Рішення № 92489144, 06.10.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12450/19

Провадження № 2/344/836/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря судового засідання Грегулецької Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов Івано-Франківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що сторони 25/10/2001 уклали кредитну угоду №67/01, відповідно до п. 1.1. якої позивач надає відповідачу прямий адресний кредит на суму 83233 гривень на строк 30 років з дати укладення договору. 13/11/2011 позивач надав відповідачу кредит. Відповідно до п. 1.3 кредитної угоди протягом строку дії договору відповідач зобов`язаний повертати позику до часу повного виконання договору. 19/04/2019 позивач направив відповідачу претензію. На 13/06/2019 борг відповідача перед позивачем складає 18203 гривень. 23/05/2019 позивач повідомив відповідача про розірвання договору. Тому позивач просив суд розірвати договір від 25/10/2001 та стягнути з відповідача на користь позивача 18203 залишку кредиту, 1921 гривень судового збору, 12000 гривень правової допомоги.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Отже правові наслідки не прибуття в судове засіданні сторін та їх уповноважених представників покладено повністю на відповідні сторони.

Судом встановлено наступні обставини.

25/10/2001 сторони уклали кредитну угоду №67/01, відповідно до п. 1.1. якої позивач надав відповідачу прямий адресний кредит на суму 83233 гривень на строк 30 років з дати укладення договору.

25/10/2001 сторони уклали розрахунок до угоди №67/01.

25/10/2001 сторони уклали розрахунок до угоди №67/01.

23/05/2019 позивач повідомив відповідача про розірвання договору.

Відповідно до розрахунку позивача борг відповідача складає 18203 залишку кредиту.

19/04/2019 позивач направив відповідачу претензію.

20/06/2019 позивач та адвокатське об`єднання «Лекс консалтинг» уклали договір про надання правової допомоги, за яким передбачено надання правничої допомоги адвоката.

Адвокат Тинів І.Д. склав опис робіт та витрат на надання правової допомоги на суму 12000 гривень.

20/06/2019 позивач та АО «Лекс консалтинг» склали замовлення №1 на надання правової допомоги, в якому передбачено, що додатковий гонорар складає 2000 гривень, година роботи оплачується за ставкою 2000 гривень, всього необхідно 5 годин; сума замовлення становить 12000 гривень.

За змістом платіжних доручень позивача на користь АО «Лекс консалтинг» №49 сплачено 4000 гривень, за №69 сплачено 4000 гривень, за №9 сплачено 4000 гривень.

27/06/2019 складено акт приймання-передачі послуг між позивачем та АО «Лекс консалтинг» щодо прийняття послуг з ознайомлення та вивчення матеріалів справи про розірвання та стягнення заборгованості за договором №67/01 з ОСОБА_1 – 4000 гривень та за підготовлення позову – 4000 гривень.

30/08/2019 складено акт приймання-передачі послуг між позивачем та АО «Лекс консалтинг» щодо авансу за участь у судовому засіданні – 2 000 гривень та гонорару 2000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.3 кредитної угоди протягом строку дії договору відповідач зобов?язаний повертати позику до часу повного виконання договору.

В додатках №1 та №2 до кредитного договору встановлено графік здійснення відповідачем платежів на виконання його зобов`язання.

На 13/06/2019 заборгованість відповідача перед позивачем склала 18203 гривень.

В п. 4.3.3. договору передбачено право позивача достроково розірвати договір в порядку, що визначений договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже відповідачу не гарантовано право на односторонню відмову від зобов`язання, в тому числі і у формі одностороннього припинення виконання обов`язків з повернення кредиту за визначеними договором графіками.

Разом з цим в п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України вказано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Таким чином позивачу гарантовано право на позов про розірвання договору з відповідачем з підстави порушення відповідачем її зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов`язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов`язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов`язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином на відповідача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов`язок на спростування доводів позивача щодо порушення відповідачем її зобов`язань перед позивачем.

Разом з цим відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16.

Однак в договорі про правову допомогу не визначено: переліку послуг правничої допомоги, не встановлено їх вартості, не погоджено порядку обчислення таких витрат.

Так в ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

В акті приймання послуг з правничої допомоги вказано, що позивач сплатив адвокатському об?єднанню за вивчення матеріалів. При цьому ознайомлення з матеріалами є частиною їх вивчення. Ознайомлення з матеріалами не може бути виділено в самостійну форму, поряд з їх вивченням. Само по собі ознайомлення з матеріалами не складає послугу правничого характеру. Також і складення позовної заяви полягає саме у вивченні матеріалів в особливій формі.

Крім цього матеріали справи з якими ознайомлювався АО «Лекс консалтинг» складає собою таблицю на один аркуш, договір – два аркуші, додатки до нього по одному аркушу, повідомлення на один аркуш, паспорт на один аркуш, претензія на один аркуш.

Отже навіть для їх окремого вивчення і окремого дослідження не потрібно 2 години.

Також в актів здачі-приймання від 27/06/2019 вказано, що підготовлено позовну заяву, що складає 4000 гривень. Однак в наданих суду договорі і замовленні не міститься погодження ціни складення позову в сумі 4000 гривень. У свою чергу в акті здачі-приймання від 27/06/2019 не вказано, що складання позову зайняло 2 години, по 2000 гривень вартості кожна, як це зазначено щодо ознайомлення та вивчення матеріалів.

Отже суду не надано доказу ні погодження вартості таких робіт, ні їх розрахунку, ні обґрунтування виставлення рахунку на відповідну суму, ні правових підстав компенсації відповідних грошових коштів за рахунок відповідача.

Крім цього 30/08/2019 складено акт про сплату 2000 гривень авансу за одну годину участі в судовому засіданні та гонорар – 2000 гривень без зазначення виду правничих послуг.

В замовленні №1 між позивачем та АО «Лекс консалтинг» вказано, що гонорар в сумі 2000 гривень є платежем, який окремо додано до послуг з обсягом в п`ять годин по 2000 гривень кожна. Отже гонорар на суму 2000 гривень взагалі не містить його обґрунтування та обчислення, не складає суму в десять тисяч гривень, яка міститься в розрахунку, а доданий до неї.

Таким чином розмір витрат на правничі послуги з професійної правової допомоги, які підлягаю компенсації відповідачем позивачу доведено на суму 3000 гривень.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково;

розірвати кредитну угоду №67/01 від 25/10/2001 між Івано-Франківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 ;

стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (ЄДРПОУ 30106972) 18203 гривень суми кредиту, 1921 гривень судового збору, 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу;

в іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.О. Бородовський