Рішення № 92452725, 23.10.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року справа № 580/3580/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, оформлене протоколом №232350002137 від 13.02.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути питання про призначення з 15.11.2019 пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30.05.1992 до 30.05.1995.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, внаслідок чого позбавлено права на призначення пенсії по інвалідності.

Позивач стверджує, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. На момент народження доньки позивач ще була працевлаштована в Управлінні торгівлі Смілянського міськвиконкому, тому твердження відповідача про відсутність запису в трудовій книжці про звільнення з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є безпідставними, оскільки жодним чином не впливають на перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивач звернула увагу, що не може відповідати за правильність заповнення трудової книжки роботодавцем, тому відсутність дати звільнення в трудовій книжці не може бути підставою для позбавлення права позивача на отримання пенсійних виплат.

При вирішенні спору позивач просила врахувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.

На підставі наведеного позивач вважає, що її позов підлягає задоволенню.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії по інвалідності, що становить 11 років 10 місяців 01 день. До загального стажу не зарахований період догляду за дитиною до 3-х років, оскільки у трудовій книжці зроблено запис на прийняття на роботу з 01.07.1992 у магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відсутній запис про звільнення, тому визначити час перебування у трудових відносинах неможливо.

На підставі наведеного відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ за №469698 від 09.12.2019 визнано з 15.11.2019 інвалідом IIІ групи на період до 01.01.2021.

Позивач звернулась до відповідача із заявою від 05.02.2020 про призначення пенсії по інвалідності.

Розглянувши подані документи відповідач повідомив позивача листом №2300-0302-8/7313 від 03.03.2020, що у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії по інвалідності, що становить 11 років 10 місяців 01 день. До загального стажу не зарахований період догляду за дитиною до 3-х років, оскільки у трудовій книжці зроблено запис на прийняття на роботу з 01.07.1992 у магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відсутній запис про звільнення, тому визначити час перебування у трудових відносинах неможливо.

В зв`язку з вищезазначеним, прийнято рішення від 13.02.2020 № 232350002137 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності.

Вирішуючи питання про правомірність відмови у призначенні пенсії по інвалідності, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, яка спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового ставку передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією - для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

На момент звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності позивач досягла 53 роки, тому для призначення йому пенсії по інвалідності необхідною є наявність страхового стажу - 13 років.

Між сторонами відсутній спір щодо наявності у позивача страхового стажу відповідно до записів у трудовій книжці, який становить 11 років 10 місяців 01 день.

Відповідач відмовив у зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв`язку з тим, що в трудовій книжці міститься запис від 01.07.1992 про прийняття на роботу до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відсутня дата звільнення.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, з 23.08.1984 позивач працювала на посадах продавця в різних магазинах Управлінні торгівлі Смілянського міськвиконкому по 30.06.1992, включно, та звільнена з роботи у зв`язку з переведенням до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 01.07.1992 прийнята на роботу до цього магазину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила першу дитину - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач народила другу дитину - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Вирішуючи питання про можливість зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

В розумінні ч. 4 ст. 24 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII), підпунктом «ж» пункту 1 якого передбачено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Отже, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю, з урахуванням законодавства, що діяло раніше.

Таким чином, незалежно від того, чи жінка до виходу у відпустку по догляду за дитиною до 3 років працювала чи ні, їй цей трирічний період зараховується у страховий стаж.

За змістом норм п. 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Згідно довідки ПрАТ «Торговий Дім-Моноліт» №7 від 05.02.2020, останнє є правонаступником управління торгівлі Смілянського міськвиконкому.

Згідно довідки про заробітну плату №5 від 05.02.2020, яка видана ПрАТ «Торговий Дім-Моноліт», підтверджено, що з травня 1992 року позивач не отримувала заробітну плату.

Отже, на момент народження доньки ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач була працевлаштована в Управлінні торгівлі Смілянського міськвиконкому, оскільки переведена на роботу в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 01.07.2020.

З огляду на викладене, відсутність запису в трудовій книжці про звільнення з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не впливає на період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому позивачу не може бути відмовлено в зарахуванні страхового стажу з цих підстав.

Суд також приймає до уваги ті обставини, що на звернення позивача до управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації з проханням надати відомості про виплату соціальної допомоги при народженні дитини листом №С-6/01-16 від 24.07.2020 рекомендовано звернутись до архівних установ.

На звернення до архівного відділу виконавчого комітету Смілянської міської ради за місцезнаходженням управління торгівлі Смілянського міськвиконкому повідомлено листом №513/04-12 від 29.07.2020, що документи магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на державне зберігання в архів не надходили.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області листом №03-12/4/3ПІ-4 від 27.07.2020 повідомило позивача про відсутність документів про виплату допомоги по вагітності та пологах.

ПрАТ «Торговий Дім-Моноліт», яке є правонаступником управління торгівлі Смілянського міськвиконкому, довідкою №8 від 29.07.2020 повідомило, що документи магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на зберігання не передавались.

Сукупність вищенаведених обставин вказує, що позивач вживала заходів для підтвердження додатковими документами періоду догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, рішення відповідача оформлене протоколом №232350002137 від 13.02.2020 про відмову позивачу у призначенні пенсії по інвалідності є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Позивач звернулась до відповідача 05.02.2020 за призначенням пенсії до сплину трьохмісячного строку з дати встановлення інвалідності.

Як наслідок, для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути питання про призначення з 15.11.2019 пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30.05.1992 до 30.05.1995.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, оформлене протоколом №232350002137 від 13.02.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути питання про призначення з 15.11.2019 пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30.05.1992 до 30.05.1995.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко