Ухвала суду № 925205, 28.08.2007, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  Справа № 22а-892/07                                                    Головуючий у І інстанції – Будішевська Л.О.

                                                                                                                                  Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            28 серпня 2007 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

                              суддів                         Малиніна В.В., Бєлової Л.В.,

                              при секретарі             Маркевичі Т.Л.,

            за участю представників відповідача: Литвинчука Р.М., Шевчука В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Житомирі  на постанову Господарського суду Житомирської області від 22 березня 2007 року у справі  за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2006 року ЗАТ «Житомирські ласощі»  звернулося з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Житомирської області  від 22 березня 2007 року заявлений позов задоволено: визнано протиправним та  скасовано податкове повідомлення-рішення № 000068/23-2/1 від 27.12.2005 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

            Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ДПІ у м. Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, які підтримали вимоги апеляційної скарги скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

            Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що органи державної податкової служби не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій..

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Судом встановлено, що за результатми позапланової невиїзної документальноїперевірки ЗАТ Житомирські ласощі» відповідачем складено акт перевірки від 23.12.2005 року № 3102/23-2

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, в ході проведення перевірки відповідачем було направлено запит до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, згідно відповіді на який було встановлено, що одним із постачальників товарів ТОВ «Міні-Ельдо» є ТОВ «Імаго», який, в свою чергу, звіт до податкового органу надало за січень 2004 року про відсутність фінансово-господарської діяльності.

Перевіряючими зроблено висновок,що у зв’язку з ненадходженням до бюджету  податку на додану вартість, який не був утриманий та сплачений  ТОВ «Імаго», у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування ПДВ.           

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000068/23-2/1 від 27.12.2005 року, яким позивачу за порушення вимог п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»  та відповідно до підпунктів "б", "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2004 року в сумі 148622,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26681,00 грн.

Однак такий висновок податкового органу не ґрунтується на Законі та не відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Як свідчать матеріали справи, позивач згідно договору та виписаних в подальшому податкових накладних придбав у ТОВ "Міні-Ельдо" товар на загальну суму 1227736,00 грн., в тому числі ПДВ - 204621,67 грн., який включив до складу свого податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням абовиготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 названого Закону  датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником додатку товарів (робіт, послуг). Судом першої інстанції правомірно враховано, що позивачем на підтвердження обґрунтованості своїх дій по віднесенню до податкового кредиту сум податку на додану вартість за період жовтень, листопад 2004 року надані податкові накладні, які не мають будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідає чинному законодавству. Що стосується доводів апеляційної скарги відносно наявності такої підстави для виникнення у позивача права на податковий кредит з ПДВ як обов’язкова сплата платником податків – ТОВ «Імаго» - у звітному періоді відповідних сум податків, то судова колегія вважає їх в даному випадку помилковими з огляду на наступне.

Позивач придбавав товар у ТОВ «Міні-Ельдо» і відповідно по господарській операції саме з цим товариством позивач і сформував свій податковий кредит. В свою чергу, податкові зобов'язання виникли у ТОВ «Міні-Ельдо», яке і зобов’язане було  утримувати і сплачувати податок на додану вартість.

ТОВ "Міні-Ельдо" знаходилося та на даний час знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також має дійсне свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.Згідно інформації, наданої ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 20.09.2006 року № 27621/23-0,    ТОВ "Міні-Ельдо" в жовтні та листопаді 2004 року подавало звітність з податку на додану вартість в органи ДПС та декларувало свої податкові зобов'язання. Актом про результати позапланової перевірки ТОВ «Міні-Ельдо» з питань взаємовідносин з ЗАТ «Житомирській ласощі» за жовтень, листопад 2004 року № 26/(23-4)/13826204 від 12.01.2004 року встановлено, що суми податку на додану вартість по податкових накладних, виданих позивачу, включені до податкових зобов’язань товариства відповідного періоду, відображені у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за жовтень, листопад 2004 року.

Таким чином, твердження відповідача, що позивачем безпідставно  сформовано податковий кредит, є  необґрунтованими та неправомірними.

Той факт, що ТОВ «Імаго» не здійснювало фінансово-господарської діяльності, може бути підставою тільки для перевірки правомірності  формування податкового кредиту ТОВ «Міні-Ельдо», але аж ніяк не ЗАТ «Житомирські ласощі». 

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з висновком, що позовні вимоги ЗАТ «Житомирські ласощі» є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.  

Доводи ДПІ у м. Житомирі спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Житомирської області від22 березня 2007 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя

            судді :