Рішення № 92443091, 27.10.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2020 року м. Ужгород№ 260/2975/20 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в письмовому спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3002 Національної гвардії України (вул. Княгині Ольги, буд. 105,м. Львів,79060) про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини 3002 Національної гвардії України , яким просить: 1.Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі; 2.Витребувати у Відповідача - ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНА 3002 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (79060, Львівська обл., м. Львів, Франківський р-н, вул. Княгині Ольги, буд.105, ЄДРНОУ: 08682683), наступні документи (докази), а саме: довідку про грошове забезпечення Позивача - ОСОБА_1 , за два повні календарні місяці, які передують події дню звільнення Позивача (виключення його зі списків особового складу частини) - для правильного розрахунку ціни позову (виготовлену відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчиаіення середньої заробітної плати"); платіжне доручення про виплату коштів за неотрішане речове майно ОСОБА_1 ; 3.Стягнути з військової частини 3002 Національної гвардії України, (79060, Франківський р-н. Львівська обл., м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд.105, ЄДРНОУ: 08682683) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКНП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 18.01.2020 року по день фактичного розрахунку - 28.08.2020 року у розмірі 95 233 грн. 60 копійок (дев`яносто п`ять тисяч двісті тридцять три гривні 60 копійок), з урахуванням грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. 4. Розглянути справу без виклику сторін за наявними у справі матеріалами (тобто в порядку письмового спрощеного позовного провадження без участі та присутності Позивача - Цибика О.І.); Одночасно заявляє клопотяння ( 79, 80,106 КАСУ ), про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Позиції сторін.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Закарпатський окружним адміністративним судом розглядається адміністративна справа за № 260/953/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини 3002 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії (тобто зокрема щодо виплати грошової компенсації за неотримані предмети речове майна). Військовою частиною 3002 НГУ в ході розгляду вищезгаданої судової справи 28.08.2020 року було перераховано Позивачу на його особистий картковий рахунок, грошові кошти в сумі: 20023,12 грн., а відтак датою розрахунку при вирішенні даної справи слід вважати 28 серпня 2020 року. Крім того, зазначено, що в даному випадку грошова компенсація, виплачена позивачу всупереч після його звільнення зі служби, не з його вини, а внаслідок зволікання відповідача, тому не може бути оподаткована у зв`язку з тим, що право позивача по справі на грошову компенсацію замість належного йому речового майна на день звільнення з військової служби виникло саме у зв`язку із проходженням позивачем даного виду публічної служби, тому на позивача поширюється дія пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України.

01 жовтня 2020 року, на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що Військова частина 3002 НГ України заперечує проти позову в повному обсязі, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини, втім Позивач наказ про виключення його зі списків особового складу військової частини при розгляді цієї справи не оскаржував та не оскаржував раніше, з рапортом (заявою) про не виключення його зі списків особового складу частини без повного розрахунку не звертався, що дає підстави вважати, що він фактично погодився на проведення розрахунків пізніше.

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії: НОМЕР_2 , проходив військову службу за контрактом у Національній гвардії України Західного оперативно-територіального об`єднання військової частини 3002 Національної гвардії України, згідно Контракту МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ про проходження громадянами України військової служби у Національної гвардії України та 18.05.2016 року отримав статус учасника бойових дій (а.с. 26).

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом за місцем дислокації (знаходження) військової частини 3002 Національної гвардії України в м. Ужгороді , яка являється лінійним підрозділом і підпорядкована військовій частині 3002 Національної гвардії України ( 79060, Львівська область, Франківський р-н, м. Львів, вул. Княгині Ольги,105), що по суті являється однією тією ж самою структурою, і мають один той самий код ЄДРПОУ: 08682683 (тобто фінансовий відділ, військової частини 3002 НГУ, знаходиться в м. Львів).

Згідно витягу з наказу (по стройовій частині) командира військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 17.01.2020 року № 14 у п. 6 ПРИПИНИТИ контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та ВИКЛЮЧИТИ зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення: старшого солдата ОСОБА_1 , який здав справи і обов`язки за посадою старшого стрільця 1 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону та звільненого відповідно до підпункту «а» пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом командира частини від 17.01.2020 року № 2 о/с у запас, у зв`язку із закінченням строку контракту та для взяття на військовий облік направити до Ужгородського ОМВК Закарпатської області. (а.с.27).

