Рішення № 92507451, 29.10.2020, Козельщинський районний суд Полтавської області

29.10.2020 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/724/20

Провадження № 2/533/225/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

20 серпня 2020 року позивач АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № SAMABWFC00001768613 від 21.10.2018 у розмірі 20 122,66 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 21.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Акцент-банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Акцент-банк», та ОСОБА_1 шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-банку було укладено кредитний договір № SAMABWFC00001768613 у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором станом на 05.07.2020 у загальній сумі 20122,66 грн, яка складається з: 12152,57 грн – заборгованість за тілом кредиту; 7970,00 грн – заборгованість по відсоткам, а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 10.09.2020 відкрито провадження у справі за позовною заявою АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. Судове засідання призначено на 08.10.2020 о 10.00 год. Запропоновано позивачу надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, копії яких направити відповідачу.

Протокольною ухвалою суду від 08.10.2020 судове засідання відкладено, так як поштове відправлення, яким направлялась відповідачу копія ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви з додатками повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (трек-код поштового відправлення 3910009540455). Учасників справи було повторно викликано у судове засідання на 29.10.2020.

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. В матеріалах справи є заява представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів, у разі повторної неявки відповідача – просить ухвалити заочне рішення. Правом подати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог не скористався.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася. Поштове відправлення, яким направлялась ухвала суду з копією позовної заяви з додатками та повістка суду, повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». У розумінні ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач являється належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомила, відзив на позовну заяву до суду не направила.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою від 29.10.2020 постановлено проводити заочний розгляд справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За ч.1 ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до ч.2 ст.1069 ЦК України права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1, 2 ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно зі ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 21.10.2018 відповідачкою ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 7). Надана позивачем копія анкети-заяви, підписана відповідачкою, не містить інформацію про кредитний ліміт, про встановлення якого просила відповідачка, погоджену сторонами процентну ставку за користування таким кредитним лімітом, строк кредитування тощо, а також інформацію про банківські картки, які б мали б бути випущені банківською установою. Суд зазначає, що з наданого позивачем доказу у вигляді копії анкети-заяви взагалі не вбачається інформація щодо виду банківської послуги, за отриманням якої зверталася відповідачка до банку.

З наданого позивачем витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк», розміщеного на сайті http://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» вбачається, що ці умови регулюють відносини між Банком та Клієнтом з випуску та обслуговування карт. Банк випускає Клієнту Картку на підставі Заяви, належним чином заповненої та підписаної Клієнтом. Випуск карки і відкриття рахунку карти здійснюється у разі прийняття Банком позитивного рішення про можливість випуску Клієнту Карти (п. 2.1.1.1). Для надання послуг Банк видає Клієнту Картку. Її тип визначено в Договорі, частиною якого є Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Датою укладення договору є дата отримання Карти, зазначеної у заяві (п. 2.1.1.2.1). Картка діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицьовому боці Картки, включно (п. 2.1.12.15).

Отже суд зазначає, що підписання клієнтом банку заяви-анкети не є беззаперечним доказом видачі кредиту банком та отримання такого кредиту позичальником, зважаючи на той факт, що після розгляду заяви-анкети банк мав би прийняти рішення про видачу кредиту або про відмову у видачі кредиту. У разі позитивного рішення, банк мав би видати кредитну картку, про яку просив клієнт у заяві-анкеті, з дати отримання якої між сторонами виникли б договірні відносини щодо укладення кредитного договору у межах строку дії виданої картки.

Зважаючи на відсутність в наданій позивачем анкеті-заяві посилання на тип кредитної картки, доказів прийняття банком відповідного рішення про випуск картки, доказів видачі такої кратки відповідачці, суд не вважає доведеними ствердження позивача про отримання та не погашення кредиту відповідачкою.

Суд зауважує, що ухвалою суду від 10.09.2020 пропонувалось позивачеві надати докази на підтвердження власних позовних вимог.

Будь-яких доказів у вигляді: довідки про видані відповідачці кредитні картки, виписки з банківського рахунку відповідачки з зазначенням руху коштів по такому рахунку; доказів відкриття банківського рахунку та встановлення за ним кредитного ліміту із зазначенням розміру кредитного ліміту, - позивач не надав. Не вбачається розмір кредитного ліміту, встановленого позивачем на банківську кратку відповідачці й з тексту позовної заяви. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач обмежився фразою такого змісту «відповідачу видано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку» без вказівки конкретного його розміру та номеру, дати видачі та строку дії платіжної картки.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність тощо.

Цивільне судочинство здійснює на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Керуючись наведеними принципами змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, позивач зобов`язаний був надати докази на доведення обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог. Жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту отримання кредиту відповідачкою у заявленому розмірі позивач не надав.

Суд повторює, що судом зверталась увага позивача на ненадання ним доказів на підтвердження його позовних вимог та в ухвалі суду від 10.09.2020 пропонувалось подати до суду такі докази. Позивач своїм правом надати докази, які б належним чином підтверджували факт отримання відповідачкою кредит у сумі 12152,57 грн, не надав.

Таким чином суд вважає недоведеним позивачем факт існування домовленостей між сторонами про укладення кредитного договору та про умови кредитування , зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження видачі відповідачці кредиту у сумі 12152,57 грн. Оскільки суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсутні підстави й для стягнення процентів, нарахованих позивачем відповідачці за користування таким кредитом.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором (а.с.6) суд зазначає таке.

Наданий розрахунок заборгованості за договором № SAMABWFC00001768613 від 2018-10-21, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , ОКПО НОМЕР_1 , підписаний представником АТ «Акцент-Банк» Шкапенко О.В. Підпису відповідачки такий розрахунок не містить. Отже позивач самостійно склав такий розрахунок, та тільки позивач міг впливати на зміст такого розрахунку незалежно від волевиявлення відповідачки. Самостійно на власний розсуд складений позивачем розрахунок заборгованості не може бути визнаний судом належним доказом наявності заборгованості за кредитним договором у відповідачки, оскільки такий розрахунок не підтверджується іншими доказами (первинними документами, які б свідчили про отримання відповідачкою грошових коштів). На переконання суду, сам по собі розрахунок заборгованості, здійсненний банківською установою в односторонньому порядку, не є достатнім та беззаперечним доказом отримання кредиту позичальником без наявності доказів відкриття позичальнику карткового рахунку, зарахування грошових коштів на такий картковий рахунок, встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, отримання картки позичальником тощо.

Крім того, з наданого позичальником розрахунку заборгованості вбачається, що ним здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом з розрахунку 93,5999999 % річних, хоча в позовній заяві позивач зазначав, що видавав кредит під 46,8 % річних. Доказів існування домовленостей з відповідачкою про встановлення саме такої плати за користування кредитом матеріали справи не містять.

У розрахунку позивач зазначає інформацію про здійснення погашення за кредитним договором за період з 21.10.2018 по 30.06.2020 на загальну суму 26055,97 грн (сума доданків стовпчика «сума погашення за кредитним договором»). Залишок поточної заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та залишок простроченої заборгованості (тіло кредиту) згідно розрахунку складають 12152,57 грн (10983,79 грн +1168,78 грн = 12152,57 грн). Залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість за кредитом – 866,23 грн. (з розрахунку 46,8 % річних). Отже, навіть, якщо припуститися, що відповідачка дійсно отримувала кредит у сумі 12152,57 грн. (як зазначає позивач), то суму такого кредиту та проценти за користування ним відповідачка повністю сплатила.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк», розміщеного на сайті http://a-bank.com.ua/terms у розділі «Умови та правила» Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», суд не бере до уваги, оскільки такий витяг не містить підпису відповідачки, позивач склав витяг самостійно без участі відповідачки, відповідачку з ним під підпис не ознайомлював, та позивач має можливість самостійно визначати та змінювати зміст такого витягу та тарифів, незалежно від волі на це відповідача-позичальника. Доказів користування відповідачкою кредитною краткою «Універсальна» позивач до суду також не надавав. Такий витяг, на переконання суду, не може свідчити про існування між сторонами двосторонніх домовленостей про укладення кредитного договору з певним кредитним лімітом, розмір якого позивач не довів, та умовами користування кредитними коштами в межах такого ліміту. Інших належних доказів на підтвердження укладення кредитного договору у письмовій формі з зазначеним процентної ставки за користування кредитом та строком кредитування матеріали справи не містять.

Також суд не бере також до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем не доведено, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви-анкети, і позичальник погоджувався з такими Умовами, саме їх мав на увазі, підписуючи заяву-анкету, та з ними ознайомлювався.

Вказаний висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року), № 188/1815/17(постанова від 27.08.2020), № 378/305/18 (постанова від 23.07.2020), відповідно до яких витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Таким чином, суд вважає недоведеним позивачем факт існування домовленостей між сторонами про укладення кредитного договору, погодження сторонами певного кредитного ліміту, встановлення погодженого сторонами розміру процентів за користування кредитом за ставкою 46,8 % та 93,59999 % річних. Також позивачем не було доведено як факт видачі відповідачці кредиту так і факт його неповернення відповідачкою.

З цих підстав суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 20122,66 грн, які суд вважає безпідставними та необґрунтованими належними доказами.

Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, у відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача та з відповідача не стягується.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № SAMABWFC00001768613 від 21.10.2018 у розмірі 20122,66 грн станом на 05.07.2020 - відмовити повністю.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (ідентифікаційний код: 14360080; місцезнаходження: вулиця Батумська, буд. 11, місто Дніпро, 49074).

Відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 29.10.2020.

Суддя В.П. Козир