Рішення № 92528340, 21.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

21.10.20

Справа № 522/7619/19

Провадження № 2/522/3030/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи ОСОБА_2 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ :

06 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про зняття арешту з майна.

За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Чернявській Л.М.

13 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків у справі.

24 червня 2019 року позивачем надано виправлену позовну заяву, якою недоліки усунуті.

24 червня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Позивач просить зняти арешти з нерухомого майна квартири, 193/1000 (сто дев`яносто три тисячних) частки кімнат під №№ 121, 122, 123, 124, 125 (сто двадцять першим, сто двадцять другим, сто двадцять третім, сто двадцять четвертим, сто двадцять п`ятим) житлового блоку у секції гуртожитку, які знаходяться в АДРЕСА_1 , загальною площею 93,0 кв., який був накладений Постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Слаблюк Ю.Ю. б/н від 09.07.2012, в рамках виконавчого провадження ВП №31409475 по стягненню коштів в розмірі 500327,80 грн. з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за виконавчим листом №2-6447/11 від 01.06.2011 виданого Приморським районним судом м. Одеси.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.06.2012 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір дарування, відповідно до якого дарувальник безоплатно передав у власність дарунок нерухоме майно 193/1000 (сто дев`яносто три тисячних) частки кімнат під №№ 121, 122, 123, 124, 125 житлового блоку у секції гуртожитку, які знаходяться в АДРЕСА_1 , загальною площею 93,0 кв.м. Вказаний дарунок належав дарувальнику на праві приватної спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Державним виробничим житлово-побутовим підприємством корпорації «УКРБУД» 26.04.2012 за №20-591, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 33333205 Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в книзі: 801пр-190, номер запису 3420. В грудні місяці 2018 року, перебуваючи у нотаріуса з метою укладення договору купівлі-продажу вона дізналась, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є відомості про арешт нерухомого майна, а саме 193/1000 частки кімнат під №№ 121-125 житлового блоку у секції гуртожитку, які знаходяться в АДРЕСА_1 , власником який зазначено ОСОБА_2 на підставі постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 09.07.2012 за виконавчим провадження ВП №31409475 про накладення арешту на майно боржника. Звернувшись до начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою про зняття арешту, її повідомили, що державний виконавець не має законних підстав скасувати постанову про накладення арешту на нерухоме майно та зняти арешт зі спірного майна. Так, вважає, що державною виконавчою службою було безпідставно накладено арешт на вказане нерухоме майно, яке належить їй на праві приватної власності, чим порушено її право на вільне володіння, користування та розпорядження майном, у зв`язку з чим звернулась до суду.

11 листопада 2019 року представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Царюк М.З. подані до суду пояснення третьої особи, в яких просили у задоволенні позову ОСОБА_1 про зняття арешту з майна відмовити в повному обсязі, оскільки боржник, будучи обізнаним про відкриття стосовно нього виконавчого провадження по стягненню боргу, передбачаючи для себе негативні наслідки у випадку виконання вказаного судового рішення, з метою ухилення від відповідальності, укладає правочин щодо відчуження майна, без наявних на те законних підстав.

12 листопада 2019 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421, адреса: 03150, м. Київ, вул.Фізкультурна, 28Д) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи ОСОБА_2 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про зняття арешту з майна.

13 листопада 2019 року ухвалою суду відмовлено у прийнятті позову третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421, адреса: 03150, м. Київ, вул.Фізкультурна, 28Д) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Перший Приморський ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області, Третя Одеська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним та повернуто ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421, адреса: 03150, м. Київ, вул.Фізкультурна, 28Д) позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Перший Приморський ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області, Третя Одеська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним.

13 листопада 2019 року згідно протоколу судового засідання закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.

Відзив на позов до суду не надходив.

Сторони в судове засідання не зявились.

21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач повторно до суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представники третьої особи до суду також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.06.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування, відповідно до якого дарувальник безоплатно передав позивачу у власність дарунок - нерухоме майно 193/1000 (сто дев`яносто три тисячних) частки кімнат під №№ 121, 122, 123, 124, 125 житлового блоку у секції гуртожитку, які знаходяться в АДРЕСА_1 , загальною площею 93,0 кв.м. (а.с. 15-17).

Вказаний дарунок належав дарувальнику на праві приватної спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Державним виробничим житлово-побутовим підприємством корпорації «УКРБУД» 26.04.2012 за №20-591, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 33333205 Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в книзі: 801пр-190, номер запису 3420.

Зазначений договір дарування 01.06.2012 року був нотаріально засвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Сальніковою З.В. На підставі чого, відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» були внесені відповідні відомості до державного реєстру правочинів щодо зміни власника нерухомого майна.

При цьому, під час вчинення правочину будь-які заборони відчужень, обмежень та застав вищевказаних часток кімнат житлового блоку у гуртожитку були відсутні, про що засвідчено нотаріусом в договорі дарування від 01.06.2012 року.

Так, позивач стала власником нерухомого майна, а саме 193/1000 (сто дев`яносто три тисячних) частки кімнат під №№ 121, 122, 123, 124, 125 житлового блоку у секції гуртожитку, які знаходяться в АДРЕСА_1 , загальною площею 93,0 кв.м.

Реалізуючи свої права та маючи на меті продати нерухоме майно, отримане у подарунок, в грудні місяці 2018 року позивач, перебуваючи у нотаріуса під час укладення договору купівлі-продажу дізналась, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є відомості про арешт нерухомого майно, а саме 193/1000 частки кімнат під №№ 121-125 житлового блоку у секції гуртожитку, які знаходяться в АДРЕСА_1 , власником яких зазначено ОСОБА_2 .

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на дату формування 17.12.2018, підставою обтяження вказано постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 09.07.2012 за виконавчим провадження ВП №31409475 про накладення арешту на майно боржника (а.с. 18).

Позивач звернулась до начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою про зняття арешту з нерухомого майна у зв`язку з тим, що на момент винесення постанови державного виконавця про накладення арешту на майно власником спірного нерухомого майна на той час вже була вона за договором дарування.

Згідно листа начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Одеського міського управління юстиції Гусєва О.О. від 17.01.2019 року за № 1896, на виконанні Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в Одеській перебувало виконавче провадження № 31409475 по виконанню виконавчого листа 2-6447/11 від 01.06.2011 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» боргу у розмірі 500327,80 гривень. Вимоги виконавчого документа боржником не виконанні. 24.12.2012 року виконавче провадження було завершено на підставі пункту 4 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (старої редакції"). Враховуючи вищевикладене у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна (а.с. 17).

Однак, як слідує з матеріалів справи, на момент винесення державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції постанови від 09.07.2012 про накладення арешту на нерухоме майно (193/1000 частки кімнат під №№ 121-125 житлового блоку у секції гуртожитку будинку АДРЕСА_1 ), вказане майно дійсно вже перебувало в власності позивача, а саме з 01.06.2012 року про що свідчить договір дарування.

Як вже зазначалось, в п. 1 договору дарування від 01.06.2012 року «відсутність заборон відчуження вищезазначеної частки кімнат житлового блоку у секції гуртожитку підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 36309255 від 01.06.2012 року. Відсутність обмежень, обтяжень підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 36309475 від 01.06.2012 року. Відсутність застав підтверджується витягом з Державного реєстру іпотек за №36309379 від 01.06.2012 року».

При цьому, суд не погоджується з твердженням третьої особи про те, що боржник ОСОБА_2 уклав договір дарування з метою ухилення від відповідальності, оскільки жодних підтверджень в обґрунтування вказаних обставин, суду не надано, як і не надано доказів того, що ОСОБА_2 наразі є боржником.

Суду не надано належних та допустимих доказів, що договір дарування спірного майна на теперешній час оспорюється.

Відтак, суду незрозуміло з яких підстав державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було винесено постанову від 09.07.2012 про накладення арешту на нерухоме майно позивача, у зв`язку з чим погоджується з твердженням позивача з цього приводу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 320 ЦПК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності на зазначені частки кімнат АДРЕСА_2 , у позивача виникло з 01 червня 2012 року, з моменту прийняття майна, нотаріального посвідчення договору дарування та отримання нею в той же день ключів, технічної документації часток кімнат, книжок по оплаті комунальних послуг.

Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

На підставі ч.2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Як роз`яснено п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №5 від 03.06.2016, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Таким чином, з огляду на те, що судом з`ясовано, що власником вказаного нерухомого майна є позивач, вона має всі підстави для усунення перешкод в реалізації свого права вільного володіння та користування своїм нерухомим майном, шляхом зняття арешту з майна.

Більш того, як випливає з листа начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Одеського міського управління юстиції Гусєва О.О. від 17.01.2019 року за № 1896, виконавче провадження ВП №31409475 по виконанню виконавчого листа 2-6447/11 від 01.06.2011 виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» борг у розмірі 500327,80 грн. було завершено 24.12.2012 на підставі п.4 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, в редакції що діяла на момент винекнення правовідносин, У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням

виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням

виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Разом з тим, на запит третьої особи ТОВ «ОТП Факторинг Україна» старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Білик Р.В. булла надана відповідь від 28.10.2019 року № 03-34, згідно якої після завершення виконавчого провадження, в зв`язку зі спливом 3-х річного строку зберігання, з моменту завершення провадження, матеріали було знищено, ознайомитись з матеріалами не є можливим.

Таким чином, матеріали виконавчих проваджень знищено, відомості щодо зняття арешту відсутні, що унеможливлює захист права позивача.

Крім того, наразі відсутні будь-які дані про виконання виконавчого листа 2-6447/11 від 01.06.2011 виданого Приморським районним судом м. Одеси.

Отже, в даному випадку, не було виконано вимоги вищенаведених норм законодавства, тобто не було реально вжито заходів по зняттю арешту та обтяження по закінченню виконавчого провадження.

В зв`язку зі знищенням виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт та обтяження на майно ОСОБА_1 , суд вважає, що відсутні підстави для подальшого застосування арешту та обтяження майна.

Наразі вказане виконавче провадження закінчене та матеріали знищенні.

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства України про виконавче провадження, дає змогу дійти висновку, що виключно закінчені виконавчі провадження передаються до архіву і в послідуючому знищуються по завершенню терміну зберігання. Завершення (закінчення) виконавчого провадження є безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника із метою недопущення протиправного обмеження його у здійсненні цивільних прав боржника.

Позивач не може реалізувати свої права та інтереси щодо арештованого майна, у зв`язку з тим, що був накладений арешт.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суду не надано доказів, що на теперішній час пред`явленні до виконання виконавчі документи. З огляду на це, суд вважає, що відсутність відкритого виконавчого провадження по виконанню рішення суду дає підстави для звільнення майна з під арешту.

Суд, враховуючи те, що при знищені матеріалів виконавчого провадження не було вирішено питання про скасування арешту майна, вважає за можливим позов задовольнити.

У зв`язку з вказаними обставинами, суд вважає можливим зняти арешт з майна позивача, так як власник майна відповідно до ст. 319, 321 Цивільного кодексу України в праві розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач на законних підставах, які не суперечать законодавству України має право зняти накладений арешт за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

За таких обставин, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, суд робить висновок, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 263-265, 353 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи ОСОБА_2 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати арешт з нерухомого майна - 193/1000 (сто дев`яносто три тисячних) частки кімнат під №№ 121, 122, 123, 124, 125 (сто двадцять першим, сто двадцять другим, сто двадцять третім, сто двадцять четвертим, сто двадцять п`ятим) житлового блоку у секції гуртожитку, які знаходяться в АДРЕСА_1 , загальною площею 93,0 кв., який був накладений Постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Слаблюк Ю.Ю. б/н від 09.07.2012, в рамках виконавчого провадження ВП №31409475 по стягненню коштів в розмірі 500327,80 грн. з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за виконавчим листом №2-6447/11 від 01.06.2011 виданого Приморським районним судом м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2020 року.

Суддя Л.М. Чернявська