Випискою щодо банківських операцій по картці позивача встановлено , що 28 серпня 2020 року на його особистий картковий рахунок зараховані грошові кошти в сумі: 20023,12 грн. , що також стверджується платіжним дорученням № 2880 від 27.08.2020 року із призначенням платежу: компенсація за речове майно , наказ №187 від 26.08.2020 року. ( а.с. 28,48).

Згідно Довідки від 30.09.2020 року, грошове забезпечення ОСОБА_1 за два місяці перед звільненням становить 24934,73 грн.(а.с.49).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року у справі № 260/536/20:

- Визнано протиправними дії Військової частини 3002 Національної гвардії України щодо не невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учасника бойових дій за період з 2017 року по 2020 рік, в день виключення із списків частини - 17 січня 2020 року.

- Зобов`язано Військову частину 3002 Національної гвардії України (79060, Закарпатська область, м. Львів, Франківський район, вул. Княгині Ольги, 105, код ЄДРПОУ 08682683) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку з 20 січня 2020 року по 20 лютого 2020 в розмірі 7 410 грн. (сім тисяч чотириста десять гривень 00 коп.), з урахуванням грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року в справі № 260/1862/20:

- Стягнуто з Військової частини 3002 Національної гвардії України (79060, Львівська область, м.Львів, Франківський район, вул.Княгині Ольги, буд.105, код ЄДРПОУ 08682683) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення) за період з 18.01.2020 року по день фактичного розрахунку - 15.05.2020 року у розмірі 3118,85 (три тисячі сто вісімнадцять гривень 85 копійок) грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року.

Так, позивач був звільнений з військової служби 17 січня 2020 року разом з тим військовою 3002 Національної гвардії України на виконання вищезазначених рішень суду 28 серпня 2020 року було перераховано Позивачу на його особистий картковий рахунок, грошові кошти в сумі: 20023,12 грн..

Мотиви та норми права застосовані судом.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Згідно з абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Разом з тим, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні іншими нормативно-правовими актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення роботодавцем, строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення.

Позивач вважає, що оскільки остаточний розрахунок при звільненні з ним був здійснений 28.08.2020 року то відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця, то застосуванню до такого роду спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у своїй постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до приписів частини 1 статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому визначальними є такі юридичне значимі обставини, як вина роботодавця, невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За висновком Верховного Суду України (постанова від 15.09.2015 у справі №21-1765а15) у разі несвоєчасної виплати з вини роботодавця заробітної плати при звільненні працівника настає відповідальність відповідно до ст.117 КЗпП, а саме обов`язок виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання, передбаченого статтею 117 Кодексу Законів про працю України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 Кодексу законів про працю України.

При цьому стаття 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Судом встановлено, що позивача виключено зі списків особового складу з 17.01.2020 року як фактичний розрахунок щодо грошової компенсації за речове майно було здійснено 28.08.2020 року , тобто між сторонами існував спір щодо необхідності виплати коштів.

Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010 передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень, статті 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 804/1782/16, від 27.06.2018 у справі № 810/1543/17, від 10.04.2019 у справі № 823/1919/16, від 18.11.2019 у справі № 0940/1532/18, яка в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.

В межах цих правовідносин спірним є питання наявності у позивача права на стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, право на стягнення якого, як вважає позивач, виникло у зв`язку з невиплатою грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.

Згідно з ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, компенсація за неотримане речове майно не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки закупівля речового майна здійснюється незалежно від виплати грошового забезпечення і лише при незабезпеченні військовослужбовця речовим майном здійснюється виплата грошової компенсації (відповідно до п.7 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178).

Тобто, компенсація за неотримане речове майно не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ст.116, 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні військовослужбовця.

Дані висновки викладені у Постанові Восьмого апеляційного адмінсуду 20 травня 2020 року у справі № 260/1587/19 ( пров. № А/857/3296/20)

За таких обставин суд вважає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставним.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Військової частини 3002 Національної гвардії України (вул. Княгині Ольги, буд. 105,м. Львів,79060, код ЄДРПОУ 08682683 ) про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок - відмовити.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова