Рішення № 92500502, 28.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Справа № 160/7321/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання постанови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2020 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2020 у виконавчому провадженні № 60274300 протиправною та нечинною з моменту прийняття;

- зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) поновити виконавче провадження № 60274300.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 року у справі №160/5044/19 зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 27.12.2018 року та з 01.05.2019 року, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 27.12.2018 року та з 01.05.2019 року однією сумою, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу розрахував її розмір за методикою відповідно до ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати». Дніпропетровський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист 16.08.2019, який із заявою про примусове виконання судового рішення було звернуто для виконання до відділу примусового виконання рішень відповідача. В ході примусового виконання встановлено, що ГУПФУ в Дніпропетровській області листом повідомило відділ про проведення перерахунку пенсії, доплату пенсії за період з 27.12.2018 по 27.08.2019 буде виплачено в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 649. Державним виконавцем винесено постанову від 22.06.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу. Державний виконавець посилається на обставини, що виключають можливість виконання рішення суду в повному обсязі з огляду на порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду відповідно до постанови Кабінету Міністрів УКраїни № 649 та судову практику щодо визнання дій державного виконавця неправомірними в частині накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення. Але боржником рішення суду не виконано. Зазначену постанову державного виконавця позивачу направлено рекомендованим поштовим відправленням 24.06.2020. Постанову держаного виконавця від 22.06.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 60274300 позивач вважає протиправною та нечинною з моменту прийняття, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

На адресу суду від Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 09.09.2020 року надійшла заява, підписана головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень О.О. Дрижирук, про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що 03.09.2020 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №60274300, копії якої 03.09.2020 року за вих. №02.1-33/18032 направлено сторонам виконавчого провадження. Рішення, як предмет оскарження, скасовано і необхідності приймати рішення про його повторне скасування не має.

09.09.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву, в яких вказано, що відділ примусового виконання рішень УЗПВР у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не є стороною у справі, яка розглядаються, або третьою особою. Суд не має повноважень розглядати заяви осіб, які не приймають участь у справі. Скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про повернення виконавчого документу стягувану від 22.06.2020 року у виконавчому провадженні №60274300 внаслідок перевірки підтверджує протиправність дій відповідача під час ухвалення зазначеної постанови. Представник позивача зазначає, що Дрижирук О.О. не може бути належним підписантом заяви від імені відповідача оскільки не є ні адвокатом, ні керівником Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Встановлюючи наявність підстав для прийняття та врахування судом заяви Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), підписаною О.О. Дрижирук, з огляду на заперечення представника позивача, суд зазначена наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Згідно з ч.4 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомо, що відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не має статусу юридичної особи, не є самостійним суб`єктом владних повноважень, а є структурним підрозділом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), який визначено відповідачем у справі.

Відтак, незалучення відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до участі у справі в якості учасника не перешкоджає поданню та розгляду судом заяв від посадових осіб та/або представників відповідного відділу до суду, оскільки Південно-Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) здійснює свої повноваження, в тому числі і представництво в суді, через структурні підрозділи, одним з яких є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області.

Більше того, оскаржувана позивачем постанова від 22.06.2020 року у ВП №60274300 винесена саме державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрижирук О.О.

Стосовно твердження представника позивача про те, що Дрижирук О.О. не є керівником відповідача та адвокатом, а тому їй не надано право бути представником та підписантом заяв для суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч.3 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Частиною 2 ст. 57 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами довіреністю фізичної або юридичної особи.

Зміна фізичної особи, яка обіймає посаду керівника органу державної влади не є підставою для втрати чинності чи припинення дії довіреностей, що були видані раніше за підписом попереднього керівника цього органу. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі №140/2350/19.

Із аналізу наведених норм та вимог законодавства, судом встановлено, що представником суб`єкта владних повноважень під час розгляду справи судом може бути не лише адвокат або керівник, а і представник за довіреністю у справах незначної складності.

Суд зазначає, що вказана справа віднесена до справ незначної складності та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відтак Дрижирук О.О. має право представляти інтереси відповідача, підписувати заяви та інші документи по суті спору на підставі довіреності Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Отже, під час розгляду заперечень представника позивача від 09.09.2020 року судом не підтвердженні доводи стосовно неможливості розгляду судом заяви відповідача, поданої до суду 09.09.2020 року.

Більше того, ненадання сторонам можливості подати заперечення є процедурним порушенням, а тому прийняття рішення не можна вважати справедливим. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2020 року у справі № 2-а-1421/10/1916.

Тому, суд вважає за можливе прийняти до розгляду заяву представника відповідача, поданому до суду 09.09.2020 року, разом з іншими документами та доказами, наданими під час розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 року у справі №160/5044/19 позовну заяву ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю, а саме:

- визнано бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області яка полягає у невиплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 27.12.2018 року та з 01.05.2019 року протиправною;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 27.12.2018 року та з 01.05.2019 року, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 27.12.2018 року та з 01.05.2019 року однією сумою, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу розрахував її розмір за методикою відповідно до ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати».

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду набрало законної сили 28.08.2019 року.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 року у справі №160/5044/19 було видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження №60274300 про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 27.12.2018 року та з 01.05.2019 року, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 27.12.2018 року та з 01.05.2019 року однією сумою, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу розрахував її розмір за методикою відповідно до ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати».

22.06.2020 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрижирук О.О. було винесено спірну постанову у ВП №60274300 про повернення виконавчого документу стягувачу.

В обгрунтування постанови зазначено, що листом ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 01.11.2019 року було повідомлено відділ, що гр. ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії. Доплата за період з 28.08.2019 року (дата набрання чинності рішення) по 30.09.2020 року у розмірі 8649,23 грн. бути виплачена у жовтні 2019 року. Доплату за період з 27.12.2018 року по 27.08.2019 року в розмірі 46224,13 грн. стягувану буде виплачено в порядку, встановленому Постановою №649. В межах здійснення виконавчого провадження виникли обставини, що виключають можливість виконання рішення суду в повному обсязі з огляду на порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 649від 22.08.2018 року та судову практику щодо визнання дій державного виконавця неправомірними в частині накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою та другою статті 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд зазначає, що наведені у спірній постанові аргументи, які грунтуються на постанові Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» та постанові Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі № К/9901/1598/18 (405/3663/13-а), не вказують на наявність правових підстав, передбачених положеннями п.9 ч.1 ст.37 Закону України №1404-VIII.

Окрім того, постановою Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі № 1140/3479/18 передбачено, що посилання відповідача на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649, не є достатнім для того, щоб повернути виконавчий документ стягувачу, оскільки він визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Тобто, зазначений порядок жодним чином не регулює відносини між стягувачем та боржником, а лише визначає порядок дій боржника, щодо виконання рішень судів певної категорії.

Згідно з ч.3 ст. 74 Закону №1404-VІІІ рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки начальником управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Світланою Гуленко виявлено, що постанова про повернення виконавчого документу від 22.06.2020 року є такою, що винесена державним виконавцем відділу передчасно та підлягає скасуванню, виконавче провадження підлягає відновленню для подальшого його виконання.

На підставі проведеної перевірки начальником управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Світланою Гуленко 03.09.2020 року винесено постанову у ВП №60274300, якою:

- скасовано постанову про повернення виконавчого документу від 22.06.2020 року;

- зобов`язано винести постанову про відновлення виконавчого провадження.

На виконання вказівки начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрижирук О.О. було винесено постанову від 03.09.2020 року у ВП №60274300 про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Дніпропетровським окружним адміністративним судом 16.08.2019 року у справі №160/5044/19.

Отже, на підставі проведеної перевірки начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) державним виконавцем на виконання вимог постанови про перевірку виконавчого провадження №60274300 від 03.09.2020 року, 03.09.2020 року винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

Оскаржувана позивачем постанова від 22.06.2020 року про повернення виконавчого документа скасована постановою начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про перевірку виконавчого провадження №60274300 від 03.09.2020 року.

Таким чином, станом на час розгляду цієї справи судом постанова про повернення виконавчого документа від 22.06.2020 року у ВП №60274300 скасована державним виконавцем, як така, що винесена з порушенням норм законодавства.

Скасована постанова про повернення виконавчого документа від 22.06.2020 року у ВП №60274300 не створює для позивача жодних правових наслідків, відтак не може бути повторно скасована судом.

Порушені права позивача відновлені державним виконавцем шляхом прийняття постанови від 03.09.2020 року про відновлення виконавчого провадження №60274300.

Вказане підтверджується інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження з поміткою про стан виконавчого провадження «відкрито».

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, оскільки права позивача в добровільному порядку відновленні відповідачем в повному обсязі у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки порушення прав позивача на момент розгляду справи судом припинено та відсутні права, що підлягають судовому захисту.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (пр. Д. Яворницького, 21-а, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 43314918), третя особа, яка не заявляє самостійних вимогщодо предмета спору на сторонівідповідача - головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26 , м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 2191), про визнання постанови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук