Рішення № 92463346, 07.10.2020, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/3227/19

(провадження № 2/658/216/20)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

у складі: судді Терещенко О.Є.

при секретарях с/з Оніщенко Л.В., Суріковій А.Є.

за участю адвоката Четкарьова Ю.О.

позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Каховка, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Херсонгаз» про визнання незаконними на-рахованих до сплати сум за несанкціонований відбір природного газу відповідно акту про порушення та акту-розрахунку,

в с т а н о в и в :

02.08.2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Акціонерного товариства «Херсонгаз» про про визнання незаконними нарахованих до сплати сум за несанкціонований відбір природного газу відповідно акту про порушення та акту-роз-рахунку, мотивуючи тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , яка підключена до газо-розподільної мережі, за допомогою якої здійснюється газопостачання до вказаного вище об`єкту газопостачання.

Позивач зазначала, що розподіл газу здійснює АТ «Херсонгаз» із яким у ОСОБА_1 наявний відповідний договір розподілу газу, укладений у формі підписання та подання заяви-приєднання до Типового договору розподілу газу, затвердженого Постановою Націо-нальної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2498.

16.12.2015 року представниками АТ «Херсонгаз» було складено акт про припинення газопостачання до помешкання позивачки, оскільки заборгованість на 01.12.2015 року скла-дала 2 211 грн, та було перекрито та опломбовано газові прилади. З даного моменту і по тепе-рішній час ОСОБА_1 послугами АТ «Херсонгаз» не користувалася.

Позивач, також, вказувала, що відповідно акту про монтаж лічильника газу від 25.04. 2016 року кран на вводі у її квартирі був опломбований.

15.12.2018 року представниками АТ «Херсонгаз» був складений акт про порушення, в якому було зазначено, що ними виявлено несанкціонований відбір природного газу, який бу-ло виявлено до припинення постачання газу.

Позивач вважала, що складені 15.12.2018 року працівниками відповідача акт №462 та акт-розрахунок №162 від 15.03.2019 року не відповідають вимогам Закону, і просила визнати їх незаконними, стягнути з відповідача судові витрати.

04.09.2020 року від АТ «Херсонгаз» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, оскільки ніяких пору-шень прав позивачки не було, а самі акти є лише засобом фіксації і носять рекомендаційний характер. Просила відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач та її представник – адвокат Четкарьов Ю.О. позовні вимоги під-тримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, за підставами зазначеними в позовній заяві

Представник відповідача позов не визнала, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані сторонами документи і мате-ріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єк-тивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно свідоцтву про право власності від 16.07.2002 року ОСОБА_1 належить квар-тира АДРЕСА_1 .

Позивачка, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , є споживачем природного газу, який постачається відповідачем за вказаною адресою.

Між АТ «Херсонгаз» та ОСОБА_1 було укладено договір розподілу газу у формі підпи-сання заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам №11283, та заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (побутовим споживачам) №11283, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2498.

Відповідно до акту АТ «Херсонгаз» №462 від 15.12.2018 року за адресою : АДРЕСА_2 , встановлено порушення Кодексу газорозподільних си-стем, а саме: передбачені пп.3 п.1 та пп.1 п.3 гл.2 розд. ХІ Кодексу ГРМ, а саме несанкціонований відбір природного газу, який було виявленно до припинення газопостачання 15.12.2018 року, за зов-нішніми ознаками, такими як виділення продуктів горіння у вигляді притаманному роботі газових котлів пари та конденсату. Також виявлено падіння тиску при опресуванні внутрішньо будинкового газопроводу (стояку), який є ГРМ, при закритих кранах перед ПЛГ (побутові лічильники газу) у спо-живачів підключених до ГРМ, що і квартира АДРЕСА_3 після відкриття крану на ПГ квартири АДРЕСА_3 , що дає змогу несанкціоновано споживати природний газ. Розгляд складеного акта призначено на 01.02.2019 року.

15.03.2019 року комісією відповідача прийнято рішення про нарахування ОСОБА_1 компенсації вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу згідно акту про пору-шення на загальну суму 41 373 грн 56 коп. та направлено останній претензію та рахунок №162 від 15.03.2019 року щодо проведення даної компенсації.

Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, сво-бод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 та ч.3ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних су-дом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав- це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення ци-вільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні ін-тереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорю-вання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законо-давства закріплено ст.15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ст. ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагально-сті сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност.263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства пра-ва, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм мате-ріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право по-рушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обо-в`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до су-ду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Згідно з вимогами ч.1ст.5Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфі-кації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон ви-значає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та спо-живання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно дост.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наведені нижче термі-ни вживаються в такому значенні: - житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, по-рядків і правил; - виконавець суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання жит-лово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; - засіб обліку прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; - комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та га-рячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; - норми споживання, кількісні показники споживання жит-лово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; - споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зіст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального вико-ристання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на жит-лово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня со-ціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можли-востей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-кому-нальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених гро-мадян.

Згідно зіст.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Законує правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у про-цесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Законує орга-ни виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та спожи-вачі житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ч.1ст.19Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасни-ками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договір-них засадах.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законо-давством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний ук-ласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типово-го договору.

Згідно з п.1 ч.2ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`я-заний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законо-давством та умовами договору.

Як зазначено у ч.1 ст.30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне ре-гулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

При цьому, правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій спожива-чів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (прила-дового) об-ліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначені Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494, набрав чинності 27 листопада 2015 року,розроблений відповідно до Закону України «Про ри-нок природного газу».

Відповідно до ч.1ст.3Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного га-зу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

АТ «Херсонгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу та діє на підставі Кодексу газорозподільних систем, затвердженогоПостановою Національної комісії, що здійснює державне ре-гулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 29.06.2017року №846. Дія цього Кодексу по-ширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєд-нання до газо-розподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Відносини між газопостачальним підприємством та фізичними особами - споживачами газу регулюються Правилами постачання природного газу, які затверджені Постановою Національної ко-місії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 29.06.2017року №846.

АТ «Херсонгаз» є оператором газорозподільної системи, до основних функцій якого за вка-заним вище Кодексом є забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладо-вого, в ГРМ.

Відповідно до п. 2 глави 1 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин (виявлення факту порушення правил), доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу при-родного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затверд-женого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2498.

Згідно з п. 4 гл. 3 Розділу 6 Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, роз-міщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує дво-стороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Відповідно до п.1 Глави 7 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, оператор ГРМ в уста-новленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл при-родного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нор-мативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких ви-падках:1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) відсутність підтвердженого обсягу природного газу по об`єкту споживача та/або його поста-чальнику;3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової зая-ви про припинення газопостачання;4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здій-снюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечен-ня комерційного обліку природного газу»;5) неповернення Оператору ГРМ заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу чи розірвання договору розподілу природного газу; 6) не-санкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ;7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподіль-ної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наяв-ність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ;10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим); 11) в інших випадках, передбачених зако-нодавством.У разі якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт побуто-вого споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1 - 6 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надати повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому спо-живачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу при-родного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопо-стачання (розподілу природного газу).

Відповідно до п. 4 гл. 1 Розділу І Кодексу ГРМ, несанкціонований споживач - фізична, юри-дична особа або фізична особа - підприємець, яка без укладання договору розподілу природного газу з оператором газорозподільної системи або на об`єкті, який не підключений до ГРМ в установленому порядку, здійснює несанкціонований відбір природного газу.

Відповідно до п.1 р.2 гл. ХІ Кодексу ГРМ, до порушень споживача та несанкціонованого спо-живача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та вна-слідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, на-лежать:

1) наявність несанкціонованого газопроводу;

2) несанкціоноване відновлення газоспоживання;

3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу);

4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання;

5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку);

6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору роз-поділу природного газу.

За змістом розділу 5 глави ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціоно-ваного споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цьо-го Кодексу.

Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, запе-речення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.

У разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) із зафіксованим в акті про по-рушення порушенням, яке стосується пошкодження пломб (крім факту їх відсутності або спра-цювання магнітного індикатора), пошкодження ЗВТ/лічильника газу (крім явних ознак навмисного в них втручання), він може вимагати проведення їх експертизи чи позачергової або експертної повірки у порядку, визначеному цим Кодексом. У такому разі в акті про порушення робиться відповідний за-пис, при цьому представник Оператора ГРМ здійснює заходи щодо пакування пошкодженої пломби та/або лічильника газу (ЗВТ) та складає відповідний акт про направлення їх на експертизу чи поза-чергову або експертну повірку. До отримання їх результатів нарахування, передбачені цим Кодексом, не застосовуються.

Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Опе-ратора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рі-шення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні ко-місією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Відповідно до п.6 гл.9 Розділу 10 Кодексу у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак, зокрема, наявність несанкціонованого відбору газу, представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення.

Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

Виявлене представниками АТ «Херсонгаз» 15.12.2018 року порушення в квартирі належній позивачці ОСОБА_1 , передбачене Кодексом ГРМ та кваліфікується як несанкціонований відбір природного газу споживачем .

Відповідно до змісту статей 11,15 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом мате-ріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) пору-шених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається встатті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конк-ретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визна-чається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості, складений комісією АТ «Херсонгаз» на підставі акту про порушення від 15.02.2018 року року, не встановлює для позивача будь-яких обов`язків,а є фіксацією дій працівників АТ «Хер-сонгаз».

Враховуючи вище викладене, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до ви-сновку, що позивачкою не доведено вчинення з боку відповідача незаконних дій і порушення її прав.

Відповідно до ст.526, п.4 ч.1 ст.611 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зви-чайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - відшкодування збитків.

Таким чином, судом не встановлено в діях відповідача ПАТ «Херсонгаз» порушення вимог чинного законодавства, акт про порушення складений у відповідності до вимог Кодексу газо-розпо-дільних систем, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено незаконних дій з боку відповідача, під-стави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної ко-місії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494, ст. ст. 4,7, 12, 13, 81, 82, 89,141, 259,263-265,274,276,354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Херсонгаз» про визнання незаконними нарахованих до сплати сум за несанкціонований відбір природного газу відповідно акту про порушення та акту-розрахунку - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпо-середньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 РозділуХІІІПерехідних положень ЦПК Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеля-ційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. Є. Терещенко