019) / 100 - 3349,08 грн = 323.85 грн;

13) за квітень 2018 року = 3677,70 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за квітень 2018 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 108.80 (індекс інфляції за період травень 2018 - листопад 2019) / 100 - 3677,70 грн = 323.58 грн;

14) за травень 2018 року = 4371,55 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за травень 2018 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 108.80 (індекс інфляції за період червень 2018 - листопад 2019) / 100 - 4371,55 грн = 384.65 грн;

15) за червень 2018 року = 3368,88 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за червень 2018 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 108.80 (індекс інфляції за період липень 2018 - листопад 2019) / 100 - 3368,88 грн = 296.38грн;

16) за липень 2018 року = 3380,87 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за липень 2018 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 109.56 (індекс інфляції за період серпень 2018 - листопад 2019) / 100 - 3380,87 грн = 323.13 грн;

17) за серпень 2018 року = 3383,04 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за серпень 2018 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 109.56 (індекс інфляції за період вересень 2018 - листопад 2019) / 100 - 3383,04 грн = 323.41 грн;

18) за вересень 2018 року = 3419,01 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за вересень 2018 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 107.52 (індекс інфляції за період жовтень 2018 - листопад 2019) / 100 - 3419,01 грн = 257.11 грн;

19) за жовтень 2018 року = 3473,27 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за жовтень 2018 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 105.72 (індекс інфляції за період листопад 2018 - листопад 2019) / 100 - 3473,27 грн = 198.66 грн;

20) за грудень 2018 року = 3424,32 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за грудень 2018 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 104.26 (індекс інфляції за період січень 2019 - листопад 2019) / 100 - 3424,32 грн = 145.86грн;

21) за січень 2019 року = 3967,13 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за січень 2019 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 103.23 (індекс інфляції за період лютий 2019 - листопад 2019) / 100 - 3967,13 грн = 128.13 грн;

22) за лютий 2019 року = 3770,78 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за лютий 2019 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 102.72 (індекс інфляції за період березень 2019 - листопад 2019) / 100 - 3770,78 грн = 102.54 грн;

23) за березень 2019 року = 3832,52 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за березень 2019 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 101.80 (індекс інфляції за період квітень 2019 - листопад 2019) / 100 - 3832,52 грн = 68.98 грн;

24) за квітень 2019 року = 3809,85 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за квітень 2019 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 100.79 (індекс інфляції за період травень 2019 - листопад 2019) / 100 - 3809,85 грн = 30.10 грн;

25) за травень 2019 року = 4100,61 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за травень 2019 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 100.09 (індекс інфляції за період червень 2019 - листопад 2019) / 100 - 4100,61 грн = 3.69 грн;

26) за червень 2019 року = 3885,47 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за червень 2019 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 100.59 (індекс інфляції за період липень 2019 - листопад 2019) / 100 - 3885,47 грн = 22.92 грн;

27) за липень 2019 року = 3768,22 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за липень 2019 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 101.20 (індекс інфляції за період серпень 2019 - листопад 2019) / 100 - 3768,22 грн = 45.22 грн;

28) за серпень 2019 року = 3809,85 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за серпень 2019 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 101.51 (індекс інфляції за період вересень 2019 - листопад 2019) / 100 - 3809,85 грн = 57.52 грн;

29) за вересень 2019 року = 3359,26 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за вересень 2019 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 100.80 (індекс інфляції за період жовтень 2019 - листопад 2019) / 100 - 3359,26 грн = 26.87 грн;

30) за жовтень 2019 року = 4387,41 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за жовтень 2019 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 100.10 (індекс інфляції за період листопад 2019 - листопад 2019) / 100 - 4387,41 грн = 4.39 грн;

31) за листопад 2019 року = 2159,26 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за листопад 2019 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 100.10 (індекс інфляції за період листопад 2019 - листопад 2019) / 100 – 2159,26 грн = 2.16 грн.

Загальна сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період 24.02.2017 по 31.12.2019 становить 9351,40 грн, і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме невиплати останньому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату праці, внаслідок чого було порушено звичний для останнього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в неможливості нормального забезпечення своєї сім`ї матеріальними благами, тобто йому завдано моральну шкоду.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись статтями 43, 124 Конституції України, статтями 95, 233, 237-1 КЗпП України, статтями 3, 12, 13, 19, 77, 78, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 352, 354, 367 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів», ЄДРПОУ 14310098, місцезнаходження: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 2014 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 145275,81 грн (сто сорок п`ять тисяч двісті сімдесят п`ять гривень вісімдесят одну копійку).

Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів», ЄДРПОУ 14310098, місцезнаходження: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 24.02.2017 по 31.12.2019 в розмірі 9351,40 грн (дев`ять тисяч триста п`ятдесят одна гривня сорок копійок).

Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів», ЄДРПОУ 14310098, місцезнаходження: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.).

Рішення в частині виплати заробітної плати в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Головуючий:В. І. Зінкін