Вирок № 92483862, 26.10.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/758/16-к

Провадження № 1-кп/204/18/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Білик І.А.,

за участю секретаря: Марченко Н.С.,

за участю прокурора: Остапенко І.К.,

за участю захисника: Рябчук С.В.,

за участю потерпілої: ОСОБА_1 ,

за участю представника потерпілого: Яременко Є.І.,

за участю представника цивільного відповідача: Бевз М.О.,

за участю обвинуваченого: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань того ж суду матеріали кримінального провадження №12015040030001152, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2015 року відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровську, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, неодруженого, на час вчинення злочину, працював водієм в КП «АТП санітарного транспорту» ДМР, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2015 близько 21 годин 00 хвилин ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ- 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у місті Дніпропетровську по вул. Тітова, з боку вул. Макарова, у напрямку вул. Героїв Сталінграду. На шляху руху, в районі перехрестя з пр. Кірова, ОСОБА_2 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, при поданні світлофором червоного сигналу, що забороняє рух, не зупинився перед пішохідним переходом та продовжуючи рух, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка перетинала проїжджу частину по пішохідному переходу справа наліво за напрямком його руху на зелений сигнал світлофору для пішоходів.

В результаті дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_1 , заподіяні тілесні ушкодження, у вигляді: гострої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рани тім`яно-потиличної області праворуч, синця лобно-скроневої області ліворуч; закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням відламків, закритого перелому правої променевої кістки в середній третині зі зміщенням відламків, закритого перелому правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням відламків, які згідно судово-медичної експертизи №321е від 29.01.2016 року за своїм характером відносяться до ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), на підставі пункту 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_2 , управляючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п.п. 8.7.3 («е») та 8.10 «Правил дорожнього руху України», що свідчать: п. 8.7.3 («е») «червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»; п. 8.10 «У разі подання світлофором або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає; не ближче 10 метрів до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів», невиконання яких, згідно висновку судово - автотехнічної експертизи № 70/27-49 від 20.01.2016 року, знаходиться в причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Дії ОСОБА_2 , виразилися в порушені Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 , середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфікуються за ч.1 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю і підтвердив та не оспорював обставини зазначені в обвинувальному акті, пояснивши, що дійсно, в час та у місці, зазначеному у обвинувальному акті, а саме: 21 грудня 2015 року, приблизно в 21 год. він рухався на службовому автомобілі по вул. Тітова, з боку вул. Макарова, у напрямку вул. Героїв Сталінграду в м. Дніпропетровську. На шляху руху, в районі перехрестя з пр. Кірова він скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_1 , яка перетинала дорогу на пішохідному переході. Він відразу ж викликав швидку, після чого потерпілу доставили у 16 лікарню. Швидкість руху була приблизно 50-60 км/ч. Вважає себе винним у тому, що не передбачив дану ситуацію, щиро розкаявся. Після того, як потерпілу перевели до 6 лікарні обвинуваченому подзвонив чоловік потерпілої та повідомив, що потрібні гроші на ліки, а саме 3200 грн. Наступного дня, під розписку гроші були передані чоловіку потерпілої. Через день ОСОБА_2 подзвонили та сказали, що треба ще 40000 грн., але в нього на той момент таких грошей не було. Остання розмова з чоловіком потерпілої була, коли ОСОБА_2 ходив до банку взяти кредит, але йому відмовили, після цього на контакт з ОСОБА_2 зі сторони потерпілої ніхто не виходив. Потерпіла переходила дорогу по пішохідному переходу. Машина на якій сталася дана пригода належить АП "Санітарний транспорт", де він працює водієм. Дане кримінальне правопорушення було вчинено ним під час виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків, пояснив, що його відповідальність є застрахованою страховою компанією тому не бачить підстав для стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди. У вчиненому розкаюється. Суму позову визнає частково, цивільний позов в частині матеріальної шкоди визнає повністю, в частині моральної шкоди визнає частково - 15000 грн.

Представник потерпілої ОСОБА_1 підтвердив всі фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, наполягав на суворому покаранні та просив задовольнити цивільний позов потерпілої у повному обсязі, стягнувши в солідарно з ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Саламандра», Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпровської міської ради - матеріальну шкоду на суму 17873,91 грн. та моральну шкоду на суму 300000,00 грн. на користь потерпілої ОСОБА_1 . Також, суду пояснив, що обвинуваченим ОСОБА_2 вже частково сплачена матеріальна шкода потерпілій у сумі 3200,00 грн., що підтверджується розпискою. Тому, з врахуванням даної відшкодованої суми, розмір матеріальної шкоди складає 14 673,91 грн.

Представник цивільного відповідача Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпровської міської ради фактичні обставини справи не заперечував, визнав факт перебування ОСОБА_2 у трудових правовідносинах із підприємством, але заперечувала проти задоволення цивільного позову. Просив стягнути матеріальну та моральну шкоду з ПрАТ «Страхової компанії «Саламандра».

Представник цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Саламандра» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд ухвалив розглядати провадження за його відсутністю. При цьому, від представника цивільного відповідача до суду надійшли письмові заперечення на цивільний позов, в яких зазначено, що Приватне акціонерне товариство страхової компанії «Дніпроінмед» змінило найменування на ПрАТ «СК «Саламандра», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. В запереченнях зазначено, що 21.12.2015 року в м.Дніпро мала місце дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої цивільний позивач ОСОБА_1 зазнала тілесних ушкоджень. Відповідно до п.33.1.4 ст.33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, слід письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону. - МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Зазначену вимогу Закону ОСОБА_1 , як потерпілою особою виконано не було. Крім того, вищевказаним Законом на потерпілу особу покладається ряд інших обов`язків, яких потерпілий має неухильно дотримуватись. Зокрема, п.35.1 ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової, відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, до якої додаються встановлені вказаним законом необхідні документи. Тобто, єдиною підставою для прийняття рішення щодо виплати або не виплати страхового відшкодування -є заява особи, яка має право на отримання страхового відшкодування про страхове відшкодування. Однак, цивільний позивач - ОСОБА_1 так і не подала у встановлений Законом строк заяву про страхове відшкодування. На підставі викладеного, просять відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ПрАТ «СК» Саламандра» про стягнення страхового відшкодування за шкоду, завдану життю та здоров`ю, оскільки цивільний позивач пропустив трирічний строк для звернення із заявою про страхове відшкодування.

Враховуючи визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується також наступними доказами по справі, а саме:

-показаннями потерпілої ОСОБА_1 у судовому засіданні про те, що 21 грудня 2015 року приблизно о 21.00 год. вона переходила дорогу по пішохідному переходу на вул Тітова у сторону Кірова в м.Дніпро на зелений сигнал світлофора. Пам`ятає, що опинившись на дорозі, втратила свідомість, коли прийшла до тями то побачила, що лежить на дорозі, біля неї кров, зрозуміла, що в неї зламана нога та рука, зрозуміла, що її збила машина. Потім швидка забрала її до 16 міської лікарні. Пам`ятає, що місце ДТП було добре освітлено, зупинилась маршрутка, оскільки увімкнувся зелений сигнал світлофора для пішоходів, та ОСОБА_1 почала переходити дорогу разом з іншими людьми по пішохідному переходу. Коли вона лежала у реанімації то ОСОБА_2 приніс 3200 грн. на її лікування, які передав її чоловіку. Коли її перевели до 6 міської лікарні, то ОСОБА_2 не приходив. Коли, знаходячись у 6 лікарні, вона дізналась, що вона вагітна, але їй доведеться попрощатися з дитиною, оскільки їй повідомили, що дитина завмерла, вона хотіла поспілкуватися з цього приводу з ОСОБА_2 , але він не прийшов, вона втратила дитину через ДТП. У зв`язку з чим вона зазнала важких моральних страждань через це. Крім того, з самого початку у лікарні було страшно, оскільки лікарі казали, що не знають як будуть збирати її кістки. Цивільний позов підтримує. Матеріальна шкода їй спричинена у розмірі 17873,91 грн., що підтверджується чеками, але з урахуванням виплаченої обвинуваченим суми - 3200 грн., матеріальна шкода складає 14 673,91 грн. Через те, що їй довелося пережити в наслідок ДТП, моральну шкоду оцінює у 300000,00 грн. До страхової компанії у якій застрахований автомобіль обвинуваченого, вони не зверталися, оскільки не знали що таке можна зробити.

Крім показань потерпілої, вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими судом у судовому засіданні:

-посвідченням водія серії НОМЕР_2 категорії «В,С», виданого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого Дніпропетровським відділом РЕР УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області (т.1, а.п.61);

- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, який належить підприємству санітарного транспорту (т.1, а.п.61);

- протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 11.04.2014 року № 00190-01045-14, яким транспортний засіб визнаний ісправним (т.1, а.п.62);

- Довідкою АА №827348 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про реєстрацію Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської Ради, ідентифікаційний номер 01995663, зареєстрованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Чичеріна, буд.46 (т.1, а.п.68);

-полісом №АЕ/3263050 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.04.2015 року, згідно якого транспортний засіб ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед», строк дії полісу з 24.04.2015 року по 23.04.2016 року (т.1,а.п.63);

- наказом Автопідприємства санітарного транспорту Дніпропетровської міської Ради від 03.01.2013 року №3-к про прийняття ОСОБА_2 на посаду водія автотранспортних засобів 3 класу в автоколону 2 для роботи на автомобілі санітарний ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_4 (т.1, а.п.70);

- Витягом з наказу Автопідприємства санітарного транспорту Дніпропетровської міської Ради від 28.09.2015 року №233-к/тр про переведення ОСОБА_2 з 28.09.2015 року для роботи на автомобілі санітарний ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_1 (т.1, а.п.71);

- дорожнім листом санітарного автомобіля №713067 від 21.12.2015 року Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської Ради, виданого на автомобіль ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 (т.1, а.п.69);

- довідкою Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської Ради від 02.03.2016 року, що ОСОБА_2 дійсно працює на посаді водія автотранспортних засобів з 04.01.2013 року (т.1, а.п.73);

- чеки на придбання ліків (т.1, а.п.27-35);

- квитанцією прибуткового касового ордеру №1 від 06 січня 2016 року про сплату ОСОБА_1 за пластину стегнову 7500,00 коп. (т.1, а.п.74);

- рахунком-фактурою №0000007 від 06.01.2016 року на ім`я ОСОБА_4 , в якому зазначено, що вартість пластини накісткової блокуючої стегнової, з комплектом гвинтів складає 7500,00 грн. (т.1, а.п.75);

- видатковою накладною №1ДН 06/01-16 від 06.01.2016 року на пластикову накісткову блокуючи стегнову з комплектом гвинтів вартістю 7500,00 грн. (т.1, а.п.76);

- висновком експерта №321е від 29.01.2016 року, згідно якої у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: гострої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рани тім`яно-потиличної області праворуч, синця лобно-скроневої області ліворуч; закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням відламків, закритого перелому правої променевої кістки в середній третині зі зміщенням відламків, закритого перелому правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням відламків. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухаючогося авто засобу, можливо за умов дорожньо-транспортної пригоди. За своїм характером відносяться до ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), на підставі пункту 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6 (т.1 а.п.83-86);

- висновком експерта №70/27-49 від 20.01.2016 року, згідно якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-2107, ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.8.7.3 «е» та 8.10. ПДР України. При заданому механізмові події дії водія автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_2 , не відповідали вимогам п.п. 8.7.3 «е» та 8.10. ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Для оцінки дій пішоходів не потрібно застосування спеціальних технічних пізнань, тому оцінити дії пішохода ОСОБА_1 органи розслідування можуть самостійно відповідно до розділу 4 «Обов`язки та права пішоходів» ПДР України (т.1 а.п.88-89);

- постановою про визнання речовим доказом-автомобілем ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1, а.п.72);

- розпискою чоловіка потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 3200 грн. на лікування ОСОБА_1 (т.1, а.п.110);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.12.2015 року, що сталася на пішохідному переході на вул.Тітова в м.Дніпро за участю водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_1 , та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , з схемою місця ДТП та фототаблицею, (т.3, а.п.168-174);

- висновком результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №6009 від 21.12.2015 року, час огляду 23.30 год., згідно якого у водія ОСОБА_2 ознак сп`яніння не виявлено (т.3, а.п.175);

- довідкою Комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №16» №480 від 21.12.2015 року, 23.05 год., згідно якої у ОСОБА_1 наявні тілесні ушкодження: ВЧМТ, СГМ, ЗТКГ, закритий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків, закритий перелом променевої кістки (т.3, а.п.176);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.01.2016 року, з схемою до протоколу проведення слідчого експерименту, з фототаблицею за участю свідка ОСОБА_6 , який на місці показав та пояснив про обставини ДТП, що сталася 21.12.2015 року близько 21.00 год. на пішохідному переході по вул.Тітова в м.Дніпро, в наслідок якої автомобіль ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішохода (т.3, а.п.179-184).

Всі докази у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_2 , отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, є належними та допустимими.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 в порушенні Правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання судом враховуються вимоги, передбачені ст. 65 КК України, а саме, суд призначає покарання у межах санкції ч.1 ст.286 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого.

Так, обвинувачений вчинив злочин невеликої тяжкості, під наглядом лікаря- психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно.

Як пом`якшуючу покарання обставину, відповідно до ст.66 КК України, суд враховує щире каяття обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у вигляді обмеженням волі. Саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, встановлених судом обставинам, що пом`якшують покарання останнього.

Разом з тим, суд враховує дані про особу обвинуваченого, той факт, що він щиро каявся та активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, вчинив злочин з необережності, за місцем роботи характеризуються позитивно, та дійшов до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування основного покарання, та на підставі ст. 75 КК України обвинуваченого від призначеного основного покарання звільняє, якщо на протязі випробувального строку, ухваленого судом, він не вчинить нового злочину і виконає обов`язки, покладені на нього судом у відповідності до ст.76 КК України.

Вирішуючи питання щодо застосування додаткового покарання до обвинуваченого у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 має посвідчення водія, видане 05.08.2010 року, у відповідності до наказу від 03.01.2013 №3-к, з 04.01.2013 його прийнято на посаду водія автотранспортних засобів 3 класу в автоколону 2 для роботи на автомобілі санітарний «ВАЗ-2107 К». На даний час працює водієм неофеційно, іншого заробітку ОСОБА_2 не має, тому суд не призначає обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 по данному кримінальному провадженні не обирався, клопотань про його обрання не надходило.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування по справі проведено судову експертизу №70/27-49 від 20.01.2016 року, вартість якої згідно довідки складає 613,80 грн. Обвинуваченим ОСОБА_2 сплачені судові витрати на проведення даної експертизи, що підтверджується квитанцією 1/516 від 15.04.2016 року про сплату ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 613,80 грн. для проведення експертизи №70/27-49 від 20.01.2016 року (т.1, а.п.130). Інші процесуальні витрати відповідно до ст.124 КПК, відсутні.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як вбачається із пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення, останній вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України - 21 грудня 2015 року, відтак, на час ухвалення вироку сплинув, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України, трирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Відповідно до положень ч.3 ст.49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

З моменту вчинення обвинуваченими інкримінованого злочину минуло більше трьох років, а тому є достатні визначені законодавством правові підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Трирічний строк давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України не переривався та сплинув на час ухвалення вироку.

Найсуворіше покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 286 КК України - 3 роки обмеження волі.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно звільнити від призначеного покарання, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпровської міської ради, Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Саламандра» матеріальної шкоди у розмірі 17873,91 грн., моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн., який був уточнений потерпілою під час судового засідання в частині відшкодування матеріальної шкоди на суму14673,91 грн., з урахуванням виплаченої суми обвинуваченим у розмірі 3200,00 грн.

Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 під час скоєння ДТП був працівником Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпровської міської ради (Комунального підприємства «АТП санітарного транспорту» ДМР), працював водієм та згідно наказу КП«АТП санітарного транспорту» ДМР №233-к/тр від 28.09.2015 року за ОСОБА_2 був закріплений транспортний засіб - автомобіль санітарний «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а згідно дорожнього листа санітарного автомобіля №713067 від 21.12.2015 року, зазначений автомобіль рухався по встановленому маршруту згідно дорожнього листа. 24 квітня 2015 року між КП «АТП санітарного транспорту» ДМР та Приватним акціонерним товариством «Страхової компанії «Саламандра» (Приватним Акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед»), було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджено копією полісу АЕ №3263050, зі строком дії з 24.04.2015 до 23.04.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання, якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пункту 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та об`єму страждань (фізичних, душевних, психічних), котрі поніс позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення) і з врахуванням інших обставин. При цьому, суд повинен виходити з принципу розумності, справедливості та виваженості.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу - автомобіля санітарний «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є Комунальне підприємство «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпровської міської ради (Комунальне підприємство «АТП санітарного транспорту» ДМР), що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 та згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00190-01045- 14 від 11.04.2014 року останній визнано технічно справним. Тому суд приходить до висновку, що шкода завдана потерпілій ОСОБА_1 , повинна бути відшкодована саме Комунальним підприємством «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпровської міської ради (КП «АТП санітарного транспорту» ДМР).

Так в результаті дорожньо-транспортної пригоди діями ОСОБА_2 , які не відповідали правилам дорожнього руху України, потерпілій ОСОБА_1 завдано ушкоджень середнього ступеню тяжкості, тобто завдана шкода здоров`ю та завдана моральна шкода, що виразилась у моральних стражданнях, пов`язаними з подією ДТП, понесеними травмами, фізичному болю, переживаннями, зміною звичного укладу життя, що пов`язано з втратою працездатності.

У зв`язку з лікуванням потерпілої ОСОБА_1 , останньою були витрачені грошові кошти на її реабілітацію, які складають суму 17873 грн. 91 коп., що підтверджено відповідними медичними документами, а також чеками та квитанціями (т.1, а.с.27-35, 117-120). Також суд враховує, що ОСОБА_2 у добровільному порядку відшкодував потерпілій 3200 грн., у якості завданої шкоди, що підтверджується розпискою. Таким чином, сума матеріальної шкоди складає 14673,91 грн. що також підтвердив представник потерпілої та сама потерпіла у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню суми 14673 грн. 91 коп. саме з Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпровської міської ради на користь потерпілої ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її завдала.

При вирішенні питання стосовно обґрунтованості вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, суд виходить із наступного.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у цивільному позові, а саме, що крім майнової шкоди їй, як і кожному члену її родини, заподіяна також моральна шкода, яка виразилася у душевних стражданнях і переживаннях, які вона відчула в наслідок ДТП. Вона пережила сильний шок і нервое потрясіння, які тривають до теперішнього часу, і які вона буде згадувати все життя, у зв`язку із спричиненням їй тілесних ушкоджень, які потребували тривалого часу для лікування, порушення її нормальних життєвих зв`язків і необхідність відшукувати додаткові зусилля у зв`язку із лікуванням. Вона страждає постійним безсонням, її переслідує почуття страху і побоювання за своє життя і безпеку близьких. Крім того, в судовому засіданні, потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що через ДТП вона вимушена була зробити аборт, оскільки плід завмер.

Посилання ОСОБА_1 в судовому засіданні, що її моральна шкода полягає також в тому, що через ДТП вона вимушена була зробити аборт, суд вважає не доведеними та такими, що спростовуються висновком експерта №321е від 29.01.2016 року в якому зазначено, що згідно наданої медичної документації консультованої завідуючим відділенням лікарем гінекологом 29.01.2016 року: «Прямого причинно-слідчого зв`язку ДТП і зміни в порожнині матки не має. Пацієнтка відмовилася від подальшого виношування вагітності. Медичний аборт виконаний за її згодою. Якщо б при ДТП виникла кровотеча або завмерла вагітність - це прямий зв`язок».

Враховуючи понесені потерпілою ОСОБА_1 фізичні та моральні страждання, їх глибину, те, що потерпіла проходила тривале лікування, переживає фізичний біль, втратила працездатність, у зв`язку з чим не може повернутися до звичного укладу життя, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн. 00 коп. з Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпровської міської ради. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.49 КК України, ст. ст. 100, 124, 349, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, покладені на нього судом.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності та призначеного покарання в зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 14673,91 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 20000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Речові докази: автомобіль «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання власнику Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпровської міської ради - залишити законному власнику.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення вироку направляється учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя І.А. Білик