YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Полтавська область

/

Господарський суд Полтавської області

Рішення № 92526813, 15.10.2020, Господарський суд Полтавської області

Дата ухвалення

15.10.2020

Номер справи

917/267/20

Номер документу

92526813

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 Справа № 917/267/20

за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний експортно- імпортний банк України», вул. Антоновича, буд. 127, м. Київ, 03150, Україна, Ідентифікаційний код: 00032112

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. ДУХОВА, с. Веприк, Гадяцький район, Полтавська область, 37362, Ідентифікаційний код: 03771459

про стягнення заборгованості (197 409,88 дол. США та 100 105 589,70 грн.) шляхом звернення стягнення на майно

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КОМПАНІЯ "РАЙЗ" (01014, м. Київ, ВУЛИЦЯ КАТЕРИНИ БІЛОКУР, будинок 5/17; Ідентифікаційний код юридичної особи 13980201), в якості .

2. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "РАЙЗ- МАКСИМКО" (03115, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 121В, ПОВЕРХ 4, КАБІНЕТ 410; Ідентифікаційний код юридичної особи 30382533)

3. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "НИВА" (35601, Рівненська область, м. Дубно, провулок Проїздний, буд. 7; Ідентифікаційний код юридичної особи 32404621).

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача Гнатенко О.М., посвідчення № 2187 від 19.06.18, док. в справі

від відповідача не з"явився

від третіх осіб: не з"явився

Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. ДУХОВА про стягнення в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №151213К12 від 24.07.2013, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №151213N3 від 24.07.2013, у розмірі 197 409,88 дол. США та 100 105 589,70 гривень шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним Іпотечним договором від 03.12.2013 №151213Z40.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.02.2020р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 12.03.20, викликати учасників справи у підготовче засідання, запропонувати відповідачам протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалою від 12.03.2020р. господарський суд постановив відкласти підготовче засідання на 26.03.20р.

16.03.20 від відповідача надійшли клопотання про витребування доказів, про продовження строку підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання та продовження строку для подання відзиву, про залучення третіх осіб.

23.03.20 від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечив у повному обсязі.

Ухвалою від 26.03.2020р. господарський суд постановив залучити ПрАТ "КОМПАНІЯ "РАЙЗ", ПрАТ "РАЙЗ- МАКСИМКО" та ТЗОВ "СП "НИВА" як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, запропонувати третім особам надати з урахуванням отриманих від сторін документів, до закінчення підготовчого провадження документально підтверджені письмові пояснення, завчасно направивши їх копії позивачу та відповідачам, відкласти підготовче засідання на 16.04.20.

03.04.20 від відповідача надійшли докази направлення відзиву третім особам (вх. № 3799).

03.04.20 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 3803).

10.04.20 від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи (вх. № 4139). Дане клопотання суд в підготовчому засіданні 16.04.20 не розглянув.

Також, 10.04.20 від відповідача надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи (вх. № 4140), у задоволенні якого суд ухвалою від 13.04.20 відмовив.

16.04.20 від позивача надійшли докази направлення третім особам документів. що надавалися суду (вх. № 4332).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.04.2020р. суд постановив відкласти підготовче засідання, про дату, час та місце судового засідання повідомити учасників справи додатково ухвалою суду, розглянути справу № 917/267/20 у розумний строк, достатній з урахуванням ситуації, яка склалася в державі у зв`язку з поширенням короновірусу "COVID-19" та введенням Урядом України протиепідемічних заходів.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.08.2020р. суд постановив призначити підготовче засідання на 15.09.2020

Присутній в засіданні 15.09.2020р. представник позивача повідомив суд про те, що заяв і клопотань немає, ним вчинені всі дії, передбачені у підготовчому провадженні.

Відповідач та треті особи станом на 15.09.20 про наявність заяв і клопотань суд не повідомляв.

Перелік дій, які має здійснити суд під час підготовчого засідання, визначено ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні, 15.09.2020р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 15.09.2020р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/267/20, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 06.10.2020.

24.09.20 від відповідача надійшло клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому засіданні з метою долучення до справи нових доказів, а також клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Розглянувши вказані клопотання, суд прийшов до висновку про відмову в їх задоволенні виходячи з наступного:

Так, стосовно клопотання про призначення судово-економічної експертизи суд зазначає, що ухвалою від 15.09.2020р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/267/20, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 06.10.2020.

Як встановлено ст.207 ГПК України «Розгляд заяв та клопотань» головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

При вирішенні клопотання про призначення судової експертизи судом враховується, що питання призначення судово-комплексної експертизи не ставилося відповідачем у підготовчому провадженні, поважних причин незаявлення даного клопотання в підготовчому провадженні відповідач не вказує, тому суд залишив без розгляду клопотання відповідача про призначення експертизи у відповідності до ч.2 ст.207 ГПК України.

Щодо клопотання відповідача про повернення до розгляду справи у підготовчому засіданні з метою долучення до справи нових доказів (а саме, висновку експертизи, про призначення якої відповідач просив у клопотанні, яке суд залишив без розгляду) суд зазначає про його необгрунтованість та відмовляє у його задоволенні.

Щодо посилання в клопотанні про повернення до розгляду справи у підготовчому засіданні на те, що судом не розглянуте клопотання відповідача, яке надійшло 10.04.20, про зупинення розгляду справи, суд зауважує на наступні обставини.

Так, дійсно, 10.04.20 від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи (вх. № 4139).

В ухвалі суду від 10.04.20 зазначено, що дане клопотання суд в підготовчому засіданні 16.04.20 не розглянув.

При цьому, суд звертає увагу, що присутній в засіданні 15.09.2020р. представник позивача повідомив суд про те, що заяв і клопотань немає, ним вчинені всі дії, передбачені у підготовчому провадженні.

Відповідач та треті особи станом на 15.09.20 про наявність заяв і клопотань суд не повідомляв.

У підготовчому засіданні, 15.09.2020р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України, відповідач та треті особи станом на 15.09.20 про наявність заяв і клопотань суд не повідомляли, судом постановлена ухвала від 15.09.20 про закриття підготовчого провадження у справі № 917/267/20 та призначення справи до судового розгляду по суті.

З огляду на наведені вище обставин, та зважаючи на те, що в клопотанні про зупинення розгляду справи, на яке вказав відповідач як на не розглянуте, не наведені обставини, які б свідчили про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі (сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду зазначеної відповідачем справи, господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи), суд вказує на відсутність підстав для повернення до розгляду справи у підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.10.2020р. суд постановив відкласти розгляд справи на 15.10.2020.

Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про розгляд даної справи (поштові повідомлення про вручення ухвали суду від 29.09.2020 року в матеріалах справи).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 15.10.20 не з"явилися.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між АТ «Укрексімбанк», Приватним акціонерним товариством «Компанія «Райз» (далі – ПрАТ «Компанія «Райз»), Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» (далі – ПрАТ «Райз-Максимко») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» (далі – ТОВ «СП «Нива») укладено Генеральну кредитну угоду №151213N3 від 24.07.2013 із змінами і доповненнями (далі – Генеральна угода).

Відповідно до умов ст. 1 Генеральної угоди, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальником. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної виробничої та іншої діяльності позичальника шляхом укладення Кредитних договорів.

Сторони домовились, що для цілей цієї Генеральної угоди застосовуються терміни в таких значенням (ст. 2 Генеральної угоди), зокрема:

«Кредит» – грошові кошти, які Банк надає в рамках цієї Генеральної угоди згідно з Кредитним договором на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності;

«Кредитний договір» – будь-який договір, угода, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї Генеральної угоди і є Додатком до нього.

Відповідно до умов п. 4.1 ст. 2 Генеральної угоди Банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 цієї Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди.

Підпунктом 6.6.2 п. 6.6. ст. 6 Генеральної угоди передбачено, що позичальник сплачуватиме Банкові проценти за користування кредитом у розмірі та в строки, визначені у Кредитному договорі.

Методи нарахування та порядок сплати позичальником процентів за користування кредитом визначаються у Кредитному договорі (пп. 6.6.3 п. 6.3 ст. 6 Генеральної угоди).

Додатком 1 до Генеральної угоди визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено: Кредитний договір від 24.07.2013 №151213К12 (далі – Кредитний договір №151213К12).

Відповідно до умов Кредитного договору № 151213К12 Банк надає позичальнику кредит (далі – Кредит, означає грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності), а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, ст. 3 Кредитного договору № 151213К12).

Відповідно до ст. 1 Кредитного договору для цілей цього договору:

«Проценти за користування кредитом» - це плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом та сплачується позичальником у розмірі та строки, передбачені цим договором;

«Період нарахування процентів за користування кредитом» - означає позичковий період, що розпочинається з дати надання кредиту і закінчується останнім днем місяця, у якому відбулося надання кредиту. Будь-який наступний період нарахування процентів за користування кредитом у подальшому - кожен календарний місяць до дати повного погашення заборгованості за кредитом.

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору № 151213К12 передбачено ліміт кредитної лінії: еквівалент 48 478 349,92 гривень.

Згідно із пп. 3.2.2 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору № 151213К12 кінцевий термін погашення Кредиту: 23.02.2017.

Положеннями п. 3.4 ст. 3 Кредитного договору № 151213К12 визначено, що погашення Кредиту протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості.

Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору № 151213К12.

Відповідно до пп. 3.5.1 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору № 151213К12, позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному пп. 3.2.5 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору № 151213К12 у валюті Кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування Кредитом на основі банківського року у валюті Кредиту.

Відповідно до пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору № 151213К12 тип процентної ставки за Кредитом:

- у дол. США – змінювана та визначається таким чином: Базова ставка LIBOR для доларів США(6м)(індекс) + 7,7 %, але не менше ніж 8,5 % річних та не більше 14 % річних. Порядок зміни процентної ставки за користування Кредитом в дол. США визначено підпунктами 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору № 151213К12;

- у гривні – фіксована в розмірі 20 % річних.

Відповідно до пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору № 151213К12, позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору № 151213К12 до дати повного виконання зобов`язань позичальником за основним боргом за Кредитом, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення Кредиту, визначеного Кредитним договором № 151213К12, у разі невиконання позичальником зобов`язань за основним боргом за Кредитним договором № 151213К12.

Згідно з п. п. 7.1, 7.2 ст. 7 Кредитного договору № 151213К12 позичальник зобов`язується виконувати вимоги Кредитного договору № 151213К12. У разі невиконання зобов`язань згідно з пп. пп. 3.4.1 п.3.4, 3.5.1 п. 3.5 ст. 3, ст. 4 Кредитного договору № 151213К12 позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору № 151213К12, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у пп. (б) п. 3.8 ст. 3 Кредитного договору № 151213К12.

18.10.2019 до Кредитного договору № 151213К12 були внесені зміни додатковим договором №151213К12-0019, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору № 151213К12 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ «СП «Нива» у доларах США за Кредитним договором № 151213К12 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України – 24,733852 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за Кредитом в розмірі 1 960 000,00 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 770 949,81 дол. США.

З метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Генеральною кредитною угодою між АТ «Укрексімбанк» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Духова (далі – Відповідач, Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір від 03.12.2013 №151213Z40 із змінами та доповненнями (далі – Іпотечний договір, копія додається, оригінал наявний у Банку).

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору, іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Банку, що випливають з Генеральної кредитної угоди №151213N3, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ (Генеральна угода та Додатки до неї далі – Кредитний договір).

Згідно з п. 1.3 Іпотечного договору (з урахуванням змін від 04.12.2013, внесених Договором про внесення змін №151213Z40-1, від 21.08.2015, внесених Договором про внесення змін №151213Z40-2 до Іпотечного договору) предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов`язань Позичальника, є нерухоме майно Іпотекодавця, а саме:

- нежитлові будівлі, тракторна бригада № 1, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Червоногвардійська, буд. 50;

- нежитлова будівля, цементний склад, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Васюти, буд. 133а;

- нежитлові будівлі, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Заводська, буд. 18;

- нежитлові будівлі, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Васюти, буд. 135;

- нежитлові будівлі, тракторна бригада №3, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Зіньківська, буд. 5;

- нежитлові будівлі, цегельний завод, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Червоногвардійська, буд. 52;

