Ухвала суду № 92470519, 28.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.10.2020Справа № 910/12999/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" про розстрочення виконання судового рішення по справі

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна"

про стягнення 187 421,33 грн.

За участю представників:

від позивача: Сечко С.В. від відповідача (заявника): Косарев Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" про стягнення 187 421, 33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем грошового зобов`язання, внаслідок відмови виконувати вимоги позивача про компенсацію виплаченої позивачем суми страхового відшкодування в розмірі 582 071, 15 грн, з урахуванням чого у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 187 421, 33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12999/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Рішенням від 12.10.2020 Господарського суду міста Києва по справі №910/12999/20 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" про стягнення 187 421, 33 грн. - задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 3% річних в розмірі 28 752 (двадцять вісім тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн 72 коп., інфляційні втрати в сумі 106 358 (сто шість тисяч триста п`ятдесят вісім) грн 66 коп. та судовий збір в сумі 2026 (дві тисячі двадцять шість) грн 67 коп.

22.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" про розстрочення виконання судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилався на те, що фактично останнім було виконано обов`язок з виплати позивачу суми страхового відшкодування, а отже, ступінь вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" у невиконання грошового зобов`язання вказує на наявність підстав для розстрочення виконання рішення від 12.10.2020 Господарського суду міста Києва по справі №910/12999/20 на шість місяців.

Ухвалою від 23.10.2020 судом було призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" на 28.10.2020.

Представником відповідача (заявника) у судовому засіданні 28.10.2020 було підтримано заяву в повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення заяви надав заперечення.

Розглянувши заяву відповідача, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, виходячи з такого.

За приписами ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частинами 3, 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проте, за висновками суду, обставини, якими відповідачем обґрунтовано наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення, не є достатнім та не є беззаперечним свідченням ускладнень чи неможливості виконання судового рішення по справі.

Надаючи оцінку ступеню вини відповідача у простроченні грошового зобов`язання судом враховано, що відшкодування відповідачем було сплачено не у добровільному порядку, а лише за наслідками вирішення судом спору у справі №910/2503/17.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/2503/17, яке залишено без змін постановою від 18.02.2019 Північного апеляційного господарського суду та постановою від 21.03.2019 Верховного Суду, згідно якого стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 582 071,15 грн. сплаченого страхового відшкодування, Господарським судом міста Києва було видано наказ від 05.03.2019.

Примусове виконання судового рішення по справі №910/2503/17 здійснювалось в межах виконавчого провадження №58868665 у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Судове рішення по справі №910/2503/17 Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" було виконано, грошові кошти сплачено стягувачу, з урахуванням чого 25.04.2019 виконавче провадження за наказом від 05.03.2019 Господарського суду міста Києва по справі №910/2503/17 було закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, у даному випадку, посилання відповідача на ступінь вини Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" як підставу для розстрочення виконання судового рішення, є необґрунтованими та юридично неспроможними.

Наразі, суд зазначає, що у зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02)

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, судове рішення у справі №910/12999/20, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Слід зауважити, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Вказану правову позицію також підтримано Верховним Судом у постанові від 11.12.2018р. по справі №913/960/17.

Наразі, жодних доказів, які свідчили про наявність дійсних ускладнень у відповідача у виконанні судового рішення, як то скрутне фінансове становище, заявником суду не надано.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості та безпідставності заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" про розстрочення виконання судового рішення по справі №910/12999/20, а отже, відмови в її задоволенні.

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" про розстрочення виконання судового рішення по справі №910/12999/20 - відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 28.10.2020.

Суддя В.В. Князьков