Ухвала суду № 92485804, 28.10.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1603/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Чех Н.А.,

за участі секретаря судового засідання - Кузьменко А.М.,

учасники справи:

представник відповідача - Белінський В.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

установив:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває на розгляді справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

До суду позивач не з`явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена згідно норм процесуального законодавства - за допомогою судової повістки, направленої рекомендованим листом.

Представник відповідача в засіданні вважав, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

До суду третя особа - приватний нотаріус КМНО Ковальчук С.П. не з`явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства.

Вислухавши думку представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Дана позовна заява надійшла до суду 30.01.2018 року, 05.02.2018 року відкрито провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

10.05.2018 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 04.02.2020 року проведено заміну відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника - АТ «Альфа-банк».

20.05.2020 року у зв`язку із припиненнями повноважень головуючого судді Астахової О.О., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, та визначено головуючого суддю - Чех Н.А.

Розгляд справи призначено на 22.07.2020 року, сторін викликано судовими повідомленнями, направленими рекомендованими листами. Позивач отримала виклик 02.07.2020 року.

До суду 22.07.2020 року позивач не з`явилась, про причини неявки суд не повідомляла. Розгляд справи відкладено на 28.10.2020 року. Судовий виклик позивачу направлено рекомендованим листом, який отриманий нею 13.08.2020 року.

До суду 28.10.2020 року позивач повторно не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин чи про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило.

Представник позивача - ОСОБА_2 до суду не викликався у зв`язку з припиненнями повноважень 01.01.2019 року.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частині 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частина 2 та 5 статті 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частина 1 статті 44 ЦПК України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», слідує, що в силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, в їх системному зв`язку, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

Вказане узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03), в частині того, що «…сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003 року).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи містяться відомості щодо виклику позивача на всі судові засідання. Заяв від позивача про розгляд справи без її присутності чи про відкладення розгляду справи з поважних причин до суду не надходило.

Розгляд справи по суті спору не розпочинався.

Враховуючи те, що існує спір між сторонами, суд вважає, що розгляд справи по суті без позивача не є можливим, це буде суперечити рівності сторін та можуть бути порушені права сторін, а також не буде можливості повно та всебічно розглянути справу.

Згідно з вимогами ЦПК України у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, норми чинного законодавства України, прецедентну практику Європейського суду з прав людини, та те, що без позивача дану справу розглянути неможливо, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Ухвалою суду від 29.03.2018 року розглянуто заяву сторони позивача про забезпечення позову, та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, реєстровий номер 482, вчиненого 08 лютого 2011 року, яким звернуто стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

Згідно статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи, що позивач до суду не з`являється, позовна заява залишається без розгляду, у зв`язку з чим заходи забезпечення позову належить скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 257, 258, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення позову згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 29.03.2018 року щодо зупинення стягнення за виконавчим провадженням № 55281762, відкритим приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Говоровим Павлом Володимировичем на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом КМНО Ковальчука С.П. 08.02.2011 року, зареєстрованого у реєстрі за № 482, яким звернуто стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: