Рішення № 92442266, 12.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року Справа № 160/7681/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12102-53/61/У від 07 листопада 2019 року, в якій ГУ ДПС у Дніпропетровській області вимагає від ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , сплатити недоїмку у розмірі 9078,78 грн.

зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 43145015, відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , шляхом виключення боргу (недоїмки) - заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 9078,78 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 23 червня 2020 року вона дізналася про існування відносно неї вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу від 07 листопада 2019 року №Ф-12102-53/61У у розмірі 9078,78 грн.

Позивач не погоджується із вказаною вимогою, оскільки з 30.11.2018 року її адвокатська діяльність була зупинена, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску як самозайнятої особи, у розумінні законодавства про зайнятість населення. Отже дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо сформування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ за період зупинення нею адвокатської діяльності позивач вважає протиправними, а тому вимога підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10 липня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

30 липня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову, враховуючи наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 21.08.2014 по 24.07.2020 перебувала на обліку в Правобережному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області як самозайнята особа, КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права.

Керуючись Законом України №2464 контролюючим органом в автоматичному режимі нараховані ОСОБА_1 щоквартальні нарахування за 2019 р. - 11 016,72 грн.

Враховуючи вищезазначене, в інтегрованій картці платника відображено нарахування з єдиного внеску наступним чином:

за 1 квартал 2019 року, строк сплати 19.04.2019 року - 2 754,18 грн.;

за 2 квартал 2019 року, строк сплати 19.07.2019 року - 2 754,18 грн.;

за 3 квартал 2019 року, строк сплати 19.10.2019 року - 2 754,18 грн.

Враховуючи наявність переплати в розмірі 1640,94 грн., станом на 01.11.2019 року в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 виникла недоїмка в розмірі 9078,78 грн.

Керуючись абз.1 п.4 р. VІ Інструкції №449 контролюючим органом сформовано вимогу №Ф-12102-53/61 від 07.11.2019 про сплату боргу (вимоги) з єдиного внеску на суму 9078,78 грн., яку направлено платнику на податкову адресу, що зазначена і в позовній заяві, засобами поштового відправлення, реєстраційний №4902401521702 від 28.01.2020. Дане поштове відправлення повернуто ГУ ДПС у Дніпропетровській області з відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання» 27.02.2020.

Позивач оскаржує узгоджені вимоги, що є протиправним з процесуального законодавства.

Постановою Верховного Суду від 02.05.2018, справа №826/3168/15, визначено, що згідно пунктів 42.1 та 42.2 статті 42 Податкового кодексу, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податковою адресою фізичної особи є місце її реєстрації.

Наведені положення законодавства дають підстави для висновку, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує реалізацію податкових процедур, є надіслання документів за податковою адресою платнику податків - суб`єкту податкових правовідносин, на якого законом покладено комплекс податкових обов`язків, і який несе відповідальність за порушення податкового законодавства. Належним чином врученими податкове повідомлення-рішення, податкова вимога є у разі надіслання останніх за податковою адресою платника податків.

Відповідно до абз.2 ч. 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до ч.12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Також у відзиві зазначено, що позивачем пропущений строк для звернення до суду.

08 серпня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання не погоджується з твердженнями відповідача про порушення нею строку для звернення до суду та на противагу зазначених тверджень зазначила, що позов подавався з підстав визначених ч. 2 ст. 20, 25, 26 КАС України, ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у строк, встановлений законом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

01 червня 2020 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Барбашиним А.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги №Ф-12102-53/61У, прийнятої Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області.

Згідно зазначеної вимоги відповідачем нараховано позивачу борг з ЄСВ у сумі 9078,78 грн.,54 грн.

Вважаючи вимогу незаконною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

За визначенням пп.14.1.226 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих… за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону №2464-VІ, згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 якого обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі ст.13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Положеннями ст. 32 цього Закону встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак суд доходить висновку про те, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року № 1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено за п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076-VI з 30.11.2018 року на підставі заяви позивача.

Таким чином, з 30.11.2018 року позивач не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, оскільки не мала усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску, як самозайнятої особи, в розумінні законодавства про зайнятість населення.

При цьому в інтегрованій картці платника відображено нарахування з єдиного внеску наступним чином:

за 1 квартал 2019 року, строк сплати 19.04.2019 року - 2 754,18 грн.;

за 2 квартал 2019 року, строк сплати 19.07.2019 року - 2 754,18 грн.;

за 3 квартал 2019 року, строк сплати 19.10.2019 року - 2 754,18 грн.

У зв`язку з наявністю переплати в розмірі 1640,94 грн., станом на 01.11.2019 року в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 відображено недоїмку в розмірі 9078,78 грн.

Враховуючи, що недоїмку у розмірі 9078,78 грн. відповідачем нараховано саме за період зупинення адвокатської діяльності позивача, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної вимоги та задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає також за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 1681,60 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12102-53/61/У від 07 листопада 2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) відкоригувати в інформаційній системі органів ДПС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , шляхом виключення боргу (недоїмки) - заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 9078,78 грн.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 1681, 60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник