Ухвала суду № 92491847, 06.10.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/62433/18-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року Печерський районний суд м. Києва, у складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.

за участю секретаря судового засідання - Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанови старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маріуци Т.В. та визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

19.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив: визнати дії, рішення Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ та старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Міріуци Т.В., неправомірними та скасувати:

- постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2019р.;

- акти державного виконавця від 13.11.2019р. та від 06.12.2019р.;

- постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2019р.;

- постанову про накладення штрафу від 06.12.2019 р.;

- постанову про стягнення виконавчого збору від 13.11.2019 р.;

- постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 26.12.2019;

- постанову про накладення штрафу від 26.12.2019 р.

Скарга мотивована тим, що Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №60345578, відкрите на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 23.04.2019, однак скаржник вказує, що йому не було відомо про виконавче провадження та постанови про накладення штрафів, оскільки останній не отримував виклики до державного виконавця та постанови також.

Окрім цього, скаржник вказує, що державний виконавець Маріуца Т.В. ігнорувала його звернення про надання на ознайомлення матеріалів виконавчого провадження.

З врахуванням зазначених обставин, ОСОБА_1 вважає, що дії державного виконавця Маріуци Т.В. при виконанні примусових заходів у виконавчому провадженню №60345578, є неправомірними, що порушили його право на добровільне виконання рішення суду.

В судове засідання скаржник не з`явився, про час та місце розгляду подання повідомлявся належним чином, разом з цим до суду подав заяву про розгляд даного питання у його відсутність, вимоги скарги підтримав.

Стягувач в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду подання повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва.

Державний виконавець в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду подання повідомлялись належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва.

Окрім цього, 10.06.2020 до суду державним виконавцем було спрямовано заперечення на скаргу, в яких зазначено, що державний виконавець діяла в порядку передбаченого законодавством, ому підстав для задоволення скарги немає.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов таких висновків.

23.04.2019 було ухвалено рішення Печерського районного суду м. Києва, яким позов ОСОБА_2 , Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» («100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ») до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації було задоволено частково.

На підставі зазначеного рішення було видано виконавчий лист від 08.10.2019.

18.10.2019 старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Міріуцою Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60345578.

Дану постанову у відповідності до наданих державним виконавцем матеріалів виконавчого провадження 18.10.2019 було направлено на адресу боржника, а саме: АДРЕСА_1 .

13.11.2019 держеним виконавцем, у відповідності до вимог ст„ 3, 27, 40 ЗУ «Про виконавче провадження» було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 8346,00 грн., яку у відповідності до супровідного листа направлено на адресу боржника, АДРЕСА_1 .

Також, того ж дня державним виконавцем було складено акт, про не виконання рішення суду.

13.11.2019 державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700 грн.,, у зв`язку з не виконанням рішення суду, яку у відповідності до супровідного листа направила на адресу боржника, АДРЕСА_1 .

06.12.2019 у відповідності до вимог ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження», повторно винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 3400 грн., яку до матеріалів виконавчого провадження суду не було долучено.

06.12.2019 того ж дня державним виконавцем було складено акт, про не виконання рішення суду.

26.12.2019 державним виконавцем у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» надіслано органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, про що боржника повідомлено на адресу АДРЕСА_1 .

Так, 26.12.2019 постановою державного виконавця було закінчено виконавче провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», про що боржника супровідним листом повідомлено на адресу АДРЕСА_1 , було сповіщено.

Разом з цим, як вбачається з наданих матеріалів виконавчого провадження 27.02.2020 боржник звернувся до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ, з листом в якому зазначив, про готовність виконати рішення суду добровільно.

03.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Києва Ярушевського І.І. з заявою, в якій просив ознайомити з матеріалами виконавчого провадження, оскільки останньому не було відмово про його відкриття.

04.03.2020 актом державного виконавця підтверджено, що боржник ознайомився з виконавчим провадженням.

05.03.2020 ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ, в якій просив провести службову перевірку дій державного виконавця, зобов`язати вчинити дії та надати оригінали постанов,які були прийняті в ході виконавчого провадження.

11.03.2020 на дану скаргу ОСОБА_1 було надано відповідь, що останній може знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, робити фотокопії та оскаржувати дії виконавця в порядку, який передбачений законом.

13.03.2020 державний виконавець спрямувала на адресу ОСОБА_1 копії постанов про відкриття та закінчення виконавчого провадження

З врахуванням того, що 13.03.2020 ОСОБА_1 було направлено копії постанов про відкриття та закінчення виконавчого провадження, на думку суду, скаржником не було пропущено строк на оскарження в розумінні ч. 1 ст. 449 ЦПК України, оскільки попередні виконавчі документи направлялись на адресу боржника за якою останній не проживає, а основним місем проживання є адреса за місцем реєстрації останнього, а саме: АДРЕСА_2 .

Так, згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Так, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 2 цього ж Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Так, постановою старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маріуци Т.В. закінчено виконавче провадження, з підстав передбачених п. 11 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження»

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Відповідно п. 22 розділу ІII Інструкції з організації примусового виконання рішень закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону. У разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця, передбаченого пунктом 13 розділу VII цієї Інструкції, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

Відповідно до п. 7 розділу І, абз. 1 п. 22 розділу ІІІ вищевказаної Інструкції постанова як окремий документ містить мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.

Згідно з ч.5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення . Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За приписами ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Окрім цього, суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, п. 14 ч.3 ст. 18 цього Закону виконавець має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Таким чином з наданих матеріалів, вбачається, що державний виконавець не викликав боржника, щоб останній з`явився до державного виконавця, тобто не вчинив всі необхідні дії для повідомлення особи про виконавче провадження та зафіксування того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, тому, на думку суду, винесні постанови про накладення штрафу, акти та постанова старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маріуци Т.В. від 26.12.2019 про закінчення виконавчого провадження є передчасними та неправомірними.

Зі змісту п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07 лютого 2014 року, вбачається, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Так, у відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки судом встановлена неправомірність постанови старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маріуци Т.В. від 26.12.2019 про закінчення виконавчого провадження № 60345578, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маріуци Тетяни Вадимівни відновити виконавче провадження № 60345578 та винести відповідну постанову про відновлення виконавчого провадження № 60345578 не пізніше наступного робочого дня з дня одержання нею відповідного рішення.

Щодо скасування постанов про стягнення виконавчого збору про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про накладення штрафів , суд взертає увагу, що частиною 1 ст. 287 КАС України, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, розгляд спорів про оскарження постанов про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, то суд вважає, що дана вимога не підляє задоволенню, оскільки неправомірності відкриття виконавчого провадження судом не було встановлено.

Враховуючи вказане, суддя приходить до висновку, про задоволення скарги частково, шляхом зобов`язання старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маріуци Тетяни Вадимівни відновити виконавче провадження №60345578 та винести відповідну постанову про відновлення виконавчого провадження № 60345578 не пізніше наступного робочого дня з дня одержання нею відповідного рішення, з метою надання можливості боржнику виконати рішення суду.

Керуючись ст.ст. 11-13, 89, 95, 223, 247, 258, 260-261, 351-354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на постанови старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маріуци Т.В. та визнання дій протиправними - задовольнити частково.

Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маріуци Тетяни Вадимівни від 26.12.2019 про закінчення виконавчого провадження № 60345578.

Зобов`язати старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маріуцу Т.В. відновити виконавче провадження № 60345578 та винести відповідну постанову про відновлення виконавчого провадження № 60345578 не пізніше наступного робочого дня з дня одержання вказаного рішення.

В іншій частині скарги -відмовити.

Про виконання ухвали повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятн

Суддя Т.Г. Ільєва