Рішення № 92499869, 20.10.2020, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 жовтня 2020 року м.Тернопіль Справа №921/456/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз», м.Рівне

до відповідача: Приватного підприємства «Комбінат продуктів харчування», м.Кременець Тернопільської області

про стягнення 3737,62грн,

за участю представників:

позивача: Янкевич Л.Д., довіреність №007.2Др-18-0120 від 02.01.2020;

відповідача: не з`явився.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами.

Позивач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз», м.Рівне, звернувся 02.07.2020 (згідно відтиску календарного штемпеля 27-го відділення поштового зв`язку м.Рівне на поштовому конверті поштового відправлення №3302710854570) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства «Комбінат продуктів харчування», м.Кременець Тернопільської області, про стягнення 3737,62грн, в тому числі 3570,71грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 31,69грн інфляційних нарахувань, 20,24грн 3% річних, 114,98грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором розподілу природного газу, укладеним шляхом підписання заяви-приєднання №094212С84YDP016 від 02.08.2018 до умов договору розподілу природного газу.

Обґрунтовуючи суму основного боргу позивачем вказано, що частину коштів, сплачених відповідачем згідно платіжного доручення №27 від 05.02.2019 в сумі 1710,73грн зараховано в рахунок оплати попередньої заборгованості, а решту коштів в розмірі 65,30грн зараховано як авансовий платіж за спірний період 2020 року; в подальшому відповідачем згідно платіжного доручення №152 від 26.02.2019 перераховано ще 1314,61грн, тобто відповідачем в якості оплати послуг, наданих у заявлений період, сплачено 1379,91грн, відповідно, послуги, надані в січні 2020 року на суму 825,10грн, відповідачем сплачено в повній мірі, а за лютий 2020 року частково на суму 554,81грн, тому позивач просить стягнути заборгованість за лютий 2020 року на суму 270,30грн, за березень - 825,10грн, квітень 825,10грн, травень 825,11грн, червень 825,10грн. Оскільки загальна сума наданих у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 послуг складає 4950,71грн, тому, з урахуванням суми здійснених платежів, борг відповідача по оплаті послуг становить 3570,71грн.

Також, позивачем засобами електронного зв`язку 15.10.2020 подано заяву №33007.2.Ск-456/1020 від 15.10.2020 (вх.№7291) про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач на підставі проведеного розрахунку штрафних санкцій просив суд стягнути з відповідача 48,79грн пені, 9,36грн - 3% річних та 14,56грн інфляційних нарахувань.

Розглянувши дану заяву позивача, суд зазначає наступне.

Оскільки зі змісту поданої заяви вбачається зменшення кількісних показників ціни позову, суд розцінює подану позивачем заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.2, ч.3 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Тобто, Господарським процесуальним кодексом України передбачено право позивача на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, втім, у визначений законом строк, а саме до початку першого судового засідання, оскільки дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до приписів п.п.1, 2 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вже зазначалося вище, дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, заява про уточнення розрахунку штрафних санкцій подана з пропуском встановленого законом процесуального строку (після першого судового засідання), тому судом залишається без розгляду.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, заперечень по суті позову не скористався.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 13.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 04.08.2020, котре відкладалося на 29.09.2020, а згодом на 13.10.2020, в якому оголошувалася перерва до 20.10.2020.

Відповідач в жодне судове засідання не з`явився; будь яких інших клопотань, в порядку господарського процесуального законодавства України, не заявив.

Вирішуючи питання про належність повідомлення відповідача про розгляд справи, суд виходить з таких міркувань.

Як вбачається з довідки 3-го відділення поштового зв`язку м.Кременець Тернопільської області від 17.07.2020 (форма №20) рекомендоване поштове відправлення №4602509300288 від 13.07.2020 з позначкою «судова повістка», яким на юридичну адресу підприємства направлялася ухвала суду від 13.07.2020 про відкриття провадження у справі, повернуто без вручення адресату по причині «адресат відсутній за вказаною адресою».

Водночас, рекомендовані повідомлення №4700302792573 від 07.08.2020, №4700302791941 від 17.08.2020, №4700302771223 від 02.10.2020, №4700302755155 від 13.10.2020 про вручення поштових відправлень №4602509328972 від 31.07.2020, №4602509333011 від 06.08.2020, №4602509405837 від 30.09.2020, №4302509409301 від 07.10.2020 про направлення судової кореспонденції відповідачу, свідчать, що підприємству відомо про судове провадження щодо нього №921/456/20.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Наведене дає підстави вважати, що відповідач повідомлений про розгляд даної справи.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки неявка відповідача, належним чином повідомленого про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні у відповідності до статті 202 ГПК України за наявними у ній документами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України у судовому засіданні 20.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі наявних у справі доказів та зміст спірних правовідносин.

01.01.2016 між Публічним акціонерним товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» як Оператором ГРМ та Приватним підприємством «Комбінат продуктів харчування» як Споживачем укладено договір розподілу природного газу (далі - договір) шляхом підписання Споживачем заяви-приєднання №094212С84YDP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Укладення у спрощений спосіб Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» договору розподілу природного газу з не побутовим споживачем - ПП «Комбінат продуктів харчування» підтверджується підписаною останнім заявою-приєднанням №094212С84YDP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2016, котра разом із умовами Типового договору розподілу природного газу складають договір розподілу природного газу.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем (Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз») із суб`єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування розподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРС).

Типовий договір розподілу природного газу (далі - договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1 договору розподілу).

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Підтвердженням факту приєднання Споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3 договору).

Згідно з п.2.1 договору, Оператор ГРМ зобов`язався надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

У п.2.3 договору зазначено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Умовами п.3.3 договору передбачено, що Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу.

Пунктами 5.1, 5.4 договору встановлено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.

Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем (п.п.5.2, 5.3 договору).

У розділі 6 договору передбачено порядок проведення розрахунків.

Відповідно до п.6.1. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктами 6.2. та 6.3 договору передбачено, що тариф, встановлений згідно з п.6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу. Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Згідно з п.6.4 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п.6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 6.8 договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Споживач зобов`язується, зокрема здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п.7.4 договору).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір укладено на невизначений строк. Якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами (п.п.12.1, 12.2 договору).

На виконання умов договору позивачем надано послуги з розподілу природного газу, що вбачається з Актів наданих послуг з розподілу природного газу №РВЯ80000911 від 31.01.2020 на суму 825,10грн, №РВЯ80002675 від 29.02.2020 на суму 825,11грн, №РВЯ80004889 від 31.03.2020 на суму 825,10грн, №РВЯ80007663 від 30.04.2020 на суму 825,10грн, №РВЯ80009890 від 31.05.2020 на суму 825,11грн, №РВЯ80011864 від 30.06.2020 на суму 825,10грн. Всього, за період з січня по червень 2020 року, позивачем надано послуг на суму 4950,62грн.

Як вказує позивач до вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ. Направлені відповідачу Акти прийому-передачі послуг з розподілу газу останнім не повернуто4 водночас, жодної відповіді чи заперечень у підписання Актів також відповідачем не надано. До справи долучено супровідний лист №33003.Сп-2870-0620 від 16.06.2020, яким повторно на адресу відповідача надіслано Акти від 30.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020 та 30.06.2020 для підписання.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем взяті на себе зобов`язання щодо оплати за послуги з розподілу природного газу згідно договору виконано частково на суму 1379,91грн, а саме: 1710,73грн перераховано згідно платіжного доручення №27 від 05.02.2019, з яких 1645,43грн позивачем зараховано на оплату наданих послуг у 2019 році, а 65,30грн зараховано в якості авансового платежу на січень 2020 року; 1314,61грн відповідачем перераховано згідно платіжного доручення №152 від 26.02.2019.

Таким чином, надані в січні 2020 року послуги є повністю оплаченими, а послуги, надані в лютому 2020 року частково на суму 554,81грн. Відповідно, існує заборгованість по оплаті послуг в розмірі 270,30грн. Доказів здійснення відповідачем решти платежів за послуги, надані впродовж березня-червня 2020 року матеріали справи не містять. Отже, заборгованість з лютого по червень 2020 року складає 3570,71грн (270,30+825,10+825,10+825,11+825,10).

У зв`язку з відсутністю доказів проведення повного розрахунку за послуги з розподілу газу з боку відповідача, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача також 31,69грн інфляційних втрат, 20,24грн 3% річних, 114,98грн пені, нараховані у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання відповідно до умов договору.

Оцінюючи доводи позивача на предмет їх обґрунтованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних мотивів.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч.1 та п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» затверджено Кодекс газорозподільних систем (Кодекс ГРС), який набрав чинності 27.11.2015.

Пунктами 1, 2 Глави 1 «Загальні умови» Розділу VI «Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу» Кодексу газорозподільних систем передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2498 (типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Згідно п.4 гл.1 р.І Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи. Замовник - фізична особа, або юридична особа, або фізична особа - підприємець, яка на підставі відповідного договору замовляє у оператора газорозподільної системи послугу з приєднання до газорозподільної системи та/або розподілу природного газу. Заява-приєднання - складена за встановленою формою письмова заява споживача, що засвідчує його волевиявлення на приєднання до договору розподілу природного газу та містить персоніфіковані дані споживача та його об`єкта. Оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Пунктами 1, 2, 6-9 Глави 6 «Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу» Розділу VI «Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу» Кодексу газорозподільних систем передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу. Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року. Періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць. Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах передоплати до початку розрахункового періоду на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. У разі виникнення у споживача заборгованості за договором розподілу природного газу сторони (за згодою Оператора ГРМ) можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи суд вважає, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Таким чином, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Встановлено, що умовами договору (п.6.6) визначено обов`язок Споживача вносити передоплату вартості послуг з розподілу природного газу; остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги - провести до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

З огляду на умови договору, останнім днем строку оплати послуг з розподілу природного газу за цим договором є 10.02.2020 за послуги, надані в січні 2020 року на суму 825,10грн; 10.03.2020 за послуги, надані в лютому 2020 року на суму 825,11грн; 10.04.2020 за послуги, надані в березні 2020 року на суму 825,10грн; 10.05.2020 за послуги, надані в квітні 2020 року на суму 825,10грн; 10.06.2020 за послуги, надані в травні 2020 року на 825,11грн; 10.07.2020 за послуги, надані в червні 2020 року на суму 825,10грн.

Матеріалами справи підтверджено проведення оплати згідно договору 05.02.2019 в сумі 65,30грн та 26.02.2019 в сумі 1314,61грн, що підтверджується платіжними дорученнями №27, №152 (знаходяться в матеріалах справи).

Оскільки між сторонами не укладався графік погашення заборгованості, тому позивачем правомірно здійснено зарахування сплачених позивачем коштів в порядку черговості виникнення боргу.

Остаточного розрахунку за надані послуги по газорозподілу відповідачем не здійснено, що є порушенням умов договору, ч.1 ст.903 ЦК України, ст.193 ГК України..

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора в повній мірі на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 3570,71грн основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 3570,71грн боргу.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 31,69грн інфляційних втрат, 20,24грн 3% річних та 114,98грн пені, суд враховує таке.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Правовий аналіз статей 524, 533-535, 625 ЦК України свідчить, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, суд вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору поставки, є грошовим зобов`язанням, відтак, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до наявного у справі розрахунку санкцій вбачається, що їх нарахування позивачем здійснено наступним чином: по Акту наданих послуг №РВЯ80002675 від 29.02.2020 на суму 270,30грн за період з 03.02.2020 по 19.06.2020, по Акту №РВЯ80004889 від 31.03.2020 на суму 825,10грн з 03.03.2020 по 19.06.2020, по Акту №РВЯ80007663 від 30.04.2020 на суму 825,10грн з 01.04.2020 по 19.06.2020, по Акту №РВЯ80009890 від 31.05.2020 на суму 825,11грн з 04.05.2020 по 19.06.2020, по Акту №РВЯ80011864 від 30.06.2020 на суму 825,10грн з 02.06.2020 по 19.06.2020.

У пункті 6.6 договору передбачено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги з газорозподілу проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним. Втім, наведеного при здійсненні розрахунку суми позову позивачем не враховано. Водночас, позивачем визначено період нарахувань по 19.06.2020, що виключає можливість здійснення відповідних нарахувань на прострочений платіж по Акту №РВЯ80011864 від 30.06.2020.

Як вже зазначалося вище, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем хоч і зазначено в розрахунку індекс інфляції, встановлений у лютому, березні, квітні, травні 2020 року, однак інфляційні нарахування здійснено не помісячно, а за весь період сукупно.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості (Правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17).

Тому суд, здійснивши власний арифметичний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань за визначений позивачем період на суми прострочених платежів окремо по кожному Акту наданих послуг у спірний період, дійшов висновку, що до стягнення як правомірні підлягають вимоги в сумі 22,18грн інфляційних нарахувань (розрахунок суду міститься в матеріалах справи).

В іншій частині заявлених вимог щодо стягнення 9,51грн інфляційних нарахувань суд відмовляє у зв`язку з невірним їх нарахуванням.

Оцінивши подані позивачем розрахунки 3% річних в сумі 20,24грн, нараховані за період з 03.02.2020 по 19.06.2020 на суми прострочених грошових зобов`язань по оплаті щомісячних платежів за послуги з газорозподілу, судом встановлено, що позивачем даний розрахунок здійснено без урахування п.6.6 договору в частині встановленого сторонами кінцевого строку проведення Споживачем розрахунків до 10-го числа місяця, наступного за звітним; тому правомірним є здійснення нарахувань за прострочення оплати послуг з 11 числа відповідного місяця, наступного за звітним, тобто по Акту №РВЯ80002675 від 29.02.2020 - з 11.03.2020, по Акту №РВЯ80004889 від 31.03.2020 з 11.04.2020, по Акту №РВЯ80007663 від 30.04.2020 з 11.05.2020, по Акту №РВЯ80009890 від 31.05.2020 з 11.06.2020, по Акту №РВЯ80011864 від 30.06.2020 з 11.07.2020.

За даних обставин суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10,27грн 3% річних; в частині позовних вимог щодо стягнення 9,97грн 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

З посиланням на умови договору позивачем також заявлено до стягнення пеню у розмірі 114,98грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з простроченням оплати відповідачем наданих послуг з розподілу природного газу та допущення заборгованості за послуги надані протягом березня - червня 2020 року, та частково в сумі 270,30грн - за послуги надані в лютому 2020року, позивачем на підставі пункту 8.2 договору, нараховано пеню у розмірі 114,98грн.

Так, з долучених до справи матеріалів слідує, що позивачем по Акту наданих послуг №РВЯ80002675 від 29.02.2020 на суму 270,30грн за період з 03.02.2020 по 19.06.2020 нараховано 19,04грн; по Акту №РВЯ80004889 від 31.03.2020 на суму 825,10грн за період з 03.03.2020 по 19.06.2020 нараховано 43,73грн пені, по Акту №РВЯ80007663 від 30.04.2020 на суму 825,10грн за період з 01.04.2020 по 19.06.2020 нараховано 30,21грн пені, по Акту №РВЯ80009890 від 31.05.2020 на суму 825,11грн за період з 04.05.2020 по 19.06.2020 нараховано 16,23грн пені; по Акту №РВЯ80011864 від 30.06.2020 на суму 825,10грн з 02.06.2020 по 19.06.2020 нараховано 5,77грн пені.

Таким чином, при здійсненні нарахувань пені позивачем також не враховано визначений договором кінцевий строк оплати послуг (п.6.6 договору) та невірно визначено початок періоду прострочення чергових щомісячних платежів.

Тому суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок пені вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору, вимогам закону, а відтак і задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 60,82грн пені. В частині позовних вимог щодо стягнення пені на суму 54,16грн позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх невірним обрахунком.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Дослідивши подані докази суд визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин справи та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача частково. В даному спорі подані позивачем докази відповідачем жодним чином не спростовані.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із засобів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

За таких обставин, позовні вимоги як обґрунтовані, документально підтверджені та правомірні, підлягають до задоволення частково в сумі 3663,98грн.

Розподіл судових витрат.

Зважаючи на подані докази на підтвердження понесених судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Комбінат продуктів харчування» (вул. Дубенська, 57, м. Кременець, Тернопільська область, 47000, ідентифікаційний код 38440178) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» (вул.Івана Вишенського, 4, м. Рівне, 33027, ідентифікаційний код 03366701) 3 570 (три тисячі п`ятсот сімдесят)грн 71 коп. заборгованості, 60(шістдесят)грн 82коп. пені, 10 (десять)грн 27коп. 3% річних, 22 (двадцять дві)грн 18коп. інфляційних витрат та 2060(дві тисячі шістдесят)грн 59коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 28.10.2020.

Суддя Н.О. Андрусик