Ухвала суду № 923919, 07.08.2007, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-67/07                                                   Головуючий у І інстанції – Шабунін С.В.  

                                                                                                 Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            07 серпня 2007 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Межевича М.В.

                              суддів                         Глущенко Я.Б., Бараненка І.І.

                              при секретарі             Маркевичі Т.Л.,

            за участю представника прокуратури – Рудик М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва  від 20 листопада 2006 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ХХІ століття»  до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

            У серпні 2006 року позивач звернувся з позовом до суду про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003042306/0-44258 від 27.06.2006 року.

Постановою Господарського суду м. Києва  від 20 листопада 2006 року позовні вимоги частково задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення                               № 0003042306/0-44258 від 27.06.2006 року про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість .за березень 2006 року в розмірі 415106.00 грн.  В решті позовних вимог відмовлено.

            Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без зміни з таких підстав.

            Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що підстави, які позбавляли б позивача на отримання бюджетного відшкодування, відсутні.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство    з    обмеженою    відповідальністю    «Будіндустрія    XXI    століття» подало до Державної податковоїінспекції у Дарницькому районі м. Києва  податкову декларацію з податкуна додану вартість за березень 2006 року. Позивачем заявлено до відшкодування зДержавного бюджету сум податку на додану вартість в розмірі 415106,00 грн.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову документальну перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2006 року, за результатами якої було складено Акт від 19.06.2006 року № 1202-23/6-33147828.

На підставі Акту перевірки відповідачем 27.06.2006 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003042306/0-44258, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за березень 2006 року в розмірі 415106,00 грн.

За результатами апеляційного узгодження оспорюване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія XXIстоліття» є інвестором будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та підземними гаражами.

Відповідно до п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (з відповідними змінами та доповненнями) (надалі – Закону України «Про ПДВ») сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом „а" п. 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про «ПДВ» передбачено, що особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців, не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Судовою колегією приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно відсутності у позивача обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менших, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, оскільки задекларовані товариством податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 1645959,00 грн. були самостійно зменшені підприємством в повному обсязі на суму 1645959,00 грн.

Разом з тим, правовий аналіз норми  пп. «а» п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7  Закону України «Про «ПДВ»  дозволяє зробити висновок, що навіть при відсутності необхідного обсягу оподатковуваних операцій платник має право на отримання бюджетного відшкодування при умові нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (з відповідними змінами та доповненнями) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за групами, зокрема, пп. 8.2.2 п. 8.2. ст. 8 вказаного Закону до групи 1  віднесено будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Отже, споруджуване позивачем житло має всі ознаки, встановлені Законом, та відноситься  до основних фондів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були укладені договори з підприємствами на виконання робіт та надання послуг, пов’язаних з будівництвом житлового будинку, зокрема з ДНДІАСБ, ТОВ «Кримська електротехнічна компанія», ТОВ «Укренергоприлад», ТОВ «Промислова компанія «Промкомплект», ЗАТ «Агробудмеханізація» та ін. Від зазначених підприємств позивачем були отримані податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими правомірно були віднесені позивачем до складу податкового кредиту.    

Отже, враховуючи викладене, та те, що позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість з 18.10.2004 року, здійснив нарахування податкового кредиту внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та визнання нечинним оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи ДПІ у Дарницькому районі м. Києва спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

            Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 20 листопада 2006 року залишити без зміни.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя

            судді: