Рішення № 92521399, 08.10.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16657/19

пр. № 2/759/1210/20

08 жовтня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Семененко В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення батьківства та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення батьківства та стягнення аліментів. На обґрунтування позову вказала, що з ОСОБА_3 перебувала у близьких стосунках в період з 29.07.2011 по 17.02.2016 не перебуваючи у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила доньку ОСОБА_2 , батьком якої є відповідач. Однак відповідач відмовився добровільно подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію батьківства, мотивуючи це тим, що він і так вважає її рідною дитиною та в подальшому буде піклуватися про неї та допомагати матеріально ростити доньку. З лютого 2018 року відповідач припинив надавати матеріальну допомогу на утримання доньки, а з липня 2018 року перестав спілкуватися з дитиною. Позивач є матір`ю-одиначкою, яка отримує офіційну заробітну плату у розмірі 8500 грн. та не має жодного виду інших доходів, що не дозволяє самостійно забезпечити гідне існування доньки, реалізувати її потреби в розвитку та лікуванні. Крім того, вимушена матеріально підтримувати хвору матір 77 років, яка мешкає з позивачем та онукою та отримує пенсію приблизно 1500 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд встановити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частин всіх видів заробітку.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.09.2019 по вказаній справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с. 40).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31.10.2019 призначено у справі судово-медичну (генетичну) експертизу на вирішення якої поставлено питання чи є відповідач біологічним батьком дитини, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи. При постановленні ухвали, відповідачу було роз`яснено, що що відповідно до положень ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. (а.с. 49).

В подальшому, до суду надійшов лист завідувача відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи О.В. Юрченка, згідно з яким, повідомлено про неможливість проведення експертизи, оскільки, незважаючи на неодноразові призначення дати відбору, ОСОБА_3 на відбір зразків крові не з`явився. Ухвалу суду повернуто без виконання (а.с.53).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.03.2020 провадження по справі поновлено(а.с. 55).

В судовому засіданні 02.07.2020 за участі позивача та відповідача, порядку підготовчого провадження судом вивчено матеріали справи, розглянуто подані клопотання, визначені всі фактичні обставини справи, які підлягають з`ясуванню під час судового розгляду згідно зі ст. 197 ЦПК України. Учасники не заперечували проти закінчення підготовчого засіданні та призначення справи до розгляду в той же день у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі. На підставі чого, судом було прийнято протокольну ухвалу. Під час судового розгляду, сторонни заявили клопотання про відкладення судового розгляду, оскільки виникла необхідність зясування обставин щодо можливого укладення мирової угоди.

В наступному судовому засіданні, позивач повідомила про недосягнення згоди між сторонами щодо укладення мирової угоди, позов підтримала та просила його задовольнити, з підстав, що викладені в його мотивувальній частині. Позивач пояснила, що утримує дитину самостійно, відповідач донькою не цікавиться, матеріальну допомогу не надає.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином (а.с. 42, 67).

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації у судове засідання свого представника не направила, про розгляд справи повідомлялась належним чином, надала заяву, де просить розглянути справу за відсутності представника (а.с. 45).

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

За вимогами ст.ст.12 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до довідки Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2 Філії «Центр охорони здоров`я» ПАТ Укрзалізниця» ОСОБА_1 знаходилась в пологовому відділені в зв`язку з проведенням партнерських пологів ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала в стаціонарі з 13.01.105 по 20.01.2015 (а.с. 13).

Згідно з історією пологів №44 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину жіночої статі (а.с. 14-15).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.02.2015 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_2 , матір`ю якої є ОСОБА_1 , відомості про батька внесено на підставі ч.1 ст. 135 СК України та вказано батьком ОСОБА_4 та (а.с. 11,12).

Чинне законодавства, зокрема, ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК України).

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю дитини.

Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України, можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Таких висновків також дійшов Верховний суд у своїй постанові від 16 травня 2018 року в справі № 61-6030св18.

В постанові Верховного Суду зазначено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

В ході підготовчого судового засідання судом неодноразово направлялися листи відповідачу про явку до суду, в тому числі попереджалося про наслідки ухилення від проведення експертизи, проте останній в жодне судове засідання не з`явився.

Таким чином, судом було вжито заходи для проведення експертизи та забезпечення явки до експертної установи відповідача для відібрання біологічного матеріалу, необхідного для проведення експертизи, проте останній від проведення експертизи ухилився.

Статтею 109 ЦПК України встановлено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування походження дитини, народженої позивачем від відповідача.

Відповідач від проведення експертизи ухилився.

Європейський суд з прав людини в рішенні в справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року зауважив, що на сьогоднішній день ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту оспорювання батьківства.

Суд вважає, що відповідач, ухиляючись від участі в експертизі, відповідно до викладеного вище обґрунтування, своїми діями визнав батьківство щодо народженої позивачем дитини.

Крім того, матеріалами справи, зокрема, перепискою між сторонами, фотографіями підтверджуються близькі стосунки між сторонами

З огляду на викладене вище та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача, а тому позов в частині визнання батьківства підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено вище судом, батьком малолітньої ОСОБА_4 є відповідач ОСОБА_3 .

Встановлено, що дитина ОСОБА_4 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, при цьому відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

Договори про припинення права на аліменти у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно та/ або про сплату аліментів між сторонами не укладалися.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками свого обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Зі змісту та аналізу зазначених статей слідує, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Розмір аліментів у разі спору у всіх випадках встановлюється судом, при цьому ст. 182 СК України передбачений перелік найбільш вагомих обставин, які мають братися до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину. А саме, зокрема - матеріальне становище дитини та загальний матеріальний стан того з батьків, з якого будуть стягуватися аліменти, свідченням чого є величина витрат на утримання себе та членів своєї родини.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частин всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, тобто, з 11.09.2019 та до досягнення дитиною повноліття. При цьому судом встановлено, що спільна дитина сторін проживає разом з позивачем, відповідач має нормальний стан здоров`я, працює, має стабільний дохід та може забезпечувати на рівні з позивачем найкращі інтереси дитини.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 768,40 грн судового збору, сплаченої нею при зверненні до суду.

Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн., оскільки при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів позивач звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.20, 125, 126, 128, 129, 130, 135, 180, 182, 192 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273,280-282,430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення батьківства та стягнення аліментів - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду - 11.09.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 16.10.2020.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м.Києві 27.11.1997).

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (Код ЄДРПОУ: 37451524, місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Омеляновича - Павленка, 15).

Суддя Ю.В. Войтенко