Ухвала суду № 92460800, 27.10.2020, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2926/20

УХВАЛА

27 жовтня 2020 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Манюк Л.В.,

за участю: прокурора Караваєвої В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Матюхи В.В.,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020020100000567, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.07.2020, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні підтримала подане письмове клопотанняпро продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без встановлення застави як альтернативного запобіжного заходу. Своє клопотання прокурор мотивувала тим, щозапобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстав для його зміни, скасування немає та існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що було встановлено під час досудового розслідування.

Потерпіла ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялась судом належним чином.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокат Матюха В.В., в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та замінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт. Просив врахувати, що обвинувачений має постійне місце проживання, де проживає його мати похилого віку, яка потребує домоги від сина, так як батько обвинуваченого помер та іншої домоги вона не має, крім цього обвинувачений має неповнолітнього сина, який також потребує участі батька в його вихованні, за місцем проживання скарг від жителів села на ОСОБА_1 не надходило.

Обвинувачений ОСОБА_1 щодо задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, підтримав позицію свого адвоката та просив замінити запобіжний захід на більш м`який, а саме у вигляді домашнього арешту, пояснив, що він раніше дійсно притягувався до кримінальної відповідальності, але судимості погашені в установленому порядку та він на даний час вважається несудимим, щиро розкаюється у вчиненому та під час досудового слідства покладених на нього обов`язків не порушував, має місце проживання, де також проживає його матір, 1948 р.н., яка потребує його домоги, а також має неповнолітнього сина та бажає брати участь в його вихованні та утриманні.

Вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання,оглянувши надані суду матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з положеннями, викладеними в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею ст. 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною 2 статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно пілотного рішення Європейського суду з прав людини в справі «Сукачов проти України» від 30.01.2020, застосування утримання під вартою в очікуванні суду і його тривалість повинні бути зведені до мінімуму, враховуючи інтереси правосуддя, окрім найбільш серйозних справ. Якомога ширше використання мають отримати альтернативи досудового утримання під вартою, такі як домашній арешт правопорушника, обмеження на покидання або доступ до відповідного місця без дозволу, надання застави або нагляд і допомога відомства, визначеного судовим органом.

Європейський суд з прав людини, в тому числі в рішеннях «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України», неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Тобто зі спливом певного часу органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що під час досудового слідства такий запобіжний захід було застосовано з метою запобігання спробам ухилитися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Та згідно клопотання, тяжкість покарання дає підстави вважати, що ОСОБА_1 може не виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків, переховуватися від суду.

Водночас прокурором не обґрунтовано, чому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від трьох до семи років, має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, проживає з матір`ю, що є одинокою, так як її чоловік помер, що свідчить про наявність у нього соціально-стримуючих зв`язків, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, відомості про неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового слідства відсутні, досудове слідство завершено.

Тому тяжкість обвинувачення в сукупності з відомостями, які характеризують особу обвинуваченого, на думку суду, не дають підстав вважати, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Види запобіжних заходів визначені ст. 176 КПК України, якими є особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Беручи до уваги тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а також презумпцію невинуватості обвинуваченого, відомості які характеризують його особу та встановлені під час досудового слідства ризики, на підставі ч. 3 ст. 331 КПК України, суд вважає необхідним змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що дозволять запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 181, 183, 194, 199, 314-317, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, тобто до 27.12.2020 включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1)прибувати до суду за першою вимогою;

2)утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками даного кримінального провадження;

3)здати на зберігання до відповідних органів влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Покладені на ОСОБА_1 обов`язки встановити строком на два місяці.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти та негайно доставити до його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію ухвали направити для негайного виконання в частині зміни запобіжного заходу на домашній арешт до Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу Національної поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та зобов`язати негайно поставити на облік обвинуваченого ОСОБА_1 , про що письмово повідомити Вінницький районний суд Вінницької області.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом у якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: