Вирок № 92521404, 29.10.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/3834/20

пр. № 1-кп/759/795/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Жмудь В.О.,

за участю секретаря Петренко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.12.2013 за № 12013110080015044, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Подільськ (м. Котовськ) Одеської обл., українця, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який здобув середню освіту, неодружений, має малолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий згідно зі ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор - Жовнір О,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисник - Банах І.В.,

інші учасники судового провадження:

представник потерпілого - Марчук М.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_3 , який засуджений вироком Святошинського районного суду міста Києва від 16.01.2014 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, 18.10.2013 приблизно о 17 год. 00 хв. прибули до гіпермаркету «Караван», розташованого по вул. Сім`ї Сосніних, 17 у м. Києві. Знаходячись у приміщенні торгівельного залу даного гіпермаркету, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 таємно викрасти чуже майно. яке належить ТОВ «Адвентіс», а саме: упаковки з жувальними гумками з метою їх подальшої реалізації для отримання грошових коштів для власних потреб, на що ОСОБА_3 погодився, тим самим вступив з ОСОБА_1 в попередню злочинну змову.

З метою досягнення свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 , діючи згідно досягнутої з ОСОБА_3 домовленості, взяв з торгівельних полиць чуже майно, яке належить ТОВ «Адвентіс», а саме:жувальні гумки «РігліЕкліпс Кавун», в кількості 59 шт., вартістю однієї упаковки 3 грн 61 к., на загальну суму 212 грн99 к.;жувальні гумки «ЕкліпсЧеріМінт», в кількості 23 шт.,вартістю однієї упаковки 3 грн 61 к., на загальну суму 83 грн 03 к.;жувальні гумки «Екліпс Апельсин/лимон», в кількості 30 шт., вартістю однієї упаковки 3 грн 61 к., на загальну суму 108 грн 30 к., а всьогомайна на загальну суму 404 грн 32 к., поклавши їх в кошик для покупок.

Після цього, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 прослідували до відділу з продажу відеотоварів гіпермаркету, де скориставшись тим, що за їхніми діями ніхто з оточуючих не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, сховали вказане чуже майно в сумку ОСОБА_3 .У подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діючи згідно раніше досягнутої домовленості, направились до лінії кас кожен окремо. Не маючи при собі ніяких товарів, ОСОБА_1 покинув торгівельний зал безперешкодно, залишившись очікувати ОСОБА_3 з викраденим майном, за межами гіпермаркету «Караван», розташованого по АДРЕСА_3 .

Маючи намір таємно викрасти чуже майно за попередньою змовою групою осіб, спільно із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , приблизно о 18год.00 хв., 18.10.2013, пройшов лінію кас, не розрахувавшись за сховане в сумку чуже майно, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме: винести викрадене майно та розпорядитися ним не розрахувавшись на касі, після чого направився до виходу з гіпермаркету.Однак довести злочин до кінця ОСОБА_3 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони гіпермаркету «Караван» разом з наявним при ньому чужим майном, яке він спільно із ОСОБА_1 намагались таємно викрасти.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, вказавши на час, місце, спосіб і мету його вчинення та показав, що він разом з ОСОБА_3 18.10.2013 приблизно о 17 год. 00 хв. - 18 год. 00 хв. перебували у гіпермаркеті «Караван», що розташований по вул. Сім`ї Сосніних, 17 у м. Києві. Перебуваючи у гіпермаркеті вони вирішили вкрасти жувальні гумки, з метою подальшого їх продажу. З полиць вони взяли жувальні гумки, більше ніж 100 шт., які поклали до кошика. В подальшому всі жувальні гумки вони переклали до сумки ОСОБА_3 .Після цього, вони розділилися: він, ОСОБА_1 вийшов з гіпермаркету через одну касу і чекав ОСОБА_3 на вулиці, а ОСОБА_3 - через іншу касу. Однак їх затримали працівники охорони гіпермаркету з жувальними гумками. Спочатку затримали ОСОБА_3 , а потім і його. Також обвинувачений у скоєному щиро каявся. Просив звільнити його від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки на момент набрання чинності даним законом він має малолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відностно якої не позбавлений батьківських прав.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинення кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , щодо часу, місця, способу, виду і розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_1 18.10.2013 приблизно о 18 год. 00 хв., знаходячись у приміщенні торгівельного залу «Караван», що розташований по вул. Сім`ї Сосніних, 17 у м. Києві, вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою групою осіб, а тому його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65, 68 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання, а також ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином; здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця; ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та розкаянні; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він неодружений, зі слів проживає у цивільному шлюбі, має малолітню дитину, пільгами не користується, офіційно не працевлаштований, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, раніше не судимий згідно зі ст. 89 КК України.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у межах, установлених у санкції ч. 2 вказаної статті КК України, з урахуванням вимог ст. 68 КК України, а саме у виді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, його особу, зокрема, його вік, наявність малолітньої дитини, ставлення до вчиненого, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Також суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Банах І.В. про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 року», яке підтримала прокурор, то слід зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 86 КК України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в України» особи, визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання законом про амністію.

Згідно із положеннями п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, визнанні винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, особи, визнанні винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які не позбавлених батьківських прав та на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Відповідно до положень ст. 10 цього Закону виконання цього Закону покладається на суди. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.

Положеннями ст. 13 вказаного Закону передбачено, що дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, та вчинене 18.10.2013 року.

Як вбачається з копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.08.2017 обвинувачений ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до листа від 22.08.2020 № 300/22.1/8/20 Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в актовому записі про народження № 81, складеному 10.08.2017 Бахмацьким районним відділім державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на ОСОБА_2 , відсутні відмітки про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, вище наведене свідчить про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 положень Закону України «Про амністію у 2016 році».

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробовуванням, з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 2 ст. 86, п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: В.О. Жмудь