Рішення № 92536413, 29.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9545/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 25 вересня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кулікова І.О. від 28.08.2020 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1700,00 грн., винесену в межах виконавчого провадження № 62552461.

Ухвалою від 30 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 області залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

19 жовтня 2020 року ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відносно ОСОБА_1 14.07.2020 державнім виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Куліковим І.О., на підставі виконавчого листа №522/10258/18 від 07.07.2020 відкрито виконавче провадження №62552461. 04.09.2020 р. позивач поштою отримала супровідний лист разом з постановою про накладення штрафу, винесену 28.08.2020 р. державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Куліковим Ю. по виконавчому провадженню №62552461, яку вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови від 28.08.2020 р. став акт державного виконавця від 27.08.2020 р., в якому держаним виконавцем в супереч вимогам Інструкції №512/5 не зазначено його повного ім`я та по-батькові, місце проживання (місцезнаходження) стягувача, яка приймала участь в проведенні виконавчих дій, а також кількість аркушів, на яких складено акт. Крім того, у констатуючій частині акту державним виконавцем не зазначено мету і завдання складання акта, як того вимагає Інструкція №512/5. Акт державного виконавця від 27.08.2020 р. складений в присутності заінтересованої у результатах виконавчих дій та виконавчого провадження особи - стягувача ОСОБА_2 , без присутності понятих, що викликає сумніви в достовірності наведених в акті фактів. Окрім цього, в констатуючій чистині акту зазначено, що під час проведення виконавчих дій здійснювалася фотофіксація. Однак, матеріали виконавчого провадження №62552461 не містять ілюстративних таблиць чи фотографій, які б підтверджували факти, викладені в акті державного виконавця від 27.08.2020 р., в матеріалах виконавчого провадження №62552461 взагалі відсутні будь-які фотографії, що підтверджує неправдивість відомостей, зазначених в акті.

26 жовтня 2020 року до суду від відповідача за вх. №44603/20 надійшов відзив (а.с.66-68), в якому відповідач зазначає, що Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не погоджується із позовною заявою. Вказує, що 14.07.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією та боржнику також з повідомленням про вручення. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, встановлено, що боржником отримано вказану постанову 17.07.2020. 27.08.2020 року державним виконавцем, керуючись ч.1-2 ст.63, ч.1 ст.75 Закону, та у зв`язку з тим що боржником не надано жодного підтвердження щодо виконання вимог виконавчого документа, державним виконавцем здійснено перевірку виконання рішення суду, шляхом здійснення виходу за адресою вчинення дій, а саме: АДРЕСА_1 , в результаті чого складено акт державного виконавця та винесено постанову про накладення штрафу за виконавчим провадженням: ВП № 62552461 та надано 10 робочих днів на виконання рішення суду. Вказану постанову про накладення штрафу та копію акту направлено боржнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення та отримано 04.09.2020. Зазначає, що акт державного виконавця від 27.08.2020 складений відповідно до вимог пункту 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень. У акті визначена мета та завдання, а саме виконання рішення Приморського районного суду № 522/10258/18 від 07.07.2020 року. Викладені факти позивача жодним чином не зазначають факт виконання або часткового виконання з боку боржника. До теперішнього часу боржником не надана будь-яких підтверджень щодо виконання вказаного рішення, як це передбачено статтею 19 Закону.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача задоволено. Залучено до участі у справі №420/9545/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

27 жовтня 2020 року до суду від третьої особи за вх. №44935/20 надійшли пояснення (а.с.100-105), в яких ОСОБА_2 зазначає, що позов вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, у задоволенні якого має бути відмовлено. Вказує, що вона та її сім`я є співвласниками комунальної квартири АДРЕСА_2 . Крім них, співвласниками квартири є ще декілька сімей, в тому числі і позивачка ОСОБА_1 . Будинок, в якому розташована квартира, є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення. ОСОБА_1 самовільно, без згоди інших сусідів, без отримання необхідної дозвільної документації знесла частину капітальної стіни між кімнатою та коридором загального користування; встановила стіну з піно блоків та дверний блок, чим перекрила прохід іншим сусідам по загальному коридору до загальної кухні, встановивши в проході двері; перекрила аварійний та пожежний вихід, що був в кухні загального користування; розібрала підлогу в коридорі загального користування на площі 5 кв м; побудувала антресоль над коридором загального користування, чім зменшила його габарити. Зазначає, що в провадженні судів Одеської області на розгляді перебували: позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про приведення квартири в попередній стан (справа № 522/22250/17); позов сусіда ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, про приведення квартири в попередній стан (справа №522/22250/17); її аналогічний позов (справа № 522/10258/18). У вказаних цивільних справах були прийняті рішення судів, які набрали законної сили (в тому числі і після перегляду в Верховному Суді) про зобов`язання ОСОБА_1 привести квартиру в попередній стан, демонтувати незаконно встановлений дверний блок, відновити стінки, відкрити прохід до загальної кухні та доступ до аварійного виходу тощо. Вказує, що незважаючи на те, що рішення суду є обов`язковими до виконання, ОСОБА_1 добровільно їх не виконує, а мешканці квартири продовжують мешкати в ній без доступу до загальної кухні, загального коридору, які були перекриті незаконно встановленими металевими дверми ОСОБА_1 . Оскільки боржницею не виконано рішення суду в добровільному порядку, ОСОБА_2 звернулась до виконавчої служби з заявою про примусове виконання. Вважає, що постанова державного виконавця від 28 серпня 2020 року про накладення штрафу є законною та обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм діючого законодавства. Зазначає, що підставою для прийняття постанови про накладення штрафу було безпосередньо невиконання рішення суду з боку боржниці ОСОБА_1 , тобто свідоме, навмисне та безпідставне невиконання судового рішення. Ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень не передбачено імперативного обов`язку залучення понятих при складанні таких актів. Так, згідно пункту 5 розділу II Інструкції залучення виконавцем інших органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, фізичних осіб при примусовому виконанні рішень здійснюється у разі, якщо їх присутність може сприяти своєчасному й повному виконанню рішень. Позивачкою не зазначено, яким чином відсутність понятих при складанні акту від 27 серпня 2020 року вплинула на її обов`язок своєчасно і повно виконати рішення суду. Вказує, що ОСОБА_2 як стягувач має право бути брати участь у здійсненні виконавчих дій та складанні акту. Акт, який міститься у виконавчому провадженні, в повній мірі відповідає вимогам пункту 8 розділу І Інструкції.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 29.10.2020 року заяву представника позивача про зміну предмета позову (вх.№ЕС/803/20) повернуто позивачу без розгляду.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Таким чином, оскільки представники сторін не з`явились, у зв`язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати дану справу у письмовому провадженні.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIIІ) (тут і в подальшому у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

У відповідності до ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч.1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, приписами ч.2 вказаної статті визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2019 року по справі №522/10258/18 (а.с.131-136), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16.06.2020 року (а.с.138-143), Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні власністю, приведення квартири в попередній стан задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 привести загальні приміщення квартири АДРЕСА_2 в попередній стан, відповідно до Технічного паспорту, виданого 25 березня 2010 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», а саме: демонтувати дверний блок та відремонтувати підлогу в загальному коридорі (відображеному в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 25 березня 2010 року під № 21); відновити стінки між коридором та житловим приміщенням ОСОБА_1 (відображеним в технічному паспорті КП«ОМБТІ та РОН» від 25 березня 2010 року під №№ 21 та 23 відповідно) у межах та розмірах, встановлених технічним паспортом; відкрити прохід до загальної кухні (відображеної в технічному паспорті КП«ОМБТІ та РОН» від 25 березня 2010 року під №27) та доступ до аварійного виходу, розташованого в ній; відновити висоту стелі в коридорі загального користування (відображеному в технічному паспорті КП«ОМБТІ та РОН» від 25 березня 2010 року під № 21) шляхом демонтування другого поверху. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні власністю, а саме загальними приміщеннями квартири АДРЕСА_2 : загальною кухнею площею 21,1 кв м (відображеної в технічному паспорті КП«ОМБТІ та РОН» від 25 березня 2010 року під №27); загальними коридорами площею 3,2 кв.м, 13,8 кв.м, 6,0 кв м, 28 кв м.

07 липня 2020 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №522/10258/18 (а.с.72) щодо зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні власністю, а саме загальними приміщеннями квартири АДРЕСА_2 : загальною кухнею площею 21,1 кв м (відображеної в технічному паспорті КП«ОМБТІ та РОН» від 25 березня 2010 року під №27); загальними коридорами площею 3,2 кв.м, 13,8 кв.м, 6,0 кв м, 28 кв м.

Постановою державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кулікова Ігоря Олеговича від 14.07.2020 року за виконавчим листом Приморського районного суду м. Одеси №522/10258/18 від 07.07.2020 року відкрито виконавче провадження за №59347746 (а.с.74-75), якою зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Вказана постанова направлена ОСОБА_1 14.07.2020 року (а.с.73) та отримана позивачем 17.07.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.76-77).

27 серпня 2020 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Куліковим І.О. при примусовому виконанні виконавчого листа №522/10258/18 від 07.07.2020 року Приморського районного суду м. Одеси здійснено вихід за адресою, вказаною у виконавчому документі АДРЕСА_1 , де в присутності стягувача ОСОБА_2 встановлено, що вимоги виконавчого документа не виконано, у стягувача відсутній вільний доступ до загальних приміщень квартири, про що 27.08.2020 року складено акт (а.с.79).

У вказаному акті зазначено, що під час проведення перевірки здійснювалась фотофіксація.

28 серпня 2020 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Куліковим Ігорем Олеговичем винесено постанову ВП №62552461 про накладення за невиконання рішення суду на боржника ОСОБА_1 штрафу на користь держави 1700 грн. (а.с.88).

Так, з вказаної постанови вбачається, що згідно акту державного виконавця від 27.08.2020 року, встановлено, що вимоги виконавчого документу не виконано боржником.

Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою про накладення на неї штрафу, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, підставою для накладення штрафу за невиконання та повторне невиконання судового рішення є невиконання відповідно до положень ч. 2 ст. 75 та ч. 1 та 2 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» рішення суду за умови, якщо таке невиконання мало місце без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Згідно з ч.ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Суд зазначає, що наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі – Інструкція).

Виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом (п.п.1, 2 розділу ІХ Інструкції).

Відповідно до п.6 розділу І Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, позивач в обґрунтування протиправності постанови державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кулікова І.О. від 28.08.2020 року про накладення штрафу № 62552461 посилається на порушення державним виконавцем під час складання акту державного виконавця від 27.08.2020 року вимог Інструкції.

Відповідно до п.8 розділу І Інструкції, акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Щодо посилань позивача як на доказ протиправності оскаржуваної постанови на відсутність зазначення державним виконавцем у акті прізвища, імені та по батькові державного виконавця, суд ставиться до цього критично, оскільки з вказаного акту вбачається, що його склав державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Куліков І.О.

Щодо посилань позивача на складання акту державного виконавця без присутності понятих, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Суд зазначає, що виконавча дія, яка зафіксована у акті державного виконавця від 27.08.2020 року, полягала у виході державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 для перевірки виконання боржником ОСОБА_1 рішення Приморського районного суду м.Одеса від 30.09.2019 року по справі №522/10258/18, а саме чи усунено боржником перешкоди у користуванні загальними приміщеннями квартири АДРЕСА_2 : загальною кухнею площею 21,1 кв м (відображеної в технічному паспорті КП«ОМБТІ та РОН» від 25 березня 2010 року під №27); загальними коридорами площею 3,2 кв.м, 13,8 кв.м, 6,0 кв м, 28 кв м.

Тобто, відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» присутність понятих при вчиненні державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Куліковим Ігорем Олеговичем вказаної виконавчої дії не є обов`язковим, а відтак ним правомірно складено акт лише за присутності стягувача.

Щодо посилань позивача на відсутність у констатуючій частині акту мети і завдань складання акту, суд також вважає їх безпідставними, оскільки у такій частині, яка починається зі слів «Встановлено» чітко вбачається мета та завдання складання акту: перевірка виконання рішення.

Суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII .

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 31.03.2020 року по справі №640/11079/19.

Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не наведено жодних доводів про те, що нею рішення Приморського районного суду м.Одеса від 30.09.2019 року по справі №522/10258/18 було виконано, та не надано доказів на підтвердження виконання такого рішення суду.

При цьому, відповідачем до суду надано матеріали фото фіксації (а.с.80-86) до акту державного виконавця від 27.08.2020 року.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кулікова І.О. від 28.08.2020 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1700,00 грн., винесену в межах виконавчого провадження № 62552461.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.7, 9, 205, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кулікова І.О. від 28.08.2020 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1700,00 грн., винесену в межах виконавчого провадження № 62552461 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул.Пастера, 58, м.Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 41404999).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ).

Суддя О.А. Вовченко