Рішення № 92526676, 29.10.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2020 Справа № 914/2147/20

м. Львів

За позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Перемишлянитеплоенерго», м.Перемишляни Львівської області

про стягнення 3040,75грн.

Суддя Щигельська О.І.

Представники сторін не викликались

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Перемишлянитеплоенерго» про стягнення 3040,75грн., з яких 2542,27грн. пені та 498,48грн. 3% річних, в якому також заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 21.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження – задоволено; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

16.09.2020 в системі документообігу суду за вх.№26914/20 зареєстровано відзив Комунального підприємства «Перемишлянитеплоенерго» на позовну заяву, а також за вх.№26913/20 клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

Вказані документи надіслано на офіційну адресу електронної пошти суду та підписано кваліфікованим електронним підписом представника Комунального підприємства «Перемишлянитеплоенерго» - адвоката Кравчука П.І.

25.09.2020 в системі документообігу суду за вх.№27888/20 зареєстровано відповідь НАК «Нафтогаз України» на вказаний відзив.

Ухвало суду від 29.10.2020, зазначене клопотання КП «Перемишлянитеплоенерго» задоволено, визнано причини пропуску встановленого судом строку на подання відзиву поважними, поновлено строк для вчинення відповідної процесуальної дії й прийнято поданий відповідачем відзив.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення,у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача.

У позовній заяві стверджується, що між НАК «Нафтогаз України» та відповідачем – Комунальним підприємством «Перемишлянитеплоенерго» укладено договір №6727/18-БО-21 від 21.11.2018 постачання природного газу (з подальшими змінами та доповненнями), на виконання умов якого позивачем поставлено відповідачу за період з листопада 2018 року по березень 2019 року газ на загальну суму 2569760,93грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. Поставлений природний газ оплачено відповідачем повністю, проте, оплату за переданий у березні 2019 року газ відповідач здійснив несвоєчасно, чим порушим умови господарського зобов`язання. Відтак, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2542,27грн. пені та 498,48грн. 3% річних. Загальна ціна позову – 3040,75грн.

У відповіді на відзив позивач просить задовольнити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі, оскільки відповідачем не наведено обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві.

Аргументи відповідача.

У поданому відзиві Комунальне підприємство «Перемишлянитеплоенерго» просить відмовити у задоволенні позову відмовити, зважаючи на відсутність вини відповідача у несвоєчасній оплаті, незначне прострочення виконання зобов`язання, а також звертає увагу на те, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач по справі, постачальник за договором; після перейменування – Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») та Комунальним підприємством «Перемишлянитеплоенерго» (відповідач по справі, споживач за договором) укладено договір №6727/18-БО-21 від 21.11.2018 постачання природного газу, за яким постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач – прийняти його та оплатити його на умовах цього Договору (п.1.1). В подальшому до нього внесено зміни та доповнення на підставі повідомлення НАК «Нафтогаз України» №26-1873/1.17-19 від 21.02.2019, додаткових угод №1 від 30.11.2018, №2 від 15.03.2019, №3 від 20.03.2019 та №4 від 26.03.2019.

Згідно з п.2.1 цього Договору, постачальник передає споживачу в період з 01.11.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 344,273 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: листопад 2018 року – 20,230 тис.куб.м., грудень 2018 року – 82,080 тис.куб.м., січень 2019 року – 152,500 тис.куб.м., лютий 2019 року – 65,463 тис.куб.м., березень 2019 року – 24,000 тис.куб.м.

У відповідності до п.п. 3.8, 3.8.1, 3.11 Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим Договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

Так, актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками, підтверджується передача природного газу в листопаді 2018 року в обсязі (об`ємі) 20,230 тис.куб.м. на суму 151373,24грн. (акт від 30.11.2018), в грудні 2018 року – 82,080 тис.куб.м. на суму 614172,79грн. (акт від 31.12.2018), в січні 2019 року – 152,500 тис.куб.м. на суму 1141098,34грн. (акт від 31.01.2019), в лютому 2019 року – 65,463 тис.куб.м. на суму 489834,23грн. (акт від 28.02.2019) та в березні 2019 року – 23,158 тис.куб.м. на суму 173282,33грн. (акт від 31.03.2019). Копії зазначених документів, підписаних представниками сторін та скріплених їх печатками, долучено до матеріалів справи.

