Рішення № 92478290, 28.10.2020, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1211/19

номер провадження 2/546/176/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання права власності на господарські будівлі,-

встановив:

У жовтні 2019 року позивачі звернулися до суду з зазначеним вище позовом, у якому просили визнати належність 1/2 частини самочинно збудованих господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , як попередньому власнику ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за позивачами, як спадкоємцями вказаного майна, право власності за кожним на 1/6 частину самочинно збудованих вищезазначених господарських будівель. Також, позивачка ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 3/6 частину самочинно збудованих господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , як на майно подружжя набуте під час перебування у шлюбі.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Спадщину після померлого прийняли позивачі, однак державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на господарські будівлі та споруди, що зазначені у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок: «Г» - літня кухня, «Г1» - гараж, «г1» - сарай, «Д» - сарай, «Е» - сарай, «Е1» - сарай, та заходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії вмотивована тим, що вищезазначене майно є самочинно збудованим, а тому до складу спадщини не ввійшло через відсутність правовстановлюючого документу.

У зв`язку із зазначеними вище обставинами позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Провадження у справі відкрите ухвалою попереднього складу суду від 04.11.2019 року.

11 серпня 2020 року ухвалою судді Зіненка Ю.В. справу прийнято до свого провадження.

У судове засідання позивачі та представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 не з`явилися, подали до суду заяви, у яких просили справу розглядати без їх участі, позов підтримують та просять задовольнити (а.с. 36, 98).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду (а.с. 98).

У зв`язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Зокрема судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів з урахуванням положень, передбачених ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання права власності на господарські будівлі підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що, згідно свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 , 26 вересня 1992 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб (а.с. 12).

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 (а.с. 13, 14).

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , виданого 15.09.2017 року Решетилівським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , який виготовлений станом на 12.03.2018 року на замовлення позивачки ОСОБА_1 , встановлено, що домогосподарство складається з будівель: «А-І»- житловий будинок, «а» - прибудова, «а1, г» - навіс, «д» - погріб, «Ж» - вбиральня, «№ 1» - ворота, «№ 2, № 3, № 4» - огорожа, та самочинно збудованих будівель і споруд: «Г» - літня кухня, «Г1» - гараж, «г1, Д, Е, Е1» - сараї (а.с. 28-30).

З свідоцтва про право власності, зареєстрованого в реєстрі за № 1160, вбачається, що ОСОБА_1 є пережившою дружиною ОСОБА_4 , якій належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, яке складається згідно плану з: «А-І»- житлового будинку, «а» - прибудови, «а1, г» - навісу, «д» - погребу, «Ж» - вбиральні, «№ 1» - воріт, «№ 2, № 3, № 4» - огорожі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене майно належало померлому ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Решетилівською державною нотаріальною конторою 27.08.1998 року за реєстровим № 2359 (а.с. 20).

Спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 , яке складається з 1/2 частки згідно плану з: «А-І»- житлового будинку, «а» - прибудови, «а1, г» - навісу, «д» - погребу, «Ж» - вбиральні, «№ 1» - воріт, «№ 2, № 3, № 4» - огорожі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є дружина ОСОБА_1 , сини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яким вказане майно належить в рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом зареєстрованим в реєстрі під № 1161 (а.с. 21).

Таким чином, спадщину після померлого ОСОБА_4 прийняли його дружина ОСОБА_1 , сини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Також судом встановлено, що рішенням № 306 виконавчого комітету Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області від 28.09.2007 року ОСОБА_4 надано дозвіл на будівництво нового гаража, літньої кухні, сараю з погребом, добудову двох господарських сараїв та розширення веранди в житловому будинку по АДРЕСА_1 на визначеній земельній ділянці по АДРЕСА_1 та розроблено проект забудови земельної ділянки індивідуального забудовника. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 179644285 земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 24-26, 31, 32).

Тобто, ОСОБА_4 за життя було отримано дозвіл на будівництво нового гаража, літньої кухні, сараю з погребом, добудову двох господарських сараїв та розширення веранди в житловому будинку по АДРЕСА_1 на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить дружині померлого ОСОБА_4 , що дає суду підстави вважати про належність самочинно збудованих господарських будівель та споруд померлому ОСОБА_4 та його дружині ОСОБА_1 .

Приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Так, постановою державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори № 02-31/1295 від 25.09.2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на господарські будівлі та споруди, що зазначені у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок: «Г» - літня кухня, «Г1» - гараж, «г1» - сарай, «Д» - сарай, «Е» - сарай, «Е1» - сарай, та заходяться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки є самочинно збудованими, а тому до складу спадщини не ввійшли через відсутність правовстановлюючого документу (а.с. 27).

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Земельна ділянка, на якій знаходяться самочинно збудовані господарські будівлі та споруди, під уже збудоване нерухоме майно надавалася для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Тобто, при самочинному будівництві на вказаній земельній ділянці, що знаходиться по АДРЕСА_1 , не було порушено її цільового призначення. Також, померлому ОСОБА_4 рішенням Решетилівської селищної ради надано дозвіл на будівництво зазначених господарських будівель та споруд.

Враховуючи вищевикладене, та той факт, що померлий ОСОБА_4 та позивачка ОСОБА_1 перебували у шлюбі на період будівництва зазначених вище господарських будівель та споруд, суд вважає доведеним належність на час смерті 1/2 частки спадкодавцю ОСОБА_4 , померлому, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на вказані самочинно збудовані господарські будівлі та споруди та 1/2 частки зазначених господарських будівель та споруд дружині померлого ОСОБА_4 позивачці ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта № 04-20, виконаного 15.01.2020 року, експертно-технічного дослідження господарських будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 , господарські будівлі, що зазначені у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок: «Г» - літня кухня, «Г1» - гараж, «г1» - сарай, «Д» - сарай, «Е» - сарай, «Е1» - сарай, відповідають вимогам ДБН в частині об`ємно-планувального рішення та загальний технічний стан вказаних господарських будівель - добрий (а.с. 71-79).

Тобто, вищезазначені господарські будівлі та споруди відповідають будівельним нормам та правилам.

Приписами ч. 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З огляду на зазначену вище норму закону, та враховуючи, що самочинно збудоване нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачці на праві приватної власності, суд вважає можливим визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку самочинно збудованих господарських будівель та споруд.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якою встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами загального провадження.

Оскільки судом встановлено, що позивачі мають право на спадщину після померлого ОСОБА_4 , як спадкоємці першої черги за законом, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було відмовлено, суд вважає можливим визнати за ними право власності на спадкове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

28 жовтня 2020 року до суду представником позивача подано клопотання, у якому він просить судові витрати покласти на позивачів.

З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання представника позивача підлягає задоволенню, оскільки дане право є виключним правом позивача.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. 376, 1216-1218, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання права власності на господарські будівлі задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які зазначені у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленому станом на 12.03.2018 року: «Г» - літня кухня, «Г1» - гараж, «г1» - сарай, «Д» - сарай, «Е» - сарай, «Е1» - сарай, у порядку спадкування після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частку господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які зазначені у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленому станом на 12.03.2018 року: «Г» - літня кухня, «Г1» - гараж, «г1» - сарай, «Д» - сарай, «Е» - сарай, «Е1» - сарай, у порядку спадкування після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які зазначені у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленому станом на 12.03.2018 року: «Г» - літня кухня, «Г1» - гараж, «г1» - сарай, «Д» - сарай, «Е» - сарай, «Е1» - сарай, у порядку спадкування після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/6 частки господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які зазначені у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленому станом на 12.03.2018 року: «Г» - літня кухня, «Г1» - гараж, «г1» - сарай, «Д» - сарай, «Е» - сарай, «Е1» - сарай, як на майно подружжя, набуте за час перебування у шлюбі.

Судові витрати покласти на позивачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування та ім`я сторін:

позивачка - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

позивач - ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ,;

позивач - ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Решетилівська міська рада Полтавської області, місцезнаходження: вул. Покровська, 14, м. Решетилівка Полтавської області, код ЄДРПОУ 04382895.

Суддя Ю.В. Зіненко