Рішення № 92477010, 22.10.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2922/20

2/357/1880/20

Категорія 65

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Тодосієнко О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування Узинської об`єднаної територіальної громади про зняття з реєстраційного обліку, визнання такими що втратили право користування майном,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк». Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» право власності на квартиру АДРЕСА_1 було перереєстровано за позивачем. Підставою для реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» на вказане нерухоме майно було відповідне застереження в Іпотечному договорі. Позивач зазначає, що оскільки законним власником вказаної квартири є АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», в силу ст. 317 ЦК України, відповідачі втративши право власності на квартиру, втратили право користування неї. Позивач звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, однак останні відмовляються добровільно виселятися та продовжують користуватися квартирою. А тому, позивач просить зняти з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 ; визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 ; вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 04 травня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 11 червня 2020 року було задоволено клопотання Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради та постановлено замінити у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на орган опіки та піклування Узинської об`єднаної територіальної громади.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечував та зазначив, що 26.04.2007 року між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено договір про надання відновлювальної лінії №385/46/07-Пі, на поточні потреби. В якості забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх зобов`язань за кредитним договором своїх зобов`язань за кредитним договором, між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір №09/І-35, від 26.04.2007 року, відповідно до умов якого було передано в іпотеку АКБ «Уксоцбанк» належну їй на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Представник вказує, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що він є власником вищевказаної квартири, однак не надає жодних доказів на підтвердження такого твердження, а додана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта не може бути таким доказом, оскільки в даній інформації відсутня інформація про те, що позивач є власником вказаної квартири. Крім того, при виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного житлового приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмовив задоволенні позову про виселення. А тому просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, направила пояснення по справі, в яких просила розгляд справи проводити без її участі, при вирішенні справи просила врахувати інтереси дітей.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

26 квітня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 , яка є третьою особою - майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2706 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, ОСОБА_1 передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання, наступне нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1.2 Договору, вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін становить 151 500,00 грн., що еквівалентно 30 000,00 доларів США.

Згідно п. 1.6.5 Договору, вказане майно належить іпотекодавцю на підставі дублікату договору купівлі-продажу квартири від 15.06.2001 року, посвідченого того ж дня Узинською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого за №1-1891, дублікат видано 13.07.2005 року Узинською міською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за №3647.

Відповідно до п. 4.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 4.5.3 Договору, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 16.09.2019 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності Акціонерному товариству "Укрсоцбанк" на підставі іпотечного договору від 26.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А., зареєстрованого в реєстрі за № 2706.

Відповідно до довідки від 09.11.2019 року №11-14-4043, виданої Узинською міською радою, станом на 09.11.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4

08 січня 2020 року Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) направлено вимогу про виселення та зняття з реєстраційного обліку, а саме з квартири АДРЕСА_1 та звільнення житлового приміщення від особистих речей.

Позивач зазначає, що відповідачі не виконали вимогу про виселення, продовжують користуватися спірною квартирою та створюють перешкоди у здійсненні законних прав власника, який не може вільно користуватися та розпоряджатися нерухомим майном.

Згідно рішення № 5/2019 єдиного акціонера Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" від 15.10.2019 року, протоколу № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Альфа-банк" від 15.10.2019 року, прийнято рішення, щодо визначення правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", які зазначені у передавальному акті, виникає у Акціонерного товариства "Альфа-банк".

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено правила визначення належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому, згідно з ч.5 ст. 319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч.1 ст. 383 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому немає значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-709цс16).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», надав роз`яснення, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Разом з тим, наказом Міністерства юстиції України від 15.10.2020 року №3574/5 було задоволено скаргу ОСОБА_1 від 11.12.2019 року та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.09.2019 року №48612807, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Скоріною Оленою Михайлівною, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до ст. 9 Житлового Кодексу України ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. У разі порушення цих прав, статтями 3, 4 ЦПК України передбачено право на судовий захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, однак, із скасуванням рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.09.2019 року №48612807, прийнятого державним реєстратором комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Скоріною Оленою Михайлівною, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за АТ «Альфа-Банк», останній втратив право власності на вказану квартиру, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 12, 13, 81, 82, 209, 258, 263-268 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 319, 321, 391, ЦК України, ст.ст. 9 ЖК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБ. І. Кошель