Рішення № 92500686, 28.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 р. Справа№200/6537/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., при секретарі судового засідання Дяченка А.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства Шахта ім.М.С.Сургая до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про скасування вимоги,-

за участі представників сторін:

представник позивача не з`явився

представник відповідача Яковлєва А.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство Шахта ім.М.С.Сургая звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області №Ю-9201-17 від 13.05.2020 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 25 142 894,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області 13.05.2020 року було винесено вимогу №Ю-9201-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 25 142 894,98 грн. Не погодившись з вимогою відповідача, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України. За результатом розгляду скарги, Державною податковою службою України, вимогу було залишено без змін, а скаргу без задоволення. Позивач вважає, що при винесенні спірної вимоги відповідачем не враховано приписи законодавства, згідно яких платники єдиного внеску звільняються від виконання обов`язків, визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану

Позивач вважає спірну вимогу протиправною та такою, що прийнята із порушенням норм чинного законодавства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року у справі № 200/6537/20-а позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Шахта ім.М.С.Сургая до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про скасування вимоги за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29 вересня 2020 року о 14:00 год.

У підготовчому засіданні 29 вересня 2020 року відкладено розгляд справи до 13 жовтня 2020 року о 15:00 годині.

30 вересня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов Державного підприємства Шахта ім.М.С.Сургая, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Так, у наданому відзиві, відповідач зазначив, що згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 30.04.2020 року становила 25 142 894,98 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 №Ю-9201-17 згідно вимог чинного законодавства, оскільки Законом України від 14 січня 2020 року №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» пункт 9-4 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464 - виключено з 13 лютого 2020 року. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28 жовтня 2020 року о 10:00 год.

13 жовтня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником позивача надана заява про надання додаткових доказів, в якій також зазначено, що вимога ГУ ДПС у Донецькій області від 13.05.2020 №Ю-9201-17 містить суму недоїмки з ЄСВ з 28.01.2020 року по 28.04.2020 року, у зв`язку з тим, що недоїмка виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, визнається безнадійною та підлягає списанню. Також зазначає, що Законом України від 14 січня 2020 року №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13.02.2020, виключено пункт 9-4 розділу VII Закону №2464-VI. Таким чином на момент прийняття оскаржуваної вимоги, оскільки платник ЄСВ звільнений на час проведення АТО (відповідно до Закону України № 2464-VI) який мав чинність до 14.02.2020 року від своєчасності сплати ЄСВ (тобто відсутній граничний термін сплати ЄСВ), то й недоїмки у платника не виникає. Таким чином, сума недоїмки з ЄСВ, яка утворилася за відповідний період 2020 року, а саме; нарахування єдиного внеску на 28.01.2020 4 411 979,38 тис.грн., нарахування єдиного внеску на 28.02.2020 - 7 017 955,88 тис.грн. підлягає скасуванню.

У судове засідання, призначене на 28 жовтня 2020 року з`явився повноважний представник відповідача, повноважний представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Разом з цим, 27 жовтня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником позивача надана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач Державне підприємство Шахта ім.М.С.Сургая (юридична адреса: 85670, Донецька область, м. Вугледар, код ЄДРПОУ 40695853) зареєстровано 28.07.2016 року за № 12551360000000365, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на обліку як платник єдиного внеску в Головному управлінні ДПС у Донецькій області Мар`їнське управління, Вугледарська ДПІ (м.Вугледар).

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

13 травня 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-9201-17 Державним підприємством Шахта ім.М.С.Сургая у розмірі 25 142 894,98 грн., станом на 30 квітня 2020 року.

Не погодившись з вимогою від 13 травня 2020 року № Ю-9201-17 про сплату боргу (недоїмки) Державне підприємство Шахта ім.М.С.Сургая звернулось до Державної податкової служби України зі скаргою (вих.№676 від 02.06.2020).

За результатом розгляду скарги підприємства, рішенням Державної податкової служби України від 25.06.2020 року №20158/6/99-00-06-03-01-06, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 року № Ю-9201-17 ГУ ДПС у Донецькій області залишено без змін, а скаргу Державного підприємства Шахта ім.М.С.Сургая від 02.06.2020 №676- без задоволення.

Позивачем до суду надана Довідка від 09.06.2020 року, з якої вбачається, що за підсумками роботи за 1 квартал 2020 року збитки підприємства склали 79 749 тис.грн. Кредиторська заборгованість по ДП Шахта ім.М.С.Сургая станом на 31.03.2020 року складає 1 451 144 тис.грн.

Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на все рухоме майно боржника Державного підприємства Шахта ім.М.С.Сургая зареєстровано публічне обтяження Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Суми зобов`язань з єдиного внеску відображені в обліковій картці позивача на підставі поданих платником звітів. Згідно облікових даних, наданих відповідачем, заборгованість позивача станом на 30 квітня 2020 року становила 25 142 894,98 грн., яка складається з наступного:

- нараховано платником самост. о.п. по строку (декл.термін спл. пот.рік) Нарахування єдиного внеску № 9330938422 від 16.01.2020 терм.спл. 28.01.2020 у розмірі 4 411 979,38,

- нараховано платником самост. о.п. по строку (декл.термін спл. пот.рік) Нарахування єдиного внеску № 9019376866 від 11.02.2020 терм.спл. 28.02.2020 у розмірі 7 017 955,88,

- нараховано платником самост. о.п. по строку (декл.термін спл. пот.рік) Нарахування єдиного внеску № 9053926805 від 16.03.2020 терм.спл. 30.03.2020 у розмірі 7 009 987,07,

- нараховано платником самост. о.п. по строку (декл.термін спл. пот.рік) Нарахування єдиного внеску № 9075497412 від 10.04.2020 терм.спл. 28.04.2020 у розмірі 6 702 972,65.

Згідно бухгалтерської довідки Державного підприємства «Шахта ім.М.С.Сургая» від 08.10.2020 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 року №Ю-9201-17 на суму 25 142 894,98 грн. містить суму недоїмки з ЄСВ, яка утворилась за відповідний період 2020 року, а саме: нарахування єдиного внеску на 28.01.2020 року -4 411 979,38 тис.грн., на 28.02.2020 року 7 017 955,88 тис.грн., на 30.03.2020 року 7 009 987,07 тис.грн., на 28.04.2020 року 6 702 972,65 тис.грн.

Спірним у справі питанням є правомірність винесення відповідачем вимоги від 13.05.2020 року № Ю-9201-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечення відповідача, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464 (далі - Закон № 2464-VI).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону № 2464-VI та ПК України внесені зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено: сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята); єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома); платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма); єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону № 2464-VI та доповнено його розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

На підставі вище наведеної норми, позивач звільнявся від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Законом України від 14 січня 2020 року № 440-IX Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи (далі Закон №440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.

Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року.

В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено що на час формування спірної вимоги про сплату боргу (13 травня 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Щодо посилання позивача на дії пункту 9-4 Закону №2464-VI, суд звертає увагу, що вказана норма тимчасово визначала право позивача не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від вказаного обов`язку повністю.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що пункт 9-4 Закону № 2464-VІ під час своєї чинності не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.

Щодо посилання позивача на те, що недоїмка, яка виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, визнається безнадійною та підлягає списанню, суд зазначає, що недоїмка, яка виникла у позивача у спірний період за положенням п. 9-4 розділу VIII № 2464-VI, визнається безнадійною та підлягає списанню саме в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Матеріали справи не містять доказів того, позивач звертався до відповідача із заявою щодо визнання безнадійним та списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску. Суд зазначає, що скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) не є тотожним його списанню.

Таким чином, позивач не дотримався вимог діючого законодавства, а тому були відсутні законні підстави для погашення (зменшення) нарахованої заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за спірний період.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 21 020,00 грн. У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Шахта ім.М.С.Сургая (ЄДРПОУ: 40695853, адреса: 85670, Донецька область, м.Вугледар) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43142826, адреса: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, буд.59) про скасування вимоги відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 28 жовтня 2020 року в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова