Рішення № 92442554, 19.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Справа № 160/3371/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обухівська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обухівська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2019 року № 443675-5340-0417, видане Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

26.03.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху та запропоновано позивачу надати до суду оригінал позовної заяви, в якій привести позовні вимоги у відповідності до особи, до якої подано позов, та належним чином завірених копій додатків, доданих до позовної заяви.

12.08.2020 року позивач усунув недоліки зазначені судом в ухвалі від 26.03.2020 року про залишення позовної заяви без руху, надавши до суду позовну заяву до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обухівська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2019 року № 443675-5340-0417, видане Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що розмір та умови внесення орендної плати встановлено у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки та додаткова угода до договору оренди землі. Так, між позивачем та Кіровською селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області було укладено договір оренди земельної ділянки від 28.12.2007 року (запис у книзі записів державної реєстрації договору оренди землі вчинено 01.02.2008 року). На виконання положень зазначеного договорів позивач здійснював сплату орендної плати за землю. Позивач зазначає, що у ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутні правові підстави проводити розрахунок орендної плати за землю на підставі нової нормативної грошової оцінки тому, просить податкове повідомлення - рішення скасувати.

18.08.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

17.09.2020 року на адресу суду від Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки контролюючим органом при обчислені правильності нарахування позивачем орендної плати за землю було використано інформацію стосовно грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 1221455400:02:008:0329 у 2019 році, яка надана відділом у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні обставини справи.

26.12.2007 року Кіровська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області прийняла рішення № 271 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення і передачі земельної ділянки площею 0,4266 га. (кадастровий номер 1221455400:02:008:0329) в межах населеного пункту АДРЕСА_1 за рахунок земель присадибного фонду в оренду на сорок дев`ять років громадянину ОСОБА_1 .

28.12.2007 року між ОСОБА_1 та Кіровською селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області, укладений договір оренди землі на земельну ділянку, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 на території Кіровської селищної ради (запис у книзі записів державної реєстрації договору оренди землі вчинено 01.02.2008 року), яким встановлено нормативну грошову оцінку у розмірі 22 908,42 грн., орендну плату у розмірі 2 290,84 грн.

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 28.12.2007 року встановлено, що земельна ділянка площею 0,4266 га. (кадастровий номер 1221455400:02:008:0329) передана в оренду ОСОБА_1 для комерційного призначення (розміщення торгівельного павільйону).

24.12.2014 року між ОСОБА_1 та Кіровською селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області, укладена додаткова угода №1 до договору б/н від 01.02.2008 року №040812000104, якою внесено зміни до п.5, п.9 та п.10 та встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 156 348,90 грн., орендну плату у розмірі 15634,89 грн.

26.11.2019 року Головним управлінням ДПС України у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №443675-5340-0417 форма «Ф», на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, якими визначено податкові зобов`язання за платежем орендна плата з фізичної особи ОСОБА_1 на суму: 177 951,36 грн. за 2019 рік.

Втім, як видно з матеріалів справи, контролюючим органом, при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було використано інформацію стосовно грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 1221455400:02:008:0329 у 2019 році, яка надана відділом у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,4266 га. (кадастровий номер 1221455400:02:008:0329) переданої в оренду ОСОБА_1 у 2019 році складає 1 779 513,64 грн.

Відтак, не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач і звернувся із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно п.288.5 ст.288 розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

1) не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

3) може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

4) для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.

5) для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Суд звертає увагу, що Податковий кодекс України у пункті 288.5 статті 288 визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлюються статтями 285-287 цього кодексу.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Окрім того, статтею 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином суд звертає увагу що, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов`язальні правовідносини) визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що в пункті 12 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у січні у разі: зміни умов господарювання, передбаченим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, змін коефіцієнтів індексації, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавством. Пунктом 34 Договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що 24.12.2014 року між ОСОБА_1 та Кіровською селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області, укладена додаткова угода №1 до договору б/н від 01.02.2008 року №040812000104, якою внесено зміни до п.5, п.9 та п.10 та встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 156 348,90 грн., орендну плату у розмірі 15634,89 грн.

Отже, з огляду на вищевикладене суд погоджується з доводами позивача, що в п.34 Договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Тобто одностороння зміна умов договору не допускається.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо. Суб`єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Відтак, суд зазначає, що податковий орган, який не є суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, шляхом зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Таким чином, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2019 рік за оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 року справа №813/3819/17.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, як і жодних доказів правомірності здійснення нарахування розміру орендної плати на підставі інформації стосовно грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 1221455400:02:008:0329 у 2019 році, яка надана відділом у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

З огляду на вищевикладене, у суду наявні підстави для повного задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обухівська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч.1 та 4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про необхідність стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 1 779,51 грн., сплачений відповідно до квитанції №0.0.1660444469.1, на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015), третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обухівська селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області (52030, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Центральна, 35, код ЄДРПОУ 04338339) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2019 року № 443675-5340-0417, видане Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 779,51 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський