Рішення № 92491447, 28.10.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3570/20

№ провадження 2/646/1642/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Янцовської Т.М.,

з участю секретаря Нижегородової А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Червонозаводського районного суду м. Харкова цивільну справу № 646/3570/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення належних при звільненні виплат, середнього заробітку, моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної допомоги у розмірі 258300 гривень, середнього заробітку за час затримки виплат з 19.05.2020 р. по день ухвалення рішення у справі та моральної шкоди у сумі 20000 гривень, посилаючись на те, що з 01.10.1993 р. перебувала з відповідачем у трудових відносинах, зокрема, на останній посаді - диспетчера центру комунікації повідомлень Харківського РСП Украероруху, звільнилась 18.05.2020 р. за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Відповідно до п. 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками (в редакції, що діяла станом на 18.05.2020 р.), передбачено, що у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: - при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; - за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожен рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів. Позивачка має 26 років безперервного стажу роботи, її посадовий оклад при звільненні становив 12915 гривень. Відповідач повинен був виплатити в день звільнення позивачці матеріальну допомогу передбачену із розрахунку: 12915 гривень (посадовий оклад при звільненні) х 20 (макс. кількість посадових окладів належних для виплати). Однак відповідачем ані в день звільнення позивачки, ані станом на дату подання позову розрахунок не проведено. Невиплата належних коштів при звільнені спричинила позивачці моральні страждання, оскільки сумлінно працюючи у відповідача протягом 26 років позивачка весь свій час витрачала на роботу та підвищення свого професіоналізму і майже не мала часу для здійснення розбудови свого житла. Матеріальна допомога мала бути спрямована на придбання або зведення будинку. Відмова відповідача виплатити належні кошти потягла зневіру в суспільних цінностях, доброчесності його роботодавця та спричинило депресивний стан у позивачки та погіршило її здоров`я.

15.09.2020 р. представником позивачки подано заяву про розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з середньоденного заробітку у розмірі 889,33 гривень.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України 05.08.2020 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову, посилаючись на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на території України з 12 березня 2020 року запроваджено карантин. У зв`язку із закриттям з 17.03.2020 пунктів пропуску через державний кордон України для здійснення регулярного пасажирського сполучення в Україні суттєво знизилася інтенсивність авіаперельотів над територією України та, як наслідок, попит в отриманні аеронавігаційних послуг.Здійснення покладених завдань на Украерорух напряму залежить від фінансових показників підприємства, а основним джерелом доходів відповідно до статті 36 Повітряного кодексу України є надходження за надані послуги з аеронавігаційного обслуговування. З огляду на заборону авіасполучення в період карантину та падіння обсягів повітряного руху в повітряному просторі України 95% Украерорухом вжито низку антикризових заходів, зокрема, з 18.03.2020 в Украерорусі введено простій відповідно до частини 1 статті 34 Кодексу законів про працю України, суттєво знижено оплату праці операційного персоналу, знижено експлуатаційні витрати до мінімально можливого рівня, призупинено всю інвестиційну діяльність за власні кошти підприємства тощо. Згідно протоколу робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру від 18.03.2020 № 2 прийнято рішення здійснювати лише обов`язкові виплати відповідно до п. 14.1 Колективного договору, які не пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм.В ситуації, що склалася, Украерорух не в змозі на даний час виплачувати одноразову грошову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію, передбачену Колективним договором. Украерорух не підлягає притягненню до відповідальності у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили, що не залежали від його волі та стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.06.2020 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивачка перебувала в трудових відносинах з Харківським філіалом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України«Харківаерорух» з 01.10.1993 р., звільнилась 18.05.2020 р. за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно повідомлення Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 18.05.2020 р. № 22.1-12/110/20 посадовий оклад позивачки згідно штатного розпису на дату звільнення з посади диспетчера центру комутації повідомлень складає 12915 гривень; стаж роботи з 01.10.1993 по 18.05.2020 складає 26 років; згідно п. 6.25.2 Колективного договору розмір матеріальної допомоги складає 258300 гривень. Відповідно до повідомлення у зв`язку із складним фінансовим станом підприємства та відсутністю наявних коштів немає можливості виплати матеріальної допомоги у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (п.6.25.2 Колективного договору) та при звільненні працівників пенсійного віку за власним бажанням, у яких при прийомі на роботу в підприємство була оформлена пенсія.

Відповідно до п.6.25.2 Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: - при стажі безперервної роботи на Підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладі урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; - за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір- матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів.

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 16.03.2020 р. № 197 установлено початок простою по підприємству з 18.03.2020 р. до 31.05.2020 р.

Згідно протоколу № 2 від 18.03.2020 р. робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру вирішено відповідно до пункту 14.1 Колективного договору задекларувати вимушену необхідність здійснювати лише обов`язкові виплати, які не пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм (заробітна плата працівників та обов`язкові податки та збори), до 31.05.2020 включно з можливістю продовження заходу до досягнення стабілізації фінансового стану Украероруху за окремим рішенням робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру по результатам аналізу подальшого фінансово-економічного стану підприємства.

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 27.05.2020 р. № 410 продовжено простій по підприємству з 01.06.2020 р. до 15.07.2020 р.

З довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 22.1-12/174/20 від 19.06.2019 р. убачається, що позивачці у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995р. нараховані виплати, які враховуються для обчислення середнього заробітку у березні: посадовий оклад - 6864,56 гривень, доплата за роботу в нічний час - 340,45 гривень, доплата за вислугу років - 3432,28 гривень, індексація - 34,63 гривень, виплати нараховані за 92,75 годин за 12 робочих днів при нормі часу 174,5 годин та 23 робочих дня. У квітні 2020 року відсутні виплати, які враховуються при обчисленні середнього заробітку, у зв`язку з тим, що з 18.03.2020 р. по 15.07.2020 р. на підприємстві оголошено простій з ініціативи роботодавця.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Стаття 44 КЗпП України визначає, що вихідна допомога виплачується працівникові при припиненні трудового договору з певних підстав. Однак підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників (частина перша статті 9-1 КЗпП України).

Підтвердженням суми наявності заборгованості по заробітній платі може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати.

На підтвердження заборгованості відповідача перед позивачкою по заробітній платі у вигляді матеріальної допомоги у розмірі 258300 гривень надано довідку від 18.05.2020 р. № 22.1-12/110/20. Такий розмір заборгованості сторонами не оспорюється. Факту виплати вказаної суми відповідачем в ході судового розгляду справи спростовано не було.

За приписами ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Посилання представника відповідача на падіння обсягів повітряного руху в повітряному просторі України в зв`язку з запровадженням на території України з 12 березня 2020 року карантину, введення з 18.03.2020 в Украерорусі простою не впливає на право позивачки на вихідну допомогу у передбаченому трудовим договором розмірі.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки про стягнення з відповідача матеріальної допомоги у вищезазначеному розмірі.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктами 5, 8 вищенаведеного Порядку зазначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд вважає вірним обчислення позивачкою розміру середньоденної заробітної плати на підставі наданої відповідачем довідки № 22.1-12/174/20 від 19.06.2019 р. про нараховані виплати, які враховуються для обчислення середнього заробітку у березні, у сумі 889,33 гривень.

А тому середній заробіток через затримку виплати вихідної допомоги за період з 19.05.2020 р. до 28.10.2020 р. складатиме 100494,29 гривень = 889,33 (середньоденна заробітна плата) х 113 (число робочих днів у розрахунковому періоді).

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 р. по справі № 711/4010/13 з огляду на обставини справи вважала за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, оскільки заявлена до стягнення сума середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги є очевидно неспівмірною зі встановленим судами попередніх інстанцій розміром заборгованості з її виплати.

Вирішуючи питання про розмір стягнення середнього заробітку через затримку виплати вихідної допомоги позивачці, суд з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду враховує розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум. Судом враховано, що відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня на усій території України карантин, в зв`язку з чим суттєво знизилася інтенсивність авіаперельотів над територією України та, як наслідок, попит в отриманні аеронавігаційних послуг. Здійснення покладених завдань на Украерорух напряму залежить від фінансових показників підприємства, а основним джерелом доходів є надходження за надані послуги з аеронавігаційного обслуговування. З 18.03.2020 в Украерорусі введено простій, суттєво знижено оплату праці операційного персоналу.

Таким чином, стягнення з відповідача в повному обсязі середнього заробітку відповідно до ст. 117 КЗпП України може призвести до істотного погіршення його фінансового становища, а тому суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, та необхідним стягнути на користь позивачки середній заробіток у сумі 10049,43 гривень, що буде справедливим, пропорційним та таким, що відповідатиме обставинам справи.

Крім того, згідно зі ст. 237-1 КЗпП, у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власником або уповноваженим ним органом провадиться відшкодування йому моральної шкоди.

В даному випадку, невиплата усіх сум, які належали позивачці при звільненні, призвела до необхідності докладання позивачкою додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність завданої позивачці моральної шкоди, та з урахуванням обставин справи, засад розумності та справедливості вважає задовольнити позовні вимоги в цій частині частково, а саме стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення належних при звільненні виплат, середнього заробітку, моральної шкодизадовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, ЄДРПОУ 19477064) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну допомогу у розмірі 258300 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненніу сумі 10049,43 гривень,моральну шкоду у розмірі 1000 гривень, судовий збір - 126,12 гривень.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України судовий збір у в розмірі 1658,12 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 28.10.2020 р.

Суддя: Т.М. Янцовська