Згідно з п.5.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Із поданих позивачем відомостей по операціях за Договором вбачається, що Комунальним підприємством «Перемишлянитеплоенерго» на оплату поставленого в листопаді 2018 року – березні 2019 року природного газу, проведено такі платежі: 21.12.2018 – 151373,24грн., 24.01.2019 – 614172,79грн., 22.02.2019 – 1141098,34грн., 22.03.2019 – 6834,23грн. та 483000,00грн., а також 31.05.2019 – 173282,33грн. Відтак, спожитий у листопаді 2018 року природний газ повністю оплачено 21.12.2018, в грудні 2018 року – 24.01.2019, в січні 2019 року – 22.02.2019, в лютому 2019 року – 22.03.2019 та в березні 2019 року – 31.05.2019.

Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

У відповідності до п.п. 7.1, 7.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством та цим Договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Зважаючи на несвоєчасне виконання зобов`язання із оплати за спожитий у березні 2019 року природний газ, позивачем, відповідно до ст.625 ЦК України та п.7.2 Договору, нараховано відповідачу пеню в розмірі 2542,27грн. та 498,48грн. 3% річних, стягнення яких є предметом спору по справі.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір №6727/18-БО-21 від 21.11.2018 постачання природного газу є договором поставки.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, у п. 6.1 Договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги встановлений сторонами у Договорі порядок розрахунків, а також встановлені у відповідності до чинного законодавства правила обчислення строків з врахуванням вихідних та святкових днів, останнім днем виконання зобов`язання із оплати за поставлений у березні 2019 року природний газ є 25.04.2019, відтак з 26.04.2019 відповідач є таким, що прострочив відповідне зобов`язання, а його повне виконання проведено лише 31.05.2019.

Відтак, позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати за природний газ, поставлений у березні 2019 року.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).

Згідно із ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Водночас, у поданому відзиві КП «Перемишлянитеплоенерго» стверджує, що прострочення виконання зобов`язання сталось внаслідок несвоєчасної оплати послуг споживачами, яким підприємство надає послуги із теплопостачання, та за відсутності вини відповідача, оскільки кошти від споживачів надходять на спеціальний рахунок, а підприємство лише розподіляє їх та не може вплинути на оплату послуг споживачами.

Суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Проаналізувавши доводи та заперечення сторін, суд звертає увагу на те, що Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2516 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки», на яку посилається позивач у поданій відповіді на відзив, втратила чинність на підставі Постанови НКРЕКП 19.10.2017 №1271.

Водночас, Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, на який посилається відповідач, жодним чином не змінює строки та/або порядок розрахунків, встановлений у Договорі, а лише визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про погодження сторонами іншого порядку та/або строків розрахунків, ніж визначено Договором, а також те, що відповідні платежі здійснювались КП «Перемишлянитеплоенерго» виключно в межах зазначеного Порядку. Окрім того, у пп. 2 п.5.3 Договору встановлено, що в будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.5.1 цього Договору. Відповідачем також не надано доказів на підтвердження несвоєчасності розрахунків контрагентів із підприємством, а також того, що ним вживались заходи до своєчасного стягнення дебіторської заборгованості.

Окрім того, Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 Постанови №14 від 17.12.2013 роз`яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов`язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, про що, зокрема, зазначено у Постанові Верховного суду від 15.05.2012 по справі № 11/446. Також в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання. Зазначене кореспондує правовій позиції та висновкам Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 13.02.2018 по справі №927/345/17, від 08.07.2019 по справі №910/4375/18.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що передбаченні ст.614 ЦК України підстави для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Договором №6727/18-БО-21 від 21.11.2018 постачання природного газу передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.7.2).

Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням КП «Перемишлянитеплоенерго» зобов`язань із оплати вартості спожитого газу в березні 2019 року, позивачем, відповідно до п.7.2 Договору, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню у розмірі 2542,27грн.

Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок є правильним, а тому вимога НАК «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача 2542,27грн. пені є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Водночас, КП «Перемишлянитеплоенерго» у поданому відзиві звертало увагу на передбачену чинним законодавством можливість суду зменшити розмір штрафних санкцій.

У відповідності до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне положення міститься й у ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, відповідачем не обґрунтовано, які саме обставини мають істотне значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій, та до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження їх наявності. Відтак, підстави для зменшення розміру штрафних санкцій судом не встановлено.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням КП «Перемишлянитеплоенерго» зобов`язання із оплати вартості спожитого газу в березні 2019 року, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 498,48грн.

Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування 3% річних, суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок є правильним, тому вимога НАК «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 498,48грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовимиіелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України,обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 2542,27грн. пені та 498,48грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2102,00грн. покладається на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Перемишлянитеплоенерго» (81200, Львівська обл., Перемишлянський р-н, м. Перемишляни, вул. Привокзальна, буд. 13; ідентифікаційний код 22368249) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 2542,27грн. пені, 498,48грн. 3% річних та 2102,00грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді, складено та підписано 29.10.2020.

Суддя О.І. Щигельська