Рішення № 92448286, 11.09.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

11.09.2020 Справа №607/21431/19

Справа №607/21431/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої Черніцької І.М.

- при секретарі судового засідання Бойко І.І.

сторони в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Грін фактор» про визнання недійсним договору позики,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ТОВ «Грін-Фактор» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору.

Позовна заява мотивована тим, що у липні 2019 року на адресу ОСОБА_1 від ТОВ «Грін-Фактор» надійшла досудова вимога, згідно якої позивач повинен був повернути заборгованість за кредитним договором в сумі 6 645,0 грн., нараховану на підставі кредитного договору № ЛМ -00227402 від 14 листопада 2018 року, який начебто був укладений між ним та ТОВ « Лайм Мані».

Згідно цього договору ОСОБА_1 начебто отримав від ТОВ «Лайм Мані» кошти в розмірі 1 000,00 грн та був зобов`язаний повернути їх у строк до 29.11. 2018 року. ТОВ «Лайм Мані» 22.12.2018 року відступило право вимоги за даним кредитним договором на підставі Договору факторингу ТОВ «Грін-Фактор».

Вважає, що даний договір не відповідає вимогах законодавства та підлягає визнанню недійсним. Кредитний договір ОСОБА_1 не підписував та про його умови йому повідомлено не було.

Посилаючись на наведене, просила визнати договір позики за № ЛМ -00227402 від 14 листопада 2018 року, нібито укладений між ОСОБА_1 та відповідачем, недійсним.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 13 вересня 2019 року відкрито провадення у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позов, вказав, що 14.11.2018 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лайм Мані», яке відступило право вимоги, за даним кредитним договором, ТОВ «Грін-Фактор» на підставі Договору факторингу, був укладений Договір позики № ЛМ -00227402 від 14.11.2018 року в електронній формі, порядок укладення якого регламентується ЗУ « Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року з відповідними змінами. Перед укладенням даного договору позивач був ознайомлений з кредитними умовами. Також детальний розпис сукупної вартості позики за цим Договором був наведений в Додатку №1 до Договору, який є невід`ємною його частиною. Укладаючи Договір позивач самостійно обрав електронну форму укладення, підтвердив, що ознайомлений з умовами Договору. Посилаючись на наведене, просив відмовити у позові.

Предстаник ОСОБА_2 подала відповідь на відзив. Зазначила, що відповідачем не надано жодного підтведжуючого документа про те, що ОСОБА_1 уклав оспорюваний договір позики у письмовій чи електронній формі та отримав від відповідача кошти.

У судове засідання позивач не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином. Попередньо його представник – адвокат Коцюба Н.Я. подала заяву про слухання справи за їх відсутності, позов підтримують та просять задовольнити. Адвокат Коцюба Н.Я. була присутня у попередніх судових засіданнях, позов підтримала з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про слуханя справи за їх відсутності. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Судом встановлено, що 14 листопада 2018 року між ТОВ « Лайм Мані» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № ЛМ -00227402 від 14 листопада 2018 року, на суму 1000,00 грн, який підлягав поверненню разом із процентами за користування кредитом не пізніше 29.11. 2018 року, зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 2% від суми позики (п.1.2.Договору)

Відповідно до умов п.1.4 договору, позика надавалась шляхом безготівкового перерахування суми позики на банківський (картковий) рахунок, вказаний позичальником.

Відповідно до умов п.1.7 договору, детальний розпис сукупної вартості позики за цим Договором був наведений в Додатку №1 до Договору, який є невід`ємною його частиною. В цьому ж пункті зазначено, що позичальник підтверджує, що перед укладанням Договору він був повідомлений про умови позики згідно з вимогами ч.2 ст.13 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», і що умови цього договору не підпадають під сферу дії Закону «Про споживче кредитування».

Договір № ЛМ -00227402 від 14.11.2018 року був укладений в електронній формі, порядок укладення якого регламентується ЗУ «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року з відповідними змінами.

Відповідно до Інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 03.10.2019 р. за №35/10, о 15.56 14.11.2018 р. перераховано грошові кошти у розмірі 1 000,00 грн на банківську платіжну картку ОСОБА_1 , зазначену в заявці.

22 грудня 2018 року ТОВ «Лайм Мані» відступило право вимоги за даним кредитним договором ТОВ «Грін-Фактор» на підставі Договору факторингу, що стверджується Договором факторингу № ЛМ-22/12-18 від 22.12.2018 р., Актом приймання – передачі документів від 22.12.2018 р., Випискою з Додатку №1 до Акту приймання – передачі документів до Договору № ЛМ-22/12-18 від 22.12.2018 р.

Як на підставу позовних вимог позивач посилалася на те, що він не укладав кредитного договору, не підписував його, договір йому не надавався, тому вважає вказаний договір недійсним.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із матеріалів справи оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до вимог ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно ст.640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з вимогами ст. 642 ЦК України- відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 7.3 оспорюваного кредитного договору, невід`ємною частиною Договору є Правила надання грошових коштів у позику онлайн. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Позикодавця.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

У пункті 8.2 кредитного договору зазначено, що Договір є укладеним з моменту перерахування Кредитодавцем суми кредиту на рахунок позичальника.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:

1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;

3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зі змісту оспорюваного договору позики вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до Товариства та підписання договору та Додатку №1 до договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Тому враховуючи вищевикладене між сторонами укладений договір позики, підписаний сторонами, кредитні кошти перераховані позикодавцем на рахунок позичальника.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено та підвтерджено наявними у справі доказами, що оспорюваний договір укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця та з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Тому, укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Посилання позивача на те, що він не підписував договору позики, не отримував коштів, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами відсутність волевиявлення на укладення оспорюваного договору в електронній формі, а доказування ґрунтується на припущеннях, що є недопустимим.

Не заслуговують на уваги доводи позивача про недосягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, оскільки обставини погодження усіх істотних умов договору кредиту у письмовій формі відповідно до закону підтверджені вищевикладеними матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведенні вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінившив в сукупності наявні у справи докази, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги в даному випадку не можуть бути задоволеними, оскільки відсутні підстави для визнання договору позику недійсним, а відтак позов є безпідставним та необгрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Позивач, у відповідності до ст. 22 ЗУ « Про захист прав споживачів», звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, тому, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави в порядку, виначеному Кабінетом Міністрів України

Керуючись ст.ст. 11, 202-204, 207, 215, 509, 627,628, 638, 639, 640, 642,652 ЦК України, ст.ст. ст. ст.2, 5, 13, 81, 258, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Грін фактор» про визнання недійсним договору позики відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін фактор», вул.Потьомкінська,13/5, офіс 29 м.Миколаїв, код ЄДРПОУ – 41685867.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2020 року.

Головуюча