Рішення № 92476741, 27.10.2020, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2363/20

Провадження № 2/279/1157/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/2363/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому зазначив, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.12.2013 року ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 17034,09 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. При укладанні Кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями ОСОБА_3 відповідно до положень ч.3 ст.1268 ЦК України, що стверджується копіями паспортів, відомості з яких вказують на їх реєстрацію з померлим на день його смерті. Відповідачі у строк з 19.12.2015 року по 19.06.2016 року не заявили про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 . Кредиторові спадкодавця належить право вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. На виконання вимог ст.1281 ЦК України Банк направив претензію до Коростенської районної державної нотаріальної контори на яку 13.06.2016 року отримав відповідь про те, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались, спадкова справа була заведена на підставі претензії АТ КБ "ПриватБанк".

12.09.2019 року до спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, в якій Банк пред`явив свої вимоги , яка виконана не була.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором №б/н від 25.12.2013 року становить 19309, 80 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 15063, 96 гривень, заборгованості за відсотками в сумі 4223, 34 гривні, заборгованості з комісії та пені в сумі 22, 50 гривень.

Оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а також, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості спадкового майна просить рішенням суду стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 19309,80 гривень за кредитним договором б/н від 25.12.2013 року.

02.07.2020 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позов та подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову. Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатком направлялась рекомендованими листами за місцем реєстрації відповідачів, які було повернуто суду без вручення адресатам з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою. Одночасно про розгляд справи повідомлялось шляхом розміщення оголошення на веб-сайті суду. Після відкриття провадження у справі відзив на позов та будь які клопотання, пов`язані з розглядом справи сторонами не подавались.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, як до спадкоємців боржника за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог позивач надав Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.

Зі змісту даної угоди слідує, що Банк надав ОСОБА_3 строковий кредит в сумі 17034, 09 гривень на строк 24 місяці з 25.12.2013 року по 31.12.2015 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на споживчі цілі, зі сплатою за користування кредитом 1, 5 % щомісячно на суму залишку по кредиту в зазначені в заяві, умовах і правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку починаючи з "1"по "25" число щомісячно боржник надає Банку грошові кошти в сумі 852, 39 гривень для погашення заборгованості по кредиту, яка складається з заборгованості по кредиту, процентів, а також інших видів витрат відповідно до Умов і Правил. Датою останнього погашення заборгованості визначено

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 21.12.2015 року, копія якого наявна в справі.

25.05.2016 року позивач направив на адресу Коростенської районної державної нотаріальної контори претензію кредитора.

З довідки Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 15.07.2020 року за №621/02-20 слідує, що ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті померлого разом з ним в даному будинку були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_2 , онука ОСОБА_6 , онук ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Зі змісту листа державного нотаріуса від 13.06.2016 року слідує, що після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори спадкоємці не звертались. Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанку», свідоцтво на право на спадщину не видавалось.

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до положень ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в чч.2 та 3 ст.1281 ЦК України, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених у ст.1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини), доведеність та обгрунтованість вимог кредитора боржника;

-при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України.

Перевіряючи обгрунтованість позовних вимог судом звертається увага на наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank. ua) неодноразово змінювались самим АТ КБ «ПриватБанк» в період часу укладання договору про надання банківських послуг до моменту виникнення спірних правовідносин та звернення до суду із вказаним позовом, що не виключає можливості надання суду витягу з Умов і Правил у будь-яких редакціях, що найбільше сприятливі для вирішення справи.

Надана до позовної заяви Генеральна угода від 25.12.2013 року та Умови та правила надання банківських послуг, не містять підпису ОСОБА_3 . В угоді зазначається лише прізвище, проте підпис, який відповідав би підпису, наявному в паспорті, відсутній.

Підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» розумів ОСОБА_3 , ознайомився і погодився з ними, в справі не має.

Разом з тим, проаналізувавши проведений позивачем розрахунок заборгованості суд дійшов висновку про те, що проценти нараховувались не лише на вказану суму заборгованості за кредитом, а одночасно нараховувались проценти на весь розмір простроченої заборгованості з урахуванням вже нарахованих відсотків, що суперечить положенням ст.1056-1 ЦК України.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подають сторони та інші учасники справи.Учасник справи , у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Одночасно з подачею позовної заяви позивач подав клопотання про витребування доказів, а саме довідки про склад сім`ї ОСОБА_3 та копії спадкової справи.

Разом з тим, позивач не просив установити, яке саме майно успадковане відповідачами, і встановити його вартість.

Встановлювати обсяг майнових прав, що увійшли до складу спадщини та оцінювати їх в грошовому еквіваленті суд самостійно позбавлений можливості, оскільки диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, у тому числі щодо витребування доказів, відповідно до приписів статті 81 ЦПК України, не скористався.

Враховуючи, що позивачем не доведено на підставі належних, допустимих та достатніх доказів про наявність між ним та ОСОБА_3 договірних правовідносин, розмір отриманих за договором кредитних коштів від банку, та чи дійсно останній брав на себе якісь зобов`язання, тому відсутня процесуальна можливість у суду дослідити та перевірити проведені позивачем нарахування заборгованості відповідача та беззаперечно встановити, що станом на день смерті ОСОБА_3 існувала кредитна заборгованість за наданим до позову договором.

Оскільки, згідно положень ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях, а позивач не довів обгрунтованість своїх вимог, як кредитора, а також обсяг спадкового майна, його вартість, межі відповідальності спадкоємців, до яких пред`явлено вимоги, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 76-84, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 626, 628, 633, 634, 1055, 1281, 1282 ЦК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570.

Представник позивача - Савіхіна Анастасія Миколаївна, місце знаходження: 49086, м.Дніпро, вул. Глібова, 26, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Кіровським РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області 21.03.2011 року.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: