Рішення № 92533359, 27.10.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/1283/20

Провадження № 2/242/824/20

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Капітонова В. І., секретар судового засідання Нарижна О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач 25.03.2020 року звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.02.2012 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті (www.privatbank.ua), оскільки підписав анкету-заяву, таким чином між ним і банком укладено договір. Позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених кредитним договором. У порушення умов договору, відповідач зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим за кредитним договором станом на 09 січня 2020 року має заборгованість в розмірі 25 812,72 гривень, яка складається з наступного:

- 16 946,95 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 2 807,41 грн. заборгованість за відсотками на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України;

- 4 352,99 грн. – нарахована пеня;

- 500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

- 1 205,37 грн. – штраф (процентна складова).

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 25 812,72 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29.04.2020 про відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. У позовній заяві зазначав про розгляд справи за відсутності представника банку у разі неявки у судове засідання відповідача.

Відповідач у судовому засіданні не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Відзив на позовну заяву не надав.

Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню.

Даний висновок суду ґрунтується на наступному.

20 лютого 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом підписання анкети-заяви від 20.02.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодися з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Дані обставини учасники справи не оспорюють.

Анкета – заява містить розміру кредитного ліміту, який визначено 5000,00 грн. Проте, дана анкета –заява не містить розміру процентної ставки за користування кредитом.

Позивач звертаючись із даним позовом зазначав, що станом 09 січня 2020 року має заборгованість в розмірі 25 812,72 гривень, яка складається з наступного: 16 946,95 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 807,41 грн. заборгованість за відсотками на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України; 4 352,99 грн. – нарахована пеня; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1 205,37 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з анкетою - заявою позичальника від 20.02.2012 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» у розмірі 5000,00 грн.

Згідно з довідкою наданої представником позивача вбачається, що на підставі договору укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 видано наступні картки: 20.02.2012 року картку № НОМЕР_1 із терміном дії до 11/15, 22.05.2016 року картку № НОМЕР_2 із терміном дії до 05/20, 18.10.2016 року картку № НОМЕР_2 із терміном дії до 05/20.

З іншої довідки, виданої позивачем вбачається, що старт карткового рахунку № НОМЕР_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн. У подальшому 04.05.2018 року змінено кредитний ліміт та 19.05.2018 встановлено кредитний ліміт у розмірі 13000,00 грн. 05.06.2019 року кредитний ліміт знижено до 0,00 грн.

З виписки по картковим рахункам на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що з 20.02.2012 року по 01.07.2018 року відповідач користувався отриманими картками та власними коштами зарахованими на вказані картки.

Починаючи з 01.07.2018 року по 23.07.2018 року відповідачем здійснено зняття готівки на загальну суму в розмірі 12950,00 грн., тобто кредитними коштами АТ КБ «Приватбанк» в межах кредитного ліміту.

Далі з виписки вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами АТ КБ «Приватбанк», здійснював операції пов`язані із зняттям готівки та поповненням рахунку.

Останнє зняття готівки з карткового рахунку здійснено відповідачем 28.02.2019 року та залишок після операції складав 12950,12 грн. з позначкою «-», що позначає заборгованість на картковому рахунку у визначеному розмірі.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що банк визначив заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 16946,95 грн.

Разом з тим, з довідки, виданої позивачем, відповідачу з 19.05.2018 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 13000,00 грн. та з урахуванням виписки, після останнього зняття готівки заборгованість складає 12950,12 грн.

Належних та допустимих доказів того, що відповідачу було змінено кредитний ліміт позивачем не надано.

Суд наголошує, що представник позивача у судове засідання не з`явився, та не довів обґрунтованість нарахування заборгованості у розмірі визначеному у позовній заяві.

Також, суд наголошує, що виходячи з аналізу статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повернути кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Отже, вимоги за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту) підлягають задоволенню в розмірі 12950,12 грн., оскільки позивачем не доведено факту надання кредитних коштів у розмірі, що відповідає заявленій заборгованості.

При вирішенні питання щодо стягнення нарахованої пені в розмірі 4352,99 грн., штрафу (фіксована частина) -500,00 грн., штрафу (процентна складова) -1205,37 грн., суд враховує наступне.

Згідно ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у м.Селидове Донецької області, тобто населеному пункті, яке відповідно до Розпорядження КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р , відноситься до населеного пункту, де здійснювалася антитерористична операція.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем за період з 01.06.2015 року по 31.10.2019 року здійснювалось нарахування заборгованості по пені, штрафу (фіксована частина) та штрафу (процентна ставка), однак враховуючи положення статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р., суд вважає, що вимоги в частині стягненні пені та штрафу задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з вимогами ст. 625 ЦК України в розмірі 2807,41 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання є порушенням позичальником своїх зобов`язань.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Своїм рішенням у справі від 10 квітня 2018 року № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на існування двох різних значень терміну «користування чужими коштами».

Перший термін означає одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, друге значення прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Велика Палата дійшла висновку, що наслідком неправомірного користування чужими грошовими коштами, тобто прострочення грошового зобов`язання (як договірного, так і позадоговірного), є нарахування відсотків річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати сплату процентів, розмір яких визначений договором або законом (зокрема, ч. 1 ст. 1048 ЦК України у правовідносинах, що виникають з договору).

Враховуючи наведене, важливим у застосуванні вказаних вище норм є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто наступає прострочення виконання грошового зобов`язання. До цього моменту можливим є нарахування процентів у якості плати, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а після цього моменту нараховуються проценти річні відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На отриманий відповідачем картковий рахунок встановлено кредитний ліміт у розмірі 13000,00 грн., строк дії картки встановлено до 05/20, тобто до травня 2020 року. При цьому анкета-заява від 20.02.2012 року не містить умов щодо сплати відсотків за користування коштами.

За таких обставин суд вважає, що строк неправомірного користується чужими коштами у відповідача настає після спливу строку дії картки, оскільки строк виконання зобов`язання щодо повного погашення кредиту спливає 31 травня 2020 року.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 викладена правова позиція, згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з вимогами ст. 625 ЦК України в розмірі 2807,41 грн., тобто стягнення з відповідача індексу інфляції та 3% річних задоволенню не підлягає.

Оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.02.2012 року підлягають частковому задоволенню, та з відповідача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12950,12 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне документально підтверджені витрати позивача на сплату судових витрат у розмірі 2102 грн. 00 коп. покласти на відповідача, пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено. З урахуванням вказаних вимог закону з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1054 грн. 57 коп. (12950,12/25812,72)*100%=50,17%; 2102,00*50,17% =1054,57 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. 133,141,280, 259, 264, 265 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, що розташований за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, суму заборгованості за кредитним договором від 20.02.2012 року у розмірі 12950 (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 12 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, що розташований за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, судовий збір у розмірі 1054 (одна тисяча п`ятдесят чотири) грн. 57 коп.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Суддя В. І. Капітонов