Рішення № 92480661, 26.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року м. Київ № 640/8961/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Міхно Сергія СеменовичадоОфісу великих платників податків Державної фіскальної службипровизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Міхно Сергія Семенович (адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, ідентифікаційний код - 09807856) (далі - позивач або ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", або Банк) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (адреса місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, ідентифікаційний код - 39440996) (надалі - відповідач або Офіс великих платників або Контролюючий орган) (далі - відповідач або Офіс ВПП), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо підготовки та подання Державній казначейській службі висновку про повернення надміру сплаченого авансового внеску з податку на прибуток;

- зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подати до Державної казначейської служби висновок про повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2 942 563,29 грн. (два мільйони дев`ятсот сорок дві тисячі п`ятсот шістдесят три гривні 29 копійок).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 08.04.2020 AT "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби із заявою про підготовку висновку про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, та передання висновку для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України. Втім станом на момент подання позову, відповідь на адресу позивача не надійшла, кошти на рахунок Банку не надходили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 640/8961/20 у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання; залучено Державну казначейську службу України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, ідентифікаційний код - 37567646) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору; зобов`язано позивача протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали направити Державній казначейській службі України копію позову та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує проти доводів позивача і наголошує, що позивачу відмовлено у підготовці висновку про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, оскільки в інтегрованих картках платника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" обліковується податковий борг на загальну суму 30 219 979,80 грн., що підтверджується довідкою про стан заборгованості.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

За період з 2013 по 2015 роки позивачем здійснено авансування сплат із податку на прибуток на загальну суму 2 942 563,29 грн., що підтверджується виписками по рахункам.

20.01.2017 Банк звернувся до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою щодо перенесення сальдо розрахунків з бюджетом із податку на прибуток філії "Центральне РУ" до Головного Банку АТ "Банк "Фінанси та Кредит", додатком направлено акт звірки № 238-07 від 18.01.2016.

16.05.2017 Банк звернувся до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою № 3-101300/2936 про приєднання картки Філії до Головного Банку, додатком направлено наказ "Про закриття філії" та акт звірки № 238-07 від 18.01.2016.

19.03.2018 Банк звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві із заявою щодо перенесення сальдо розрахунків з бюджетом із податку на прибуток філії "Центральне РУ" до Головного Банку АТ "Банк "Фінанси та Кредит", додатком направлено акт звірки № 238-07 від 18.01.2016, наказ № 234 від 20.04.2016, наказ № 309 від 08.06.2016.

08.04.2020 позивач звернувся до Офісу ВПП із заявою про підготовку висновку про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, та передання висновку для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.

Станом на момент подання позову, відповідь на адресу позивача не надходила, кошти на рахунок Банку не надходили.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Статтею 43 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені.

Так, пунктом 43.1 вказаної статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За правилами пункту 43.2 цієї ж статті у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 статті 43 Податкового кодексу України).

Отже, підставою для перерахування помилково чи надмірно сплачених грошових зобов`язань на час звернення з відповідною заявою до контролюючого органу є відсутність податкового боргу у такого платника податків.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково чи надмірно сплачених сум грошових зобов`язань проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 19.05.2020 податковий борг АТ "Банк "Фінанси та Кредит" становить 30 219 979,80 грн., у тому числі по:

- податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 27 207 163,79 грн.;

- податок на збори, не віднесені до інших категорій - 2 829 106,14 грн.;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості по Дарницькому р-ні - 10 957,54 грн.;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості по Дніпровському р-ні - 1 303,40 грн.;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості по Оболонському р-ні - 20 309,21 грн.;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості по Печерському р-ні - 43 799,58 грн.;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості по Подільському р-ні - 3 577,93 грн.;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості по Солом`янському р-ні - 1 162,02 грн.;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості по Шевченківському р-ні - 14 539,66 грн.;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості по Дніпровському р-ні - 5 411,10 грн.;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості по Печерському р-ні - 8 544,98 грн.;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості по Святошинському р-ні - 7 457,90 грн.;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості по Солом`янському р-ні - 10 933,63 грн.;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості по Шевченківському р-ні - 5 532,77 грн.;

- земельний податок з юридичних осіб по Оболонському р-ні - 37 910,32 грн.;

- земельний податок з юридичних осіб по Печерському р-ні - 12 269,83 грн.,

що підтверджено довідкою про стан податкового боргу № 18569/10/28-10-10-02-23 від 19.05.2020.

Вказані докази відповідачем не спростовано.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача непогашеного податкового боргу, відсутні підстави для здійснення повернення сум грошових зобов`язань, і тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Міхно Сергія Семеновича - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко