Ухвала суду № 92536166, 30.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9473/20

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

30 жовтня 2020 року

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Лунь З.І. розглянула заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Булгакової Ірини Павлівни, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішення та висновку, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі приймати (видавати) накази «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність» щодо земельної ділянки із кадастровим номером 4622710200:04:000:1144 площею 0,8 га, що зареєстрована 06.10.2020 р. Державним кадастровим реєстратором Відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Булгаковою Іриною Павлівною та накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 4622710200:04:000:1144 площею 0,8 га, що зареєстрована 06.10.2020 р. Державним кадастровим реєстратором Відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Булгаковою Іриною Павлівною.

Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Тобто обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що невідома зацікавлена особа, за заявою якої 06.10.2020 зареєстровано на місці земельної ділянки ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 4622710200:04:000:1144 площею 0,8га, може подати відповідне клопотання до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з проханням про затвердження проекту землеустрою та передачу такої земельної ділянки у приватну власність.

ОСОБА_1 вважає, що реалізація прав по оформленню земельної ділянки у приватну власність особою, якій видано дозвіл на розроблення проектів землеустрою та присвоєно кадастровий номер такій земельній ділянці після того, як ОСОБА_1 за його заявою у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4622710200:04:000:1099, яка зникла з невідомих причин за відсутності законодавчо передбачених підстав 06.10.2020 з Публічної кадастрової карти, зумовить для ОСОБА_1 додаткові витрати, пов`язані із необхідністю звернення з позовами щодо оскарження відповідних дій.

ОСОБА_1 зазначає, що подальше оформлення прав на сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 4622710200:04:000:1144, яка повністю охопила земельні ділянки з кадастровими номерами 4622710200:04:000:1109, 4622710200:04:000:1129 та 4622710200:04:000:1099, останню з яких на праві власності ОСОБА_1 не встиг зареєструвати з наведених в цій заяві підстав, може заподіяти шкоду правам, свободам та інтересам ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду, а для відновлення таких йому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Суд зазначає, що відповідно до практики Верховного Суду у справі №813/1631/14 надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки одній особі не є підставою для відмови в його наданні іншій особі, та беззаперечним наслідком отримання земельної ділянки у власність.

У постанові від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття.

Таким чином, отримання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо визначеної земельної ділянки не є безумовною підставою для отримання ОСОБА_1 означеної земельної ділянки у власність.

Водночас, при цьому, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що він «не встиг зареєструвати право власності» на означену земельну ділянку. Із зазначеного випливає, що ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку, а доказів на підтвердження підстав набуття такої у власність суду не надав.

ОСОБА_1 також вказує, що реалізація прав по оформленню земельної ділянки у приватну власність особою, якій видано дозвіл на розроблення проектів землеустрою та присвоєно кадастровий номер такій земельній ділянці після того, як ОСОБА_1 за його заявою у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4622710200:04:000:1099, яка зникла з невідомих причин за відсутності законодавчо передбачених підстав 06.10.2020 р. з Публічної кадастрової карти, зумовить для ОСОБА_1 додаткові витрати, пов`язані із необхідністю звернення з позовами щодо оскарження відповідних дій.

ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову покликається на те, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому ОСОБА_1 не довів, що відсутні інші заходи, засоби, способи для захисту його права окрім як застосування заходів забезпечення позову, передбачених КАС України, а також на довів, що витрати, які він напевно понесе у майбутньому, будуть не «додатковими», як зазначено у заяві про забезпечення позову, а значними.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об`єктивних підстав, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в справі, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде неможливий чи ускладений.

З урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати її складання.

Суддя Лунь З.І.