Ухвала суду № 92442779, 26.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

26 жовтня 2020 р. Справа №200/9158/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (відповідач-1), Держави Україна в особі Міністерства юстиції України (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення шкоди у розмірі 136317,34 гривень та стягнення моральної шкоди у розмірі 20000,00 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії за період з 01.02.2017 року по 30.11.2019 року у розмірі 136317,34 гривень;

- стягнення з Держави України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України шкоди у розмірі 136317,34 гривень;

- стягнення з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральної шкоди у розмірі 20000,00 гривень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року вказаний позов був залишений без руху у зв`язку із невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху та роз`яснено, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху була направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу представника позивача – Макарова Вадима Михайловича, яка зазначена в позовній заяві ( АДРЕСА_1 ).

12 жовтня 2020 року на електрону пошту суду надійшла заява про виконання ухвали суду від 08 жовтня 2020 року та збільшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральної шкоди у розмірі 20000,00 гривень. Стосовно сплати судового збору позивач посилається на п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» та вважає себе звільненим від сплати судового збору за подачу даного позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року продовжено строк для усунення недоліків адміністративного позову протягом десяти днів з дня вручення ухвали та зазначено, що для усунення недоліків позовної заяви необхідно надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за подачу позову майнового характеру в розмірі 722,37 гривень.

Ухвала про продовження строків була направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу представника позивача – Макарова Вадима Михайловича, яка зазначена в позовній заяві ( АДРЕСА_1 ).

21 жовтня 2020 року на електрону пошту суду надійшла заява про виконання ухвали суду від 20 жовтня 2020 року, яка за своїм змістом дублює заяву про виконання ухвали суду від 12 жовтня 2020 року, щодо звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» та вважає себе звільненим від сплати судового збору за подачу даного позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», виходячи з наступного.

Пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Суд звертає увагу, що представником позивача заявлено вимогу саме: стягнути з Держави Україна кошти в сумі 136317,34 гривень на відшкодування шкоди та стягнути кошти в сумі 20000,00 гривень моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач не виплачує заборгованість з пенсії позивачу.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Збитки - це грошова оцінка шкоди, що має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.

За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.4 Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 позивач повинен зазначити, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно з абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами внесеними від 25.05.2001 №5 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, в позовній заяві позивач не наводить розрахунок суми стягнення моральної шкоди.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/23650/15.

Таким чином, внаслідок безпідставного ототожнення представником позивача понять «моральної шкоди» із «відшкодуванням шкоди...» (встановленої вимогами п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір») суд вважає, що вимога представника позивача про звільнення від сплати судового збору за вимогу майнового характеру, не підлягає задоволенню.

Крім того, позовна заява не містить вимог про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Також зазначена вина суб`єкта владних повноважень не доведена судовим рішенням, що набрало законної сили на день звернення позивача до суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Для встановлення обставин, щодо відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Підставою для звернення до суду позивач зазначає статті 22, 1166 ЦК України та посилається на заподіяну відповідачем матеріальну шкоду, яка полягає у невиплаті пенсії.

Суд зазначає, що пенсія за своєю природою не може вважатися збитками та не є матеріальною шкодою, завданою внаслідок неправомірних дій відповідача в розумінні статті 22 ЦК України, а є сумою нарахованої пенсії, яка підлягає виплаті позивачу в порядку визначеному Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідних підзаконних актів.

Таким чином, оскільки предмет позову безпосередньо не стосується відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, то на позивача не розповсюджується встановлена п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» пільга зі сплати судового збору.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 202/507/20(2-а/202/31/2020).

З урахуванням наведеного позивач зобов`язаний сплачувати судовий збір.

Таким чином, враховуючи, що позивачем станом на 26 жовтня 2020 року недоліки позовної заяви у строк і спосіб, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху та про продовження строків, позивачем не усунені, докази сплати судового збору за подання даного адміністративного позову не надано, а наведені в заявах доводи вказують на недостатність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за вимогу майнового характеру, даний позов з доданими до нього документами підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного суду України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.

З урахуванням викладеного, суд повертає позовну заяву і додані до неї документи позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, статтями 243, 248, 256, 294, 295, 297, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (відповідач-1), Держави Україна в особі Міністерства юстиції України (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення шкоди у розмірі 136317,34 гривень та стягнення моральної шкоди у розмірі 20000,00 гривень – повернути позивачеві разом з усіма доданими до неї документами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Повний текст ухвали складено та підписано 26 жовтня 2020 року.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова