Рішення № 92443971, 26.10.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3495/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - позивач) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач) в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Антонової В.Є. про відкриття виконавчого провадження № 62939723 за виконавчим листом № 360/1998/20 виданим 14 серпня 2020 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року, в частині стягнення з боржника Головного управління Національної поліції в Луганській області виконавчого збору у розмірі 18892,00 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач заначив наступне.

07 вересня 2020 року на адресу ГУНП в Луганській області надійшла постанова від 03 вересня 2020 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Антоновою Валентиною Євгеніївною року про відкриття виконавчого провадження № 62939723.

Як зазначено у постанові підставою відкриття виконавчого провадження є виконавчий лист № 360/1998/20 виданий 14 серпня 2020 року Луганським окружним адміністративним судом зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року.

Згідно пункту 3 постанови від 03 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62939723 з ГУНП в Луганській стягнуто виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн.

Як зазначено у п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується: якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Оскільки, виконавчий лист № 360/1998/20 виданий 14 серпня 2020 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року, боржником за яким є державний орган, то у даному випадку підлягають застосуванню положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

А відтак, відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не повинен стягуватися з Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Крім того, 11 вересня 2020 року платіжним дорученням № 4407 від 10 вересня 2020 року на виконання рішення від 23 червня 2020 року по справі № 360/1998/20, після отримання від ОСОБА_1 заяви від 09 вересня 2020 року з визначенням банківських реквізитів, останньому перераховано індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року на загальну суму 3833,29 грн.

Відповідач позов не визнав, про що 22 жовтня 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 42-48).

В обґрунтування відзиву зазначено, що 02 вересня 2020 року на виконання до Відділу надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року № 360/1998/20 про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та і виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року.

Разом з виконавчим листом подано заяву про примусове виконання рішення від 31 серпня 2020 року стягувана за виконавчим документом - ОСОБА_1 .

03 вересня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62939723. Копії постанови направлені боржнику для виконання, стягувану - для відома.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір не стягується: якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Резолютивна частина рішення вищезазначеного виконавчого документа не передбачає стягнення грошових коштів, натомість у виконавчому документі зазначено про зобов`язання боржника вчинити певні дії. Оскільки резолютивна частина рішення виконавчого документа, поданого до примусового виконання передбачає вчинення певних дії, це рішення є рішенням зобов`язального характеру, а отже і рішенням немайнового характеру.

Листом від 09 вересня 2020 року № 904/111/28-2020 позивач повідомив про добровільне виконання рішення суду, оскільки ним нараховано на виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за визначений у виконавчому листі період у загальній сумі 3833,29 грн, про що ОСОБА_1 повідомлений листом ГУНП в Луганській області від 17 липня 2020 року № 851/1/111/22-2020.

Однак, для підтвердження фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документам, боржнику необхідно надати повні банківські реквізити для зарахування вищезазначених коштів.

Державним виконавцем, листом від 11 вересня 2020 року № 10589 направлено банківські реквізити ОСОБА_1 для зарахування коштів, де також зазначено, що у листі Головного управління Національної поліції в Луганській області, імовірно помилково, зазначено різні суми розрахованої індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року.

Листом від 18 вересня 2020 року № 947/111/28-2020 позивач повідомив відповідача про те, що 11 вересня 2020 року платіжним дорученням № 4407 від 10 вересня 2020 року на виконання рішення від 23 червня 2020 року Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1998/20, після отримання від ОСОБА_1 заяви від 09 вересня 2020 року з визначенням банківських реквізитів, останньому перераховано індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року на загальну суму 3833,29 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 10 вересня 2020 року № 4407, доданого до зазначеного листа, сума перерахування складає 3775,75 грн.

У зв`язку з наведеним до боржника направлено лист від 20 жовтня 2020 року №12211 про внесення уточнення щодо нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року

Статтею 27 Закону визначений вичерпний перелік випадків, у яких виконавчий збір не стягується. Серед підстав визначених цією статтею відсутні такі, що дозволяють державному виконавцю не стягувати виконавчий збір у даному випадку.

Таким чином, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити за необґрунтованістю.

Судом по справі вчинені процесуальні дії.

Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (арк. спр. 20-21).

Ухвалою суду від 02 жовтня 2020 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків (арк. спр. 28-29).

Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтями 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначено, що питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду буде вирішено після надходження відзиву (арк. спр. 35-37).

Ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року поновлено Головному управлінню Національної поліції в Луганській області строк звернення до адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови від 03 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62939723 в частині стягнення виконавчого збору (арк. спр. 80-81).

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином в порядку, визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином в порядку, визначеному статтею 268 КАС України, у відзиві на позов просив суд розглянути справу без участі представника (арк. спр. 48).

Частиною четвертою статті 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина третя статті 287 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (частина друга статті 268 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено.

Головне управління Національної поліції в Луганській області, ідентифікаційний код 40108845, місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 1, є юридичною особою, за організаційно-правовою формою є органом державної влади, КВЕД 84.24 діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, що підтверджено витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань (арк. спр. 7).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 360/1998/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року.

Рішення набрало законної сили 07 серпня 2020 року.

14 серпня 2020 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі № 360/1998/20 про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року (арк. спр. 52-53).

02 вересня 2020 року за вхідним номером 6210 до відповідача із заявою звернувся ОСОБА_1 надавши на виконання виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1998/20 (арк. спр. 51).

03 вересня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62939723 (арк. спр. 7, 58).

Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 вересня 2020 року ВП 62939723 вирішено стягнути з божника виконавчий збір в у сумі 18892,00 грн.

03 вересня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 18892,00 грн (арк. спр. 60).

09 вересня 2020 року позивач заявою за вихідним номером 904/111/28-2020, зареєстрована відповідачем 10 вересня 2020 року за вхідним номером 6348, повідомив відповідача про добровільне виконання рішення суду оскільки ним нараховано на виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року у загальній сумі 3833,29 грн, а також просив закрити виконавче провадження (арк. спр. 10-12, 61-63).

До заяви про закриття виконавчого провадження боржником додано лист ГУНП в Луганській області від 17 липня 2020 року № 851/1/111/22-2020 на ім`я ОСОБА_1 про необхідність надання ним реквізитів банківського рахунку для перерахування нарахованих коштів за рішенням суду (арк. спр. 13, 66), а також листи аналогічного змісту від 20 серпня 2020 року № 971/111/22-2020 (арк. спр. 14, 65) та від 01 вересня 2020 року № 1018/111/22-2020 (арк. спр. 15, 64).

ОСОБА_1 заявою від 07 вересня 2020 року, зареєстрована позивачем 09 вересня 2020 року за вхідним номером 3149, надав до ГУНП в Луганській області інформацію про свої банківські реквізити для зарахування коштів (арк. спр. 16, 17, 54, 71).

Згідно з платіжним дорученням № 4407 від 10 вересня 2020 року позивач перерахував на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 3775,79 грн (арк. спр. 5, 72).

Листом від 11 вересня 2020 року № 10589 відповідачем направлено позивачу банківські реквізити ОСОБА_1 для зарахування коштів (арк. спр. 68-69).

Згідно з листом від 18 вересня 2020 року за вихідним номером 947/111/28-2020 позивач повідомив відповідача про перерахування коштів ОСОБА_1 (арк. спр. 70)

Листом від 20 жовтня 2020 року № 12211 відповідач повідомив позивача про внесення уточнення щодо нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року (арк. спр. 73-74).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначені Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404), а особливості їх виконання встановлено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року (далі - Закон № 4901-VI).

Згідно з статтею 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів.

Примусове виконання рішень, згідно положень статті 5 Закону № 1404, покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до частини першої 1 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пункту 1 та 10 частини третьої статті 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами п`ятою та шостою статті 26 Закону № 1404 передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частини друга, третя статті 27 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

На момент розгляду справи виконавче провадження не закінчено.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація, юридична особа.

Згідно частини першої статті 3 Закону № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 4901-VI стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 7 Закону № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 4901-VI у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Аналізом положень статей 26, 27 Закону № 1404-VIII, судом встановлено, що у спірних правовідносинах стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з ухваленням постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

Частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується, а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати).

Суд зазначає, що рішення суду та виконавчий лист є зобов`язального характеру, що за змістом не є тотожним такому способу захисту порушеного права, як «стягнення» визначеної судом суми за певним видом платежу. Зважаючи на це, суд погоджується з доводами відповідача, що підстав для несплати (не стягнення) виконавчого збору (відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII) у цьому випадку не було.

Спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 03 вересня 2020 року № 62939723 винесена на підставі виконавчого листа № 360/1998/20 від 14 серпня 2020 року.

Тобто, вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду зобов`язального характеру здійснюється виключно державним виконавцем у межах виконавчого провадження.

Суд зауважує, що спосіб захисту порушеного права, зазначений у судовому рішенні, визначає і порядок його виконання. У цьому випадку вимоги до боржника - зобов`язального характеру, тоді як за Законом № 4901-VI виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 806/2179/16, від 18 серпня 2020 року у справі № 205/6571/17 та від 16 вересня 2020 року у справі № 310/1512/17.

За такого правого регулювання та обставин справи суд зазначає, що стягнення виконавчого збору у визначеному Законом розмірі є обов`язком державного виконавця при примусовому виконанні рішення, відтак, враховуючи, що рішення суду виконується на підставі Закону № 1404-VIII, приписами якого прямо передбачене справляння з боржника до бюджету виконавчого збору підстави для скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 травня 2020 року у справі справа № 336/4615/17.

Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 03 вересня 2020 року, а рішення суду фактично виконано 10 вересня 2020 року, тобто після відкриття виконавчого провадження.

У зв`язку з чим, суд критично оцінює твердження позивача про добровільне виконання рішення суду.

При цьому суд наголошує, що позивачем оскаржується не постанова про стягнення виконавчого збору, винесена відповідачем після відкриття виконавчого провадження, а постанова про відкриття виконавчого провадження в частині визначення в ній суми виконавчого збору, яка підлягає стягненню при примусовому виконанню судового рішення.

Обов`язок державного виконавця визначити суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження встановлена частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного суду від 24 грудня 2019 року у справі № П/811/1238/17, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі наявності рішень Верховного Суду, у яких викладена різна правова позиція, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 755/10947/17).

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання частини другої статті 77 КАС України спростовано, а позивачем не доведено протиправність дій відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 вересня 2020 року ВП № 62939723 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову Головного управління Національної поліції в Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива