Рішення № 92514939, 09.10.2020, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/1342/19

Провадження № 2/390/63/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2020 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої - судді Бойко І.А.,

при секретарях - Шматковій А.І., Губанові М.М.,

за участю представника позивача - Закалашнюка О.С.,

представника відповідача - Данилюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 18.07.2016 року. В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 150000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не виконував умови договору, в результаті чого утворилась заборгованість за кредитом на суму 151319,23 грн, а тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що відповідач приєднався до запропонованих позивачем умов надання кредиту та погодився на такі умови, протягом дії договору отримував кредитні кошти та користувався коштами позивача. За чиєю ініціативою відповідачу збільшено кредитний ліміт пояснити не зміг. У зв`язку з порушенням умов договору у відповідача виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Представник відповідача - адвокат Данилюк Н.В. в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву зазначила, що без надання підтверджень того, що відповідачу пропонувались конкретні умови та правила банківських послуг, за відсутності у анкеті-заяви домовленості сторін взагалі про розмір кредитного ліміту на картковому рахунку, неможливо встановити, який ліміт початково встановлювався відповідачу на відкритому йому картковому рахунку та яким чином цей кредитний ліміт підвищувався. ОСОБА_1 не давав згоди на встановлення та збільшення йому кредитного ліміту. Надані позивачем умови та правила надання банківських послуг не є належним доказом по справі, оскільки вони не підписані відповідачем. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18.07.2016 року ОСОБА_1 подано до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, чим виявив бажання приєднатися до Умов та Правил надання банківських послуг, проте бажаний кредитний ліміт не визначено, не обрано вид кредитної карти, процентна ставка в анкеті-заяві не зазначена. Крім того, у вказаній анкеті-заяві відсутні умови щодо можливості встановлення та збільшення кредитного ліміту (а.с.9, 34-36).

Позивачем надано Тарифи обслуговування кредитних карт, підпис ОСОБА_1 щодо ознайомлення з його змістом у зазначеному документі відсутні (а.с.28зв.-29).

На підтвердження своїх вимог позивач також надав до суду витяг з Умов та Правила надання банківських послуг в Приватбанку, що розміщенні на сайті позивача, однак вони підпису ОСОБА_1 також не містять (а.с.10-28).

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається, матеріали справи не містять підтверджень, що саме долучені позивачем до позовної заяви умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо порядку встановлення та збільшення кредитного ліміту.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки зазначені умови банківського обслуговування носять мінливий характер, і їх зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що узгоджується з правовою позицією, висловленої у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15. Докази незмінюваності умов та правил кредитування з часу підписання ОСОБА_1 анкети-заяви від 18.07.2016 року, позивачем суду не надано.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді укладання кредитного договору, із зазначенням кредитного ліміту та ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Надані банком розрахунок заборгованості ОСОБА_1 не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.

Крім того, у матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого ОСОБА_1 кредитного ліміту, оскільки в анкеті-заяві, підписаної ОСОБА_1 , бажаний кредитний ліміт ним не зазначений.

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано виписку по рахунку ОСОБА_1 , в яких відображено рух коштів, а також міститься зазначення, що кредитний ліміт 150000 грн (а.с. 83-93, 106-138, 145-161).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , вбачається, що 08.11.2017 року відбувся старт карткового рахунку, 31.10.2017 року відбулась зміна кредитного ліміту - кредитний ліміт встановлений на рівні 0,00. 20.11.2017 року відбулась зміна кредитного ліміту - кредитний ліміт збільшений до рівня 50000,00. 28.12.2017 року відбулась зміна кредитного ліміту - кредитний ліміт збільшений до рівня 100000,00. 14.02.2018 року відбулась зміна кредитного ліміту - кредитний ліміт збільшений до рівня 150000,00.

Ухвалою суду 18.12.2019 року судом у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в порядку витребування доказів витребувано заяви-згоди ОСОБА_1 на встановлення та підвищення кредитного ліміту.

Однак вимоги суду, в частині надання вищевказаних заяв, не виконані та відповідні докази суду не надані.

У зв`язку з чим, надаючи оцінку довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , суд зазначає, що позивачем не надано доказів у відповідності до положень 76-79 ЦПК України, які б підтверджували факт встановлення та збільшення кредитного ліміту і отримання відповідачем кредитних коштів. Підписана відповідачем анкета-заява, окрім анкетних даних останнього, не містить жодних даних про умови кредитування, на які погодився ОСОБА_1 .

Отже, позивачем не надано доказів правомірності встановлення та зміни кредитного ліміту відповідачу.

Встановлені судом обставини не підтверджують укладання кредитного договору і надання відповідачу кредитних коштів в межах кредитного ліміту, зазначеного в позовній заяві, оскільки допустимих доказів їх отримання безпосередньо відповідачем суду не надано.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві даних про бажання ОСОБА_1 одержати кредитну карту зі встановленим кредитним лімітом, узгодження його розміру, домовленості сторін про можливість встановлення та зміни кредитного ліміту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України та наслідки порушення однією зі сторін зобов`язання.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст.8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів свого права на стягнення з відповідача кредитних коштів, тому у задоволенні позову слід відмовити за його недоведеністю та безпідставністю.

Правовідносини між сторонами регулюються ст.ст.207, 526, 626, 628, 634, 638, 1054 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, що здійснив відповідач, суд виходить з вимог ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, згідно яких судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 в Кіровоградському районному суді Кіровоградської області адвокатом Данилюк Н.В., договір про надання правничої допомоги та представництво інтересів від 19.11.2019 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу (правову) допомогу та квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 19.11.2019 року.

З розрахунку суми гонорару за надану правничу (правову) допомогу вбачається, що загальна вартість правової допомоги, наданої відповідачу адвокатом Данилюк Н.В., складає 10000,00 грн, яка включає в себе: 1000,00 грн - попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, узгодження правової позиції, з витраченим часом 1 год., 1000,00 грн - вивчення та правовий аналіз матеріалів справи з витраченим часом 1 год., 2000,00 грн - ознайомлення з матеріалами справи в Кіровоградському районному суді Кіровоградської області з витраченим часом 2 год., підготовка процесуальних документів, подання відзиву до суду з витраченим часом 2 год., 4000 грн - участь в судових засіданнях. Кошти в сумі 10000, 00 грн відповідач сплатив.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/9215/15-ц, зроблено висновок, згідно якого ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про ?захист? прав ?людини ?і основоположних? свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Заперечень щодо розрахунку витрат на правову допомогу, здійснених відповідачем, представником позивача під час розгляду справи не висловлювалось, клопотань про зменшення розміру таких витрат до завершення розгляду справи до суду не надходило.

Таким чином, суд приходить до переконання, що фактичний обсяг правової допомоги, наданої відповідачу, та реальність її надання підтверджені належними доказами, а розмір витрат відповідає критерію необхідності, розумності і відповідає складності справи, зважаючи на ціну позову, враховуючи, що відшкодування витрат відповідачу на правовому допомогу заявлено з дотриманням встановленого законом порядку, тому вважає, що вказані витрати підлягають відшкодуванню відповідачу в повному обсязі і з позивача на користь відповідача слід стягнути 10000 грн, в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.4-5, 10, 12-14, 77-81, 95, 133, 137, 139, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 10000 грн, в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 19.10.2020 року.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»: вул.Грушевського, 1д, м.Київ, поштовий індекс, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області І.А.Бойко