- нежитлові будівлі, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Кизя І.І., буд. 32;

- нежитлова будівля, пташник, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Васюти, буд. 134;

- нежитлова будівля, рибовода, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Червоногвардійська, буд. 15;

- нежитлові будівлі, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Зіньківська, буд. 3;

- нежитлові будівлі, автопарк, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Васюти, буд. 131;

- нежитлові будівлі, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Васюти, буд. 133;

- нежитлова будівля, інкубатор, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Червоногвардійська, буд. 11;

- нежитлові будівлі, тік бригади № 3, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Зіньківська, буд. 1;

- нежитлові будівлі, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Червоногвардійська, буд. 13;

- нежитлова будівля, лазня, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Кизя І.І., буд. 4а;

- нежитлова будівля, магазин №3, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Кизя І.І. ( АДРЕСА_1 ;

- нежитлова будівля, магазин № 1 та склад, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Пісочна, буд. 2а;

- нежитлові будівлі, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Кизя І.І., буд. 33;

- нежитлова будівля, магазин № 2, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Шкільна, буд. 5;

- нежитлові будівлі, дільниця по переробці продукції тваринництва, адреса: Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк, вул. Гоголя, буд. 1, (далі разом – Предмет іпотеки).

Предмет іпотеки передається Іпотекодавцем в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшеннями, що існують на час укладання Іпотечного договору та можуть виникнути у майбутньому.

Згідно з п. 1.7 ст. 1, пп. 2.1.5 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору (з урахуванням змін до Іпотечного договору) у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником відповідних положень Кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем відповідних положень цього договору, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до пп. 2.1.6 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору Банк має право за рахунок Предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інших платежів; неустойку, пеню; витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження Предмета іпотеки та страхування Предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов`язання чи умов цього договору.

Підпунктом 2.1.13 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору (з урахуванням змін до Іпотечного договору) передбачено право Банку звернути стягнення на Предмет іпотеки, якщо в момент настання терміну виконання Позичальником зобов`язання (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до Кредитного договору), забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконане та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, цими договором та Кредитним договором.

Положеннями п. 6.5 ст. 6 Іпотечного договору визначено, що за рахунок Предмета іпотеки задовольняються вимоги, що випливають з пп. 2.1.6 п. 2.1 ст. 2 цього договору.

Реалізація Предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України (п. 6.6 ст. 6 Іпотечного договору).

Відповідно до п. 8.4 ст. 8 Іпотечного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення підписів печатками сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором та/або виконання Позичальником та/або Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором.

Позивач вказує, що за Кредитним договором № 151213К12, укладеним в рамках Генеральної угоди станом на 12.01.2020 (включно) утворилася заборгованість, розмір якої становить: 197 409,88 дол. США та 100 105 589,70 грн., в т. ч.:

- 48 478 349,92 грн. – сума простроченої заборгованості за Кредитом (основним боргом);

- 21 345 126,35 грн. – проценти за користування кредитом;

- 578 925,19 грн. – комісія за управління кредитом;

- 29 102 784,49 грн. – пеня за прострочення зобов`язань;

- 197 409,88 дол. США та 531 779,39 грн. – 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань;

- 68 624,36 грн. – втрати від інфляції.

Банком направлено ТОВ «СП «Нива» вимогу щодо погашення простроченої заборгованості № 0019500/855-20 від 11.01.2020, а Іпотекодавцю вимогу про усунення порушення зобов`язань №0019500/861-20 від 11.01.2020 (копії вимог з доказами відправки в матеріалах справи).

У зв`язку з несплатою заборгованості за Кредитним договором № 151213К12, укладеним в рамках Генеральної угоди, Банк звернувся до суду із позовною заявою з метою захисту своїх порушених прав, в якій просить в рахунок погашення перед акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127; ідентифікаційний код: 00032112) заборгованості за Кредитним договором №151213К12 від 24.07.2013, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №151213N3 від 24.07.2013, у розмірі 197 409,88 дол. США та 100 105 589,70 гривень, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним між акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Духова (37362, Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк; ідентифікаційний код: 03771459) Іпотечним договором від 03.12.2013 №151213Z40.

У відзиві, заперечуючи проти позову, відповідач вказав на наступні обставини:

- у Позивача відсутні будь-які правові підстави для нарахування процентів за Кредитними договорами, строк кредитування за якими закінчився. Вимоги Позивача про стягнений процентів за Кредитними договорами, нарахованими після 23.02.2017 року (закінчення строку кредитування), не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

- стягнення з Відповідача пені за порушення грошових зобов`язань у розмірі, визначеному умовою Кредитного договору, а також стягнення трьох процентів річних від простроченої суми (за ч. 2 ст. 625 ЦК України) призведе до подвійного притягнення Відповідача до відповідальності за порушення грошових зобов`язань за Кредитним договором.

- граничним терміном повернення позичальником кредиту є 23.02.2017 року, право на нарахування кредитором пені виникає з 24.02.2017 року (перший день прострочення).

Оскільки позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за прострочення грошових зобов`язань за Кредитними договорами за період із 24.02.2017 року по 12.01.2020 року (включно), враховуючи те, що можливість стягнення пені обмежуються спеціальними строками - протягом року з моменту виникнення права на пеню, - вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені за порушення грошових зобов`язань у заявленому розмірі до задоволення не підлягають.

- позивачем не надано повного обсягу документів, що б підтвердили заявлені позовні вимоги. Позивачем надано до суду ряд копій меморіальних ордерів, щодо яких Відповідач вказує на неналежне оформлення. Тобто, у справі відсутні належні та достатні докази здійснення операцій за кредитним договором в розумінні статей 73-80 ГПК України.

- зміст меморіальних ордерів, наданих Позивачем, свідчить про те, що документ не містить інформації щодо отримання Відповідачем грошових коштів від Позивача в якості кредиту.

- наведений Позивачем Розрахунок заборгованості викликає сумнів та не може братися судом до уваги, з огляду на що позов до задоволення не підлягає в повному обсязі.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, між АТ «Укрексімбанк», Приватним акціонерним товариством «Компанія «Райз», Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» укладено Генеральну кредитну угоду №151213N3 від 24.07.2013 із змінами і доповненнями. Відповідно до умов ст. 1 Генеральної угоди, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальником. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної виробничої та іншої діяльності позичальника шляхом укладення Кредитних договорів.

Додатком 1 до Генеральної угоди визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено Кредитний договір від 24.07.2013 №151213К12.

Відповідно до умов Кредитного договору № 151213К12 Банк надає позичальнику кредит (Кредит, означає грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності), а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, ст. 3 Кредитного договору № 151213К12).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 1055 Цивільного кодексу України, частина друга статті 345 Господарського кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи, позивач відповідно до заявки-клопотання про надання кредитних коштів № 1 від 19.08.2013, заявки-клопотання про надання кредитних коштів № 1 від 25.11.2013, заявки-клопотання про надання кредитних коштів № 1 від 16.12.2013, заявки-клопотання про надання кредитних коштів № 1 від 09.01.2014 надав ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "НИВА" кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами та виписками по рахунках, відкритих на виконання умов Кредитного договору.

При цьому, суд вказує на безпідставність посилання відповідача, що первинні документи не містять обов`язкових реквізитів, передбачених законодавством України.

Так, відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи (п. 42). Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію (п. 14 ч. 3).

Первинним документом банку (паперові та електронні) є меморіальний документ (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (ч. 2 п. 44).

Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (п. 46).

У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження) (п. 48).

Крім того, п. 51 Положення про організацію бухгалтерського обліку визначені реквізити, які має містити первинний документ в паперовій/електронній формі, а саме: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Зазначені вище вимоги положення нормативно-правового акту Національного банку України щодо реквізитів первинного документу повністю кореспондуються із положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Крім того, частиною 2 ст. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Разом з тим, меморіальні ордери, надані Банком, містять всі реквізити, які має містити первинний документ. Отже, заперечення Відповідача щодо порушення Позивачем вимог нормативно-правових актів України в частині невідповідності/неповноти змісту первинного документу, наданого Позивачем на підтвердження своїх вимог, є безпідставним та необгрунтованим, а також такими, що підлягають відхиленню.

Твердження відповідача, що меморіальні ордери не містять інформацію щодо отримання Відповідачем грошових коштів від Позивача в якості кредиту з підстав, що в документах (меморіальних ордерах) в якості платника та отримувача зазначено одну й ту саму юридичну особу суд також вважає необгрунтованим з огляду на те, що за умовами Кредитного договору Відповідач не є позичальником. Отже, надані меморіальні ордери не можуть містити інформації щодо отримання кредитних коштів Відповідачем.

Підтвердженням внесення платежів за Кредитним договором Позичальником підтверджується виписками по рахунках, що містяться в матеріалах справи, та відображено у розрахунку заборгованості.

Матеріали справи не містять доказів повернення у повному обсязі кредитних коштів позивачу Позичальником, як і доказів сплати у визначеному кредитним договором процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитом.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормами ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 220 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи, що позичальником порушено зобов`язання за Кредитним договором № 151213К12, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування пені на суму несвоєчасно погашеного Кредиту, несвоєчасно сплачених процентів за користування ним та комісій.

Крім того, статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлення в Кредитному договорі № 151213К12 обов`язку сплачувати проценти за користування Кредитом та наявність обов`язку у позичальника сплачувати Банку неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не виключає сплату сум трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи, що проценти, встановлені в Кредитному договорі № 151213К12, стосуються плати за користування кредитними коштами, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язань, а ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлює проценти лише на випадок прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, у зв`язку з несвоєчасним погашенням простроченої заборгованості за Кредитом, несплатою процентів за користування ним та комісій, суд зазначає про достатність правових підстав для нарахування трьох процентів річних за період прострочення повернення Кредиту, сплати процентів за користування ним та комісій, а також втрат від інфляції.

Позивачем нарахована заборгованість за Кредитним договором № 151213К12, укладеним в рамках Генеральної угоди, розмір якої станом на 12.01.2020 (включно), згідно з розрахунком заборгованості, становить: 197 409,88 дол. США та 100 105 589,70 грн., в т. ч.:

- 48 478 349,92 грн. – сума простроченої заборгованості за Кредитом (основним боргом);

- 21 345 126,35 грн. – проценти за користування кредитом;

- 578 925,19 грн. – комісія за управління кредитом;

- 29 102 784,49 грн. – пеня за прострочення зобов`язань;

- 197 409,88 дол. США та 531 779,39 грн. – 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань;

- 68 624,36 грн. – втрати від інфляції.

Учасники справи, в тому числі і відповідач та третя особа, яка є позичальником за Кредитним договором № 151213К12, при розгляді справи не повідомляли про неврахування позивачем здійснених позичальником платежів.

Щодо заперечення відповідача про те, що вимоги Позивача про стягнення процентів за Кредитними договорами, нарахованими після 23.02.2017 року (закінчення строку кредитування), не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.І та ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Також, положеннями ч. 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положеннями ст. 627 ЦК України регламентовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Також, згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено дим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів (ч. З ст. 1049 ЦК України).

Підпунктом 6.6.2 п. 6.6. ст. 6 Генеральної угоди передбачено, що позичальник сплачуватиме Банкові проценти за користування кредитом у розмірі та в строки, визначені у Кредитному договорі.

Методи нарахування та порядок сплати позичальником процентів за користування кредитом визначаються у Кредитному договорі (пп. 6.6.3 п. 6.3 ст. 6 Генеральної угоди).

Відповідно до ст. 1 Кредитного договору для цілей цього договору:

«Проценти за користування кредитом» - це плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом та сплачується позичальником у розмірі та строки, передбачені цим договором;

«Період нарахування процентів за користування кредитом» - означає позичковий період, що розпочинається з дати надання кредиту і закінчується останнім днем місяця, у якому відбулося надання кредиту. Будь-який наступний період нарахування процентів за користування кредитом у подальшому - кожен календарний місяць до дати повного погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до пп. 3.5.1 п. 3.5. ст. З Кредитного договору, позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному в пп. 3.2.5 п. 3.2. ст. З цього договору у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту.

Також, відповідно до п. 8.1 ст. 8 Кредитного договору цей договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Оскільки повне погашення кредиту може бути здійснено позичальником як в межах погодженого сторонами строку кредитування, так і поза межами визначеного в Кредитному договорі строку кредитування, є всі правові підстави стверджувати про наявність домовленості між сторонами Кредитного договору про нарахування процентів поза межами визначеного строку кредитування, що повністю узгоджується з судовою практикою, на яку посилається Відповідач.

З наведеного вбачається, що Кредитним договором допускається нарахування Банком процентів по день повного погашення заборгованості, а отже твердження відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування процентів за Кредитним договором №15121ЗК12 від 24.07.2013, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди №151213№ від 24.07.2013 по 12.01.2020 є неогрунтованим.

Щодо заперечення відповідача щодо подвійного притягнення до відповідальності за порушення грошових зобов`язань за Кредитним договором у зв`язку з нарахуванням пені та трьох процентів річних, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи, що позичальником порушено зобов`язання за Кредитним договором, є цілком правомірним висновок про наявність правових підстав для нарахування пені на суму несвоєчасно погашеного кредиту, несвоєчасно сплачених процентів за користування ним та комісій.

Крім того, статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В той же час, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлення в Кредитному договорі обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом та наявність обов`язку у позичальника сплачувати Банку неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не виключає сплату сум трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи, що проценти, встановлені в Кредитному договорі, стосуються плати за користування кредитними коштами, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язань, а ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлює проценти лише на випадок прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Щодо заперечення відповідача про те, що оскільки позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за прострочення грошових зобов`язань за Кредитними договорами за період із 24.02.2017 року по 12.01.2020 року (включно), враховуючи те, що можливість стягнення пені обмежуються спеціальними строками - протягом року з моменту виникнення права на пеню, - вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені за порушення грошових зобов`язань у заявленому розмірі до задоволення не підлягають, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, згідно з п. п. 7.1, 7.2 ст. 7 Кредитного договору позичальник зобов`язується виконувати вимоги Кредитного договору. У разі невиконання зобов`язань згідно з пп. пп. 3.4.1 п.3.4, 3.5.1 п. 3.5 ст. З, ст. 4 Кредитного договору позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. З Кредитного договору, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у пп. (б) п. 3.8 ст. З Кредитного договору.

18.10.2019 до Кредитного договору були внесені зміни додатковим договором №151213К12-0019, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ «СП «Нива» у доларах США за Кредитним договором у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,733852 гривень за 1 долар США).

З огляду на викладене, 18.10.2019 відповідно до умов Кредитного договору з урахуванням внесених змін додатковим договором №151213К12-0019 від 18.10.2019, здійснено переведення заборгованості, в тому числі і заборгованості по пені, з доларів США у гривню за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення.

Разом з цим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 257, 258 ЦК України визначена тривалість загальної та спеціальної позовної давності.

При цьому, частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, частковим погашенням заборгованості за Кредитним договором, зокрема щодо неодноразової сплати заборгованості за Кредитним договором після 23.02.2017, укладенням відповідних змін до Кредитного договору 18.10.2019 щодо переведення заборгованості в національну валюту України, сторони відповідного правочину визнали наявну станом на 17.10.2019 заборгованість, а отже строк позовної давності щодо відповідних зобов`язань, в тому числі й щодо нарахованої пені, перервався.

Крім того, за умови заявлення Відповідачем позовної давності щодо пені, її стягнення обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням позивача до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 у справі № 727/9352/17.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про відсутність обгрунтованих заперечень з боку відповідача щодо як розміру заборгованості позивачальника за договором (основної), так і здійснених позивачем нарахувань (способу нарахування, періоду та розріру).

Вищезазначена заборгованість не сплачена, як на момент звернення з даним позовом до суду, так і на момент винесення даного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Стаття 4 Закону України «Про іпотеку» передбачає обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Генеральною кредитною угодою між АТ «Укрексімбанк» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Духова (далі – Відповідач, Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір від 03.12.2013 №151213Z40 із змінами та доповненнями.

Як зазначено вже вище, відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору, іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Банку, що випливають з Генеральної кредитної угоди №151213N3, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ (Генеральна угода та Додатки до неї далі – Кредитний договір).