Рішення № 92500475, 07.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року Справа № 216/6780/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов позов Департаменту патрульної поліції про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 175 666,04 грн. з ОСОБА_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11 грудня 2016 року близько 06 години 40 хвилин інспектор роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі ДПП лейтенант поліції Єлішаєв Дмитро Анатолійович, керуючи службовим автомобілем Toyota Prius державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Сергія Калачевського в м. Кривому Розі в сторону вул. Сурікова, не був достатньо уважний, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та допустив виїзд керованого транспортного засобу за межі проїзної частини, та при виявленні небезпеки для руху своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості, внаслідок чого допустив наїзд на нерухому перешкоду (дерево). Належний Департаменту патрульної поліції НПУ автомобіль Toyota Prius державний номерний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Наказом ДПП від 25.05.2016 № 142 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду інспектора роти № 3 батальйону 4 УПП в м. Кривому Розі ДПП. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 , використовував джерело підвищеної небезпеки - автомобіль Toyota Prius державний номерний знак НОМЕР_1 , останній повинен відшкодувати витрати, для відновлення первинного стану транспортного засобу, пошкодженого в ДТП, тобто витрати на його повний ремонт. 11.12.2016 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії АП2 № 370820 про скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та матеріали справи направлено до суду для прийняття рішення по суті. 19 січня 2017 року постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області по справі № 216/6185/16 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340.00 грн. За фактом скоєного ДТП начальником Департаменту патрульної поліції призначено проведення службового розслідування. Висновком службового розслідування від 13.02.2017 встановлено, що факт дорожньо-транспортної пригоди став можливим у зв`язку з порушенням інспектором роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі ДПП лейтенантом поліції Єлішаєвим Д.А. вимог п. 12.3, 2.3 "б" Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.п.1, 12 ч.1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Зконом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", п.п 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності інспектор роти № 3 батальйону № 4 УПП в м. Кривому Розі ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1 у вигляді усного попередження. Згідно висновку експертного дослідження № 19/12.2/79 від 22.09.2017 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого відповідачем автомобіля складає 175666,04 грн. Цю суму, як розмір заподіяної матеріальної шкоди, позивач просить стягнути з відповідача. Правовою підставою позовних вимог ДПП зазначає ст. 19 ЗУ «Про Національну поліцію» та ст. 22, 1166, 1178 ЦК України.

02.11.2018 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Зазначає, що на працівників поліції не поширюється законодавство про повну матеріальну відповідальність. Так, згідно ч. 4 ст. 105 ЗУ "Про національну поліцію" поліція для виконання покладених на неї завдань і повноважень може використовувати службові, у тому числі спеціалізовані транспортні засоби. Статтею 131 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді. Обов`язок правильно організувати працю працівників, забезпечити її належний процес у різних, у тому числі й несприятливих трудових ситуаціях, а також попередження можливих збитків згідно статей 21, 141 КЗпП належить власнику або уповноваженому ним органу. Загальні правила щодо матеріальної відповідальності працівників визначаються главою ІХ Кодексу законів про працю України, Положенням про матеріальну відповідальність робочих і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затвердженим Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року № 4204-ІХ. Зазначені норми матеріального права визначають як підстави й умови покладання матеріальної відповідальності на працівників, так і розмір такої матеріальної відповідальності. Стаття 130 КЗпП містить загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників. У частині першій статті 130 КЗпП передбачена матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Відповідно до ст. 132 КЗпП передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , виконуючи покладені на нього трудові обов`язки в порушення ст.ст. 18, 19, 23 Закону України "Про національну поліцію" та ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 № 3460-ІV, не забезпечив неухильного дотримання законодавства України та свого обов`язку берегти та підтримувати в належному стані передані йому в користуванні майно і техніку, допустив знищення (пошкодження) переданого йому для виконання трудових завдань службовий автомобіль Toyota Prius, чим заподіяв шкоду, а відтак в силу приписів ст.ст. 130-132 КЗпП повинен нести матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11.10.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.02.2020 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11.10.2019 року було скасовано, а провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків закрито.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року було задоволено заяву Департаменту патрульної поліції про направлення справи за встановленою юрисдикцією та передано справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди було прийнято до провадження та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року було продовжено строк підготовчого судового засідання до 01.07.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року було задоволено заяву Департаменту патрульної поліції про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, поновлено Департаменту патрульної поліції строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

В судовому засіданні 15.07. 2020 року судом було постановлено ухвалу про закінчення підготовчого судового засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання 07.10.2020 року представник департаменту патрульної поліції не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з зазначених у позовній заяві підстав.

В судове засідання 07.10.2020 року представник відповідача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №142 о/с від 25.05.2016 року рядового поліції ОСОБА_1 призначено інспектором роти № 3батальйону №4 Управління патрульної поліції м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції.

Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення від 11.12.2016 року, 11 грудня 2016 року близько 06 години 40 хвилин інспектор роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1 , керуючи службовим автомобілем Toyota Prius державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Сергія Калачевського в м. Кривому Розі в сторону вул. Сурікова, не був достатньо уважний, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та допустив виїзд керованого транспортного засобу за межі проїзної частини, та при виявленні небезпеки для руху своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості, внаслідок чого допустив наїзд на нерухому перешкоду (дерево).

19.01.2017 року постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в адміністративній справі №2016/6185/16-п, яка набрала чинності 31.01.2017 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

13.02.2017 року було проведено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю службового автомобіля Toyota Prius державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням інспектора роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

За результатами службового розслідування було складено висновок від 13.02.2017 року, яким, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.п1, 12 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», п.п 1,2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності інспектор роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1 , однак, враховуючи наявність визнання вини, належне ставлення до виконання покладених обовязків відповідно до ч.11 ст.14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» суворо наголосити на додержанні службової дисципліни та обмежитись усним попередженням.

Т.в.о. начальника управління патрульної поліції в м. Кривому Розі був направлений лист до Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру з проханням проведення автотоварознавчого експертного дослідження з метою визначення завданих збитків в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю службового транспорту автомобілів УПП м. Кривого Рогу.

Згідно висновку експертного дослідження Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України №19/12.2/79, від 22.09.2017 року загальна вартість ремонту даного транспортного засобу складає 175 666,04 гривень.

Вирішуючи питання наявності підстав для стягнення з відповідача матеріальних збитків спричинених дорожньо-транспортною пригодою, суд враховує наступне.

Так, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення матеріальної шкоди, позивач в якості підстави посилається на статтю 19 ЗУ «Про Національну поліцію» та статті 22, 1166, 1178 ЦК України.

Відповідно частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки врегульовано статтею 1187 Цивільного кодексу України.

Частинами 1-3 даної статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Отже, наведені положення вимог Цивільного кодексу України встановлюють підстави та умови для відшкодування матеріальної шкоди в результаті порушення цивільного права, зокрема і джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

В даному випадку ОСОБА_1 виконував трудові (службові) обов`язки, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб.

Отже, правовідносини між позивачем та відповідачем не засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності, а засновані на адміністративному (владному) підпорядкуванні, а тому цивільне законодавство до них не застосовується.

Зазначене свідчить про необґрунтованість підстав для стягнення матеріальної шкоди на підставі норм Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач є працівником Національної поліції України, то до спірних правовідносинах застосуванню підлягає насамперед Закон України «Про Національну поліцію», який є основним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність поліцейських.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

За загальним правилом, під час вирішення справ такої категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Однак, у Законі України «Про Національну поліцію» відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським, а тому суд приходить до висновку, що на поліцейського як на працівника поширюється трудове право, отже при вирішенні даного спору слід керуватись Кодексом законів про працю (КЗпП).

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Статтею 134 КЗпП України передбачено випадки повної матеріальної відповідальності.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

В даному випадку, в судовому засіданні не було встановлено наявність жодного з зазначених випадків, передбачених статтею 134 КЗпП України, які тягнуть за собою настання повної матеріальної відповідальності.

В свою чергу, доводи відповідача не спростовують факт спричинення завданої внаслідок ДТП прямої дійсної шкоди роботодавцю. Однак матеріальна відповідальність працівника в даному випадку у відповідності до ст. 132 КзпП обмежується розміром середнього місячного заробітку.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за пошкодження автомобіля.

В даному випадку відповідач може нести лише обмежену матеріальну відповідальність, як це передбачено статтею 132 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція при вирішенні спірних правовідносин міститься в ухвалі Верховного Суду від 08.11.2018 року в справі №428/1454/18, ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2016 року по справі №6-32678ск15, від 29.07.2015 року по справі №6-1060св15.

Згідно п. 4 абз. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р. N 348 ( 348-95-п ), а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

У відповідності до довідки №1356, виданої 22.09.2020 року Департаментом патрульної поліції, заробітна плата ОСОБА_1 за жовтень 2016 року склала 10623,35 грн., за листопад 2016 року 5879,06 грн.

З огляду на викладене, та враховуючи, що середньомісячний заробіток відповідача складає 8251,21 грн. (10623,35 грн. + 5879,06 грн.) / 2), а також те, що відповідно до ст. 132 КЗпП України відповідач може нести тільки обмежену матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 8251,21 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 77, 241-246, 250, 255, 370, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3 ЄДРПОУ 40108646) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути на користь Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3 ЄДРПОУ 40108646) з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 8 251, 21 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська