Рішення № 92517252, 26.10.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/9/2020 Справа № 641/9640/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Павленко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «УКРІНБАНК» звернулось до суду з позовом, в якому після уточнення вимог просить стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за Кредитною угодою № К-200741 від 19.09.2007 в розмірі 1701854,47 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за Кредитною угодою № К-200742 від 19.09.2007 в розмірі 1412948,25 грн.; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитною Угодою № К-200740 від 19.09.2007 в сумі 1717366,00 грн., ОСОБА_2 за кредитною угодою № К-200741 від 19.09.2007 в розмірі 1701854,47 грн., ОСОБА_3 за Кредитною угодою № К-200742 від 19.09.2007 в розмірі 1412948,25 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 200740 від 19.09.2007, посвідченим ПН ХМНО Левковою М.В., а саме на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої ст. 39 Закону України «Про іпотеку»; виселити та зняти з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 та інших осіб, відшкодувати судові витрати.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ПАТ «УКРІНБАНК» посилається на те, що 19.09.2007 ПАТ «УКРІНБАНК» укладено кредитні договори з ОСОБА_1 за № К-200740, із ОСОБА_2 за № К-200741, із ОСОБА_3 за № К-200742 на однакових умовах. Відповідно до пункту 1.1 Договору Банк зобов`язався надати кожному відповідачу на споживчі потреби кредитні кошти на строк з 19 вересня 2007 року по 17 вересня 2010 року включно у розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків 12,5% річних від суми наданого кредиту та сплатою щомісячної комісії за обслуговування Кредиту в розмірі 0,2% від суми фактичної заборгованості за Кредитом. Кожний із відповідачів, в свою чергу, зобов`язалася використати Кредит на вказані в Договорі цілі і повернути його в строк до 17 вересня 2010 року включно та сплатити відсотки та інші платежі за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлені в Договорі. Відповідно до умов Договору кожний з відповідачів зобов`язалася в період з 01 по 10 число кожного місяця сплачувати банку щомісячний платіж для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, та іншими витратами банку. Згідно пункту 4.2 Договору кожний відповідач за порушення термінів оплати зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. Кредитним договором, а саме, пунктом 4.4 обумовлено страхування предмету іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування із врахуванням положень глави 67 статей 979-999 ЦК України, а в разі відмови позичальника від укладення договору страхування або сплати страхового внеску банк має право вимагати дострокового погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань за укладеними кредитними договорами Банк та ОСОБА_1 19 вересня 2007 року уклали Договір іпотеки № 200740. Згідно з пунктом 1.2 договору іпотеки ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме –4-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 , і належить відповідачці ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 26.09.2003р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Вороніною О.П. за реєстром № 4913; право власності зареєстроване в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 29.10.2003, номер запису 64950 в книзі 1 згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 1848005 від 29.10.2003, - шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з публічних торгів. Початкова ціна іпотечного майна складає 1 074 800,00 грн. згідно звіту ТОВ «ЕКО-ПРАВО» від 21.08.2007.

Банк свої зобов`язання за договорами з відповідачами виконав у повному обсязі, надавши останнім кредитні кошти в розмірі 50 000,00 доларів США кожному. В порушення умов договорів відповідачі свої зобов`язання виконали тільки частково і продовжують їх порушувати, а в разі порушення позичальниками умов повернення чергової частини суми кредиту кредитор вправі достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Станом на 21.11.2014 заборгованість ОСОБА_1 за кредитною угодою № К-200740 від 19.09.2007 становить 1717366,06 грн., з яких 50000 доларів США – борг, 37227,28 доларів США – відсотки, 66069,67 грн. – комісія, 203174,79 грн. – пеня за несвоєчасну сплату боргу, 105307,37 грн. – пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 16949,92 грн. – пеня за несвоєчасну сплату комісії.

Заборгованість ОСОБА_2 за кредитною угодою № К-200741 від 19.09.2007 станом 21.11.2014 становить 1701854,47 грн., з яких 50000 доларів США – борг, 37227,28 доларів США – відсотки, 66069,67 грн. – комісія, 186146,25 грн. – пеня за несвоєчасну сплату боргу, 105307,37 грн. – пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 16949,92 грн. – пеня за несвоєчасну сплату комісії.

Заборгованість ОСОБА_3 за кредитною угодою № К-200742 від 19.09.2007 станом 21.11.2014 становить 1412948,25 грн., з яких 42000 доларів США – борг, 25430,16 доларів США – відсотки, 54763,39 грн. – комісія, 170669,36 грн. – пеня за несвоєчасну сплату боргу, 148568,12 грн. – пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 14001,52 грн. – пеня за несвоєчасну сплату комісії.

Водночас, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Це засіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію або утриматись від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу. Відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в рішенні суду має бути зазначено спосіб реалізації предмета іпотеки. Також, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок або житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРІНБАНК» від 13.07.2016 було змінено назву на ПАТ «УКРІНКОМ», змінені і види діяльності товариства, про що внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В подальшому, рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРІНКОМ» змінено назву на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (ПАТ «УКР/ІН/КОМ»).

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «УКР/ІН/КОМ» Бронова Ю.Г., вказуючи на те, що ПАТ «УКР/ІН/КОМ» є правонаступником ПАТ «УКРІНБАНК» щодо усіх прав та обов`язків останнього, в тому числі й права на отримання грошових коштів, наданих відповідачам за кредитними зобов`язаннями, просила позовні вимоги задовольнити. В подальшому в судові засідання не з`являлась, про дату, час ті місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – адвокат Колобов Л.В. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні вимог ПАТ «УКР/ІН/КОМ» в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.

Від третьої особи – Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду надійшла заява про слухання справи за відсутності представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК».

Суд, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

19.09.2007 між ПАТ «УКРІНБАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитну угоду № К-200740, між ПАТ «УКРІНБАНК» та ОСОБА_2 укладено Кредитну угоду № К-200741, між ПАТ «УКРІНБАНК» та ОСОБА_3 укладено Кредитну угоду № К-200742 на однакових умовах.

Так, відповідно до пункту 1.1 Договору Банк зобов`язався надати кожному відповідачу на споживчі потреби кредитні кошти на строк з 19 вересня 2007 року по 17 вересня 2010 року включно у розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків 12,5% річних від суми наданого кредиту та сплатою щомісячної комісії за обслуговування Кредиту в розмірі 0,2% від суми фактичної заборгованості за Кредитом.

Кожний із відповідачів, в свою чергу, зобов`язалася використати Кредит на вказані в Договорі цілі і повернути його в строк до 17 вересня 2010 року включно та сплатити відсотки та інші платежі за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлені в Договорі. Відповідно до умов Договору кожний з відповідачів зобов`язалася в період з 01 по 10 число кожного місяця сплачувати банку щомісячний платіж для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, та іншими витратами банку. Згідно пункту 4.2 Договору кожний відповідач за порушення термінів оплати зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. Кредитним договором, а саме, пунктом 4.4 обумовлено страхування предмету іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування із врахуванням положень глави 67 статей 979-999 ЦК України, а в разі відмови позичальника від укладення договору страхування або сплати страхового внеску банк має право вимагати дострокового погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань за укладеними кредитними договорами Банк та ОСОБА_1 19 вересня 2007 року уклали договір іпотеки № 200740. Згідно з пунктом 1.2 договору іпотеки ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме –4-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 , і належить відповідачці ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 26.09.2003р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Вороніною О.П. за реєстром № 4913; право власності зареєстроване в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 29.10.2003, номер запису 64950 в книзі 1 згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 1848005 від 29.10.2003, - шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з публічних торгів. Початкова ціна іпотечного майна складає 1 074 800,00 грн. згідно звіту ТОВ «ЕКО-ПРАВО» від 21.08.2007.

Банк свої зобов`язання за договорами зі відповідачами виконав у повному обсязі, надавши останнім кредитні кошти в розмірі 50 000,00 доларів США кожному. В порушення умов договорів відповідачі свої зобов`язання виконали тільки частково і продовжують їх порушувати, а в разі порушення позичальниками умов повернення чергової частини суми кредиту кредитор вправі достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Станом на 21.11.2014 заборгованість ОСОБА_1 за кредитною угодою № К-200740 від 19.09.2007 становить 1717366,06 грн., з яких 50000 доларів США – борг, 37227,28 доларів США – відсотки, 66069,67 грн. – комісія, 203174,79 грн. – пеня за несвоєчасну сплату боргу, 105307,37 грн. – пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 16949,92 грн. – пеня за несвоєчасну сплату комісії.

Заборгованість ОСОБА_2 за кредитною угодою № К-200741 від 19.09.2007 станом 21.11.2014 становить 1701854,47 грн., з яких 50000 доларів США – борг, 37227,28 доларів США – відсотки, 66069,67 грн. – комісія, 186146,25 грн. – пеня за несвоєчасну сплату боргу, 105307,37 грн. – пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 16949,92 грн. – пеня за несвоєчасну сплату комісії.

Заборгованість ОСОБА_3 за кредитною угодою № К-200742 від 19.09.2007 станом 21.11.2014 становить 1412948,25 грн., з яких 42000 доларів США – борг, 25430,16 доларів США – відсотки, 54763,39 грн. – комісія, 170669,36 грн. – пеня за несвоєчасну сплату боргу, 148568,12 грн. – пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 14001,52 грн. – пеня за несвоєчасну сплату комісії.

01 жовтня 2015 року Правлінням НБУ прийнята постанова № 659/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК» до категорії проблемних», якою віднесено ПАТ «Український інноваційний банк» до категорії проблемних банків. Ця постанова НБУ не оскаржена та не скасована, отже ПАТ «Український інноваційний банк» відповідно до постанови НБУ зберігає статус проблемного.

Постановою НБУ про неплатоспроможність банку 24 грудня 2015 року за № 934 ПАТ «Український інноваційний банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та згідно з Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію від 24.12.2015 за № 239 в цьому банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25 грудня 2015 року по 24 березня 2016 року (включно) та призначено Уповноважену особу Фонду для здійснення цих повноважень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі № 826/1162/16 визнані незаконними та скасовані з моменту їх прийняття Постанова НБУ про неплатоспроможність банку від 24 грудня 2015 року за № 934 та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію від 24.12.2015 за № 239, суд зобов`язав НБУ надати 95 днів на відновлення платоспроможності цього банку. Це судове рішення оскаржене в апеляційній інстанції.

22 березня 2016 року відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону про банки на підставі відповідного звернення Фонду Правлінням НБУ винесена Постанова НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку. Цього ж дня виконавчою дирекцією Фонду прийняте Рішення Фонду про ліквідацію банку, згідно з яким розпочата процедура ліквідації ПАТ «Український інноваційний банк», призначена Уповноважена особа Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора цього банку.

14 квітня 2016 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/1162/16 відмовлено у задоволенні апеляційних скарг, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року (незаконність та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію) залишена без змін. Це судове рішення оскаржене в касаційній інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2016 року у справі № 826/1162/16 зупинене виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі № 826/5325/16 визнані протиправними та скасовані з моменту їх прийняття Постанова НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку й Рішення Фонду про ліквідацію банку, суд зобов`язав НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Український інноваційний банк» у якості банківської установи – в обсязі та стані, який існував на 22 березня 2016 року. Судове рішення, зокрема, ґрунтується на незаконності та скасуванні Постанови НБУ про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію у справі № 826/1162/16. Це судове рішення оскаржене в апеляційному порядку.

Ухвалою від 13 липня 2016 року у справі № 826/5325/16 Київський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні апеляційних скарг, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року (незаконність та скасування Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку й Рішення Фонду про ліквідацію банку) залишена без змін. Це судове рішення оскаржене в касаційній інстанції.

13 липня 2016 року наглядовою радою ПАТ «Український інноваційний банк» було ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «УКРІНКОМ», змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено «діяльність комерційних банків», за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління (далі – організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року). Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ «УКРІНКОМ» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «УКРІНКОМ», яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк».

Ухвалою від 31 серпня 2016 року у справі № 826/1162/16 Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні касаційних скарг та залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року (незаконність та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію). До ВСУ була подана заява про перегляд судового рішення касаційної інстанції з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 23 листопада 2016 року у справі № 826/5325/16 Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні касаційних скарг та залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року (незаконність та скасування Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку й Рішення Фонду про ліквідацію банку). До ВСУ було подано заяву про перегляд судового рішення касаційної інстанції з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Ухвалою ВСУ від 13 квітня 2017 року відкрите провадження у справі № 826/5325/16.

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРІНКОМ» від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ «Українська інноваційна компанія», реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 2017 року ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «УКРІНКОМ» на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ «УКРІНКОМ» та ПАТ «Український інноваційний банк».

Постановою ВСУ від 24 жовтня 2017 року у справі № 826/1162/16 скасовані судові рішення судів попередньої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію.

14 грудня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою у справі № 826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ «Українська інноваційна компанія», визнав незаконними та скасував Постанови НБУ про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію. Фактично основним аргументом судового рішення, як і у справі № 826/1161/16, є недотримання НБУ строку очікування у 180 днів перед прийняттям відповідної постанови. Це судове рішення було оскаржене в апеляційній інстанції.

14 лютого 2018 року Касаційний господарський суд у своїй постанові у справі № 910/7828/17 (за позовом ПАТ «Українська інноваційна компанія» до Приватного акціонерного товариства «Оболонь» про стягнення кредитної заборгованості) дійшов висновку, що права та обов`язки ПАТ «Український інноваційний банк» як банку не можуть вважатися такими, що перейшли до ПАТ «Українська інноваційна компанія» в силу організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та 28 березня 2017 року.

Постановою від 20 лютого 2018 року у справі № 826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (визнання незаконним та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію). Це судове рішення було оскаржене у касаційній інстанції.

03 серпня 2018 року Постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/8117/17, зокрема, закріплено правовий висновок, що права та обов`язки ПАТ «Український інноваційний банк» як банку не можуть вважатися такими, що перейшли до ПАТ «Українська інноваційна компанія» в силу організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та 28 березня 2017 року.

Тобто, відсутні преюдиційні обставини, які б підтверджували безспірність переходу прав ПАТ «Український інноваційний банк» як банку до ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке не є банком, поза процедурами регулювання банківської діяльності спеціальним законодавством.

Також, ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «УКРІНКОМ» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») мають один й той самий ідентифікаційний код юридичної особи № 0583988. Дата реєстрації цих юридичних осіб, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань, також збігається. Однак в Єдиному реєстрі відсутній запис про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк» (пункт 29 частини першої статті 9 Закону про держреєстрацію), такий запис міститься лише в статуті цієї юридичної особи.

Відсутні підстави вважати, що реалізація повного комплексу організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року була узгоджена з НБУ та останній погодив усі відповідні зміни в діяльності ПАТ «Український інноваційний банк», про що був внесений запис щодо реєстрації статуту цього банку в новій редакції до Державного реєстру банків. Те ж стосується виключення ПАТ «Український інноваційний банк» з Державного реєстру банків та факту закінчення ліквідації цього банку відповідно до частини п`ятої статті 91 ГК України, статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відміни/дострокової відміни за ініціативою НБУ застосованих ним до цього банку заходів впливу.

В українському законодавстві існує прогалина щодо правового регулювання відновлення банківської діяльності після відкликання НБУ банківської ліцензії, на підставі скасування відповідного рішення НБУ судом через юридично-організаційні порушення його прийняття НБУ, в тому числі за умов подальшої фактичної невідповідності проблемного банку вимогам банківського законодавства, та виконання яких є передумовою наявності у банку зазначеної ліцензії. Разом з тим законодавством також не встановлено, що скасування рішення уповноваженого державного органу про введення тимчасової адміністрації у проблемному банку або закінчення строку дії цієї адміністрації без подальших дій НБУ та Фонду щодо цього банку, передбачених банківським законодавством, означає припинення тимчасової адміністрації в такому проблемному банку, скасування реалізації НБУ та Фондом подальших обов`язкових процедур, передбачених банківським законодавством, зокрема статтями 63, 67, 73, 74, 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статтями 1, 3, 4, 34, 36, 44, 46, 48, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У разі припинення діяльності суб`єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 та 4 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина п`ята статті 5 ГК України).

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які б могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правом в інших формах.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (частина третя статті 202 ГК України). Припинення зобов`язання регулюється главою 50 ЦК України.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четверта статті 104 ЦК України). Частинам першій та четвертій статті 104 ЦК України кореспондує частина перша статті 59 та частина перша статті 91 ГК України. Частині першій статті 104 ЦК України також кореспондує частина перша статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства».

Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» (згідно із частиною четвертою статті 110 ЦК України).

Реорганізація банку – злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам (абзац сороковий частини першої статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов`язання (частина третя статті 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди НБУ та за умови відкликання банківської ліцензії. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо НБУ після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. В іншому випадку НБУ відмовляє в погодженні згідно з пунктом 2.4. глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено НБУ до категорії проблемних або неплатоспроможних, НБУ та Фонд вживають щодо нього заходи, передбачені Законом про банки та Законом про гарантування вкладів (згідно із статтею 78 Закону про банки).

Правління банку зобов`язане протягом трьох робочих днів інформувати НБУ, зокрема про: про кандидатуру на призначення на посаду керівника банку, зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку, наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, припинення банківської діяльності (згідно із пунктами 1, 2, 5 та 6 частини першої статті 46 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження НБУ. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються НБУ. НБУ приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. НБУ в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів (частини четверта та шоста–восьма статті 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Погодження змін, що вносяться до статутів банків, регулюються, зокрема главою 1 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління НБУ від 08 вересня 2011 року № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 року за № 1203/19941 (далі – Положення про ліцензування банків). Погодження призначення та визначення відповідності професійної придатності та ділової репутації керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту (у разі їх зміни) регулюється главою 3 розділу VII Положення про ліцензування банків. Зокрема, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VII Положення про ліцензування банків банк у разі зміни свого найменування зобов`язаний у новій редакції статуту зробити запис про правонаступництво банку з новим найменуванням щодо передачі йому всього майна, прав і зобов`язань банку з попереднім найменуванням.

Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому частиною першою статті 15 Закону про держреєстрацію, зокрема установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом (пункт 10).

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України (частина перша статті 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Цьому кореспондує частина перша статті 334 ГК України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Цим завданням кореспондує мета банківського нагляду, визначена у частині першій статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також мета банківського регулювання, визначена у частині першій статті 55 Закону про НБУ.

Банківський нагляд – система контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку (абзац четвертий статті 1 Закону про НБУ).

Метою Закону про гарантування вкладів є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Фонд та НБУ співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків. З цією метою Фонд і НБУ укладають договір про співпрацю, який передбачає засади співробітництва цих установ у процесі регулювання і нагляду за діяльністю банків, застосування до них заходів впливу, інспекційних перевірок банків, здійснення заходів з виведення неплатоспроможних банків з ринку (частина перша статті 55 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (частина перша статті 35 Закону про гарантування вкладів). Особливості передачі активів і зобов`язань неплатоспроможного банку визначені статтею 40 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У разі відповідності банку, який віднесений до категорії неплатоспроможних, критеріям, встановленим нормативно-правовими актами Фонду, виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання, в якому зазначено, що найменш витратним способом виведення банку з ринку є ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому Законом про гарантування вкладів, та подає НБУ пропозицію щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації такого банку. У такому разі тимчасова адміністрація припиняється у день отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (згідно із частиною другою статті 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відшкодування вкладникам коштів за їх вкладами після прийняття рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку з підстав, передбачених частиною другою статті 77 (відкликання банківської ліцензії) Закону України «Про банки та банківську діяльність» закріплене статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка також передбачає відповідне набуття Фондом статусу кредитора відповідного банку. Завершує Фонд відповідні виплати у день подання документів для внесення до Єдиного реєстру запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та Законом про НБУ (частина перша статті 53 Закону про НБУ). Цьому положенню кореспондує частина сьома статті 3 Закону про гарантування вкладів стосовно гарантій незалежності Фонду.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом (частини четверта та п`ята статті 5 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Законодавче регулювання питань, пов`язаних з виконанням НБУ своїх функцій, установлюється або змінюється виключно Законом про НБУ. Зміна положень Закону про НБУ може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до Закону про НБУ (частина третя статті 53 Закону про НБУ).

Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закон про банки. До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону про акціонерні товариства), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону про акціонерні товариства), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83–85 Закону про акціонерні товариства). Сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону про банки не утворилась.

Власники ПАТ «Український інноваційний банк», приймаючи рішення про відмову від «банківської діяльності», висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону про банки, погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону про банки так і пункту 2.4 глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу.

Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону про банки, також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов`язковим.

Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку. Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону про банки, частини третьої статті 53 Закону про гарантування вкладів, пункту 3.1 глави 3 розділу ІІІ Положення про заходи впливу ліквідація банку ані за ініціативою НБУ, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.

Отже, не залежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов`язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з НБУ відповідно до вимог банківського законодавства. Ця вимога чинна незалежно від чинності Постанови НБУ про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку.

Правочину між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «УКРІНКОМ» щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «УКРІНКОМ» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») не доведено.

Враховуючи зазначене, відсутні підстави стверджувати про зміну кредитора у зобов`язанні по Кредитним угодам №№ К-200740, К-200741, № К-200742 від 19.09.2007 та за Договором іпотеки № 200740 від 19.09.2007.

Стаття 15 Закону про банки дійсно передбачає, що слово «банк» може бути тільки в назві юридичної особи, яка зареєстрована НБУ як банк та має банківську ліцензію. З тієї точки зору, що ПАТ «Український інноваційний банк» є зареєстрованим НБУ як банк, але втратив банківську ліцензію та не відновив її, може видатися, що у цьому є певна невідповідність статті 15 Закону про банки. Однак розуміння статті 15 Закону про банки має не виходити за межі інших положень банківського законодавства. Дослівне тлумачення статті 15 Закону про банки в тому контексті, що відкликання банківської ліцензії призводить до необхідності виключення з назви банку слова «банк», не відповідає суті подальших процедур щодо банку, у якого відкликана банківська ліцензія, передбачених цим законодавством. Законом не передбачено виключення з назви банку слова «банк» після відкликання ліцензії банку. Банківським законодавством передбачена послідовність процедур для випадку відкликання банківської ліцензії. Перебування банку у цих процедурах з наявним у його назві словом «банк» не порушує мети спеціальних вимог до назви банку та слова «банк» у його назві, оскільки відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов`язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії.

За змістом положень банківського законодавства (зокрема, статей 5, 74, 79 Закону про банки) недоліки в процедурах, зокрема виведення банку з ринку, можуть усуватись як незаконні та такі, що можуть порушувати права банку. Але самі по собі такі недоліки не можуть бути підставою для скасування загальної процедури виведення банку з ринку, поновлення його банківської ліцензії за наявності статусу проблемного (напр. частина десята статті 40, частина шоста статті 41, частина дванадцята статті 42 Закону про гарантування вкладів). Відповідне не спростовується зазначеною прогалиною в правовому регулюванні питання відкликання банківської ліцензії.

Скасування судом процедури виведення банку з ринку лише на підставі порушень порядку реалізації цієї процедури без спростування підстав, передбачених банківським законодавством для її ініціювання та реалізації, призводить до перебирання на себе судом функцій НБУ та Фонду як спеціальних органів, наділених банківським законодавством відповідними притаманними лише їм повноваженнями. Реалізація судом своїх повноважень у зазначений спосіб не відповідає вимогам статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, статті 53 Закону про НБУ, статті 3 Закону про гарантування вкладів. Суд має лише усувати порушення в зазначеній процедурі, забезпечуючи законний захист прав зацікавлених сторін цієї процедури.

Права банка щодо його боржників комплексно пов`язані з його зобов`язаннями перед кредиторами. У зв`язку з цим не може процес виконання зобов`язань проблемним банком здійснюватися в порядку ліквідації цього банку, а реалізація його прав бути відділеною від цього процесу. Зокрема, відповідно до банківського законодавства (частини 6 статті 38, частини першої та п`ятої статті 52 Закону про гарантування вкладів) Фонд забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.

Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства.

Виведення банку з ринку шляхом виключення слова «банк» з його назви та «банківської діяльності» з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства.

Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду.

Рішення про здійснення змін у статуті відповідного банку є підставою для державної реєстрації цих змін лише за умови дотримання встановленої законом процедури погодження таких змін. Дії щодо реєстрації змін до статуту банку мають здійснюватися відповідно до частини першої статті 68 Конституції України та частин другої, третьої статті 13 ЦК України, не руйнуючи систему координації та організації банківського ринку, передбачену банківським законодавством, зокрема Законом про банки та Законом про гарантування вкладів. Порушення такого порядку не відповідає публічному порядку, а також ставить під загрозу гарантовані права інших осіб, передбачені законодавством.

Враховуючи зазначене, відповідна прогалина в правовому регулюванні повернення банківської ліцензії не дає підстав вважати, що на банк не розповсюджуються вимоги банківського законодавства, в тому числі і ті, що передбачають обов`язок конкретної послідовності дій Фонду щодо банку, якого визнано проблемним та який цього статусу не змінив.

Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «УКРІНКОМ» та наступних осіб, які заявляли про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства.

НБУ може поновити банківську ліцензію ПАТ «Український інноваційний банк» у разі приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства, яке регулює банківську діяльність в Україні. При цьому, Постанова Правління НБУ від 01 жовтня 2015 року № 659/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК» до категорії проблемних» не оскаржена та не скасована.

Враховуючи те, що ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «УКРІНКОМ», а відтак й ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав банку, відсутні юридичні підстави набуття ПАТ «Українська інноваційна компанія» права відповідної вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки відповідні правочини не відповідають частині першій статті 203 ЦК України та є нікчемними у силу частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону про гарантування вкладів.

Належним позивачем у даній справі був та залишається банківська установа – ПАТ «Український інноваційний банк», відповідне право якого не переходило ані до ПАТ «УКРІНКОМ», ані до ПАТ «Українська інноваційна компанія».

Припинення банком банківської діяльності можливе виключно у порядку, передбаченому Законом про банки та Законом про гарантування вкладів шляхом ліквідації банку за рішенням власників після надання на це згоди НБУ, за відсутності ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного, або виведення неплатоспроможного банку з ринку під контролем Фонду у разі віднесення НБУ такого банку до категорії проблемних або неплатоспроможних.

Належний суб`єкт, уповноважений представляти банк у спірних правовідносинах, після запровадження Фондом у банку тимчасової адміністрації, визначається виключно Фондом відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону про гарантування вкладів. Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом. Управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ.

Такі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

При цьому, в ході розгляду справи Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК» Оберемком Р.А. було подано клопотання про залучення його до участі у даній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, яке суд вирішив у встановленому законом порядку, однак в подальшому до суду не надходило жодних клопотань від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК» Оберемка Р.А. про вступ у справі в якості позивача.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Українська інноваційна компанія» не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач – Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», код ЄДРПОУ 05839888, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна,3-А.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 .

Третя особа – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ 21708016, м. Київ, вул. Січових Стрільців,17.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2020 року.

Суддя: Д. Є. Боговський