Рішення № 92442265, 07.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Справа № 160/6418/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року №Ф-30649-50/66 в сумі 11016,72 грн. та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вилучити цей борг (недоїмку) з інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010р. (далі - Закон №2464-VI) не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійсненні нею незалежної професійної діяльності, тому такі неоднозначності у тлумаченні прав/обов`язків платників єдиного внеску мають тлумачитися на користь останніх. При цьому, на думку позивача, за змістом приписів Закону №2464-VI особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці, які, як податкові агенти, утримують з доходів своїх працівників (застрахованих осіб) та сплачують за них всі необхідні податки й збори до відповідних бюджетів, в тому числі і ЄСВ, і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідачем при винесені спірної вимоги не враховано, що позивач з 2008 року і по теперішній час безперервно перебуває в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Дніпрометиз», де обіймає посаду начальника юридичного відділу. Єдиним джерелом доходів є його заробітна плата, яку виплачує підприємство, яке, як роботодавець і податковий агент, утримує з нього та сплачує всі необхідні податки й збори до відповідних бюджетів, в тому числі і ЄСВ. Також позивачем зауважено, що хоч 05.10.2018р. останній і встав на облік в Державній податковій інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як самозайнята особа - адвокат, проте від здійснення адвокатської діяльності доходів він не отримує, оскільки здійснює її виключно на безоплатній основі - тобто без сплати гонорару (принцип Рrо bono) і лише в інтересах підприємства, на якому працює, та його посадових осіб, що свідчить про відсутність бази оподаткування ЄСВ. Крім того, позивач зауважував, що відповідно до ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску контролюючими органами здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати ЄСВ, звітності, що подається платниками ЄСВ, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується ЄСВ. При цьому, за твердженням позивача, відповідач жодних перевірок правильності нарахування та сплати ним єдиного внеску не здійснював, його звітність за 2018 рік у вигляді звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску - за формою № Д5 (річна) та податкової декларації про майновий стан і доходи не врахував. Водночас, в оскаржуваній вимозі відповідача зазначено, що вона винесена лише на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що законодавством не передбачено. Також, позивач наголошує на тому, що з оскаржуваної вимоги взагалі не зрозуміло, за який саме період відповідач нарахував йому суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску, а лише зазначено, що така заборгованість (недоїмка) виникла станом на 31.01.2020р. За наведених обставин, на думку позивача, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року №Ф-30649-50/66 в сумі 11016,72 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви, для відповідача; завіреної належним чином копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (документа, що посвідчує особу позивача) для відповідача.

На виконання вимог ухвали суду від 17.06.2020р. позивачем до канцелярії суду 02.07.2020р. надано документи, якими усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6418/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами з 07.08.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вказаною ухвалою суду від 07.07.2020р. витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: детальний розрахунок суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року №Ф-30649-50/66, із зазначенням за який період та на якій підставі нарахована така заборгованість і в якій сумі.

31 липня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів 05.10.2018 року ОСОБА_1 взято на облік у ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Правобережне управління, Чечелівська ДПІ) як фізичну особу, яка займається незалежною професійною діяльністю, на підставі самостійно поданої позивачем заяви від 08.06.2018р. №3727 за формою №5-ОПП, а, отже, відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI ОСОБА_1 є платником ЄСВ як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. При цьому, з 2017 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, навіть у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464-VI. Крім того, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI в редакції Закону №1774). Також відповідач зазначав, що відповідно до Закону №2464-VI роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники ЄСВ, отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони зареєстровані як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність. При цьому на дату формування оскаржуваної вимоги ОСОБА_1 не перебував в стані припинення адвокатської діяльності та будь-які дії щодо зняття з обліку як платника єдиного внеску в рамках ст.5 Закону №2464-VI шляхом подання заяви до контролюючого органу не здійснював. Так, відповідно до абзацу 3 частин 8 статті 9 Закону №2464-VI з січня 2018 року зазначена категорія платників зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Починаючи з 01.01.2018 року, у зв`язку з внесеними змінами до Закону № 2464 та з метою здійснення контролю за своєчасністю сплати єдиного внеску по даній категорії платників, фіскальним органом розроблено алгоритм автоматичного розрахунку нарахувань сум єдиного внеску. Так, контролюючим органом нараховано ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску за: 1 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019р.; за 4 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2020р. Таким чином, згідно з обліковими даними позивача сума недоїмки станом на 31.01.2020р. становить 11016,72грн. Твердження позивача про те, що ним не отримується дохід від незалежної професійної діяльності, не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464. Також відповідач зазначав, що безпідставними є доводи позивача про порушення контролюючим органом процедури винесення спірної вимоги через те, що вона видана без проведення перевірки та не на підставі акта такої перевірки, оскільки відповідно до п.4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953) вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Крім того, відповідач зауважував, що посилання позивача на те, що він працює на посаді начальника юридичного відділу ПАТ «Дніпрометиз» і саме відповідна установа, як роботодавець, повинна сплачувати за нього єдиний внесок у визначеному законодавством розмірі, не є обґрунтованим звільненням від сплати ЄСВ за адвокатську діяльність, оскільки дане твердження суперечить ст.4 Закону №2464-VI. Таким чином, здійснені відповідачем нарахування ЄСВ є законними та обґрунтованими, а, отже, підстави для скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослід ивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 08.06.2018р. серії ДП №3727, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської обласної №94 від 05.06.2018 року.

Відповідно до Довідки про взяття платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, від 05.10.2018р. №1804660700030 адвокат ОСОБА_1 узятий на облік у контролюючих органах 05.10.2018р. за №9777 та перебуває на обліку в ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ДПІ-466).

Крім того, 05.10.2018 року ОСОБА_1 взятий на облік як платник єдиного внеску в органі доходів і зборів - ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ДПІ-466) за реєстраційним номером 10000001318160, що підтверджується Повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 05.10.2018р. №1804668000011.

Відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України здійснення адвокатської діяльності позивачем протягом 2018-2019р.р. не зупинялось.

Водночас, з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , копія якої долучена до матеріалів справи, судом встановлено, що з 2008 року позивач перебуває в трудових відносинах з ПрАТ «Дніпрометиз», а саме: відповідно до записів № № 3, 4, 7, 8 позивач:

- 02.06.2008р. прийнятий в юридичний відділ на посаду провідного юрисконсульта (наказ №187-к від 02.06.2008р.);

- 02.06.2011р. найменування Відкрите акціонерне товариство «Дніпрометіз /ДМВО/» змінено на Публічне акціонерне товариство «Дніпрометиз» (ідентифікаційний код 05393145); (наказ №156/1 від 02.06.2011р.);

- 04.08.2016р. переведено на посаду начальника юридичного відділу (наказ №173 від 04.08.2016р.);

- 18.07.2017р. найменування Публічне акціонерне товариство «Дніпрометиз» змінено на Приватне акціонерне товариство «Дніпрометиз» (ідентифікаційний код 05393145); (наказ №156/1 від 18.07.2017р.).

05.12.2018р. позивач звернувся до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з метою отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі, в якій просив пояснити чи існує обов`язок для нього як адвоката нараховувати та сплачувати єдиний внесок до державного бюджету України у розмірі, визначеному законом про ЄСВ, з урахуванням того, що останній не отримує доходу (прибутку) від провадження незалежної професійної діяльності та є працівником ПрАТ «Дніпрометиз», яке в свою чергу сплачувало за нього єдиний внесок як податковий агент.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області листом від 03.01.2019р. №759/04-36-13-08-10 надало позивачеві індивідуальну податкову консультацію №21/ІПК/04-36-13-08-10 від 03.01.2019р., в якій зазначило про необхідність сплати позивачем єдиного внеску, навіть за умови перебування ним у трудових відносинах та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем.

Не погодившись з такою позицією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 оскаржив вищевказану індивідуальну податкову консультацію у судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019р. у справі №160/580/19, яке набрало законної сили 07.05.2019р., визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №21/ІПК/04-36-13-08-10 від 03.01.2019р.

Судом також встановлено, що станом на 31.01.2020 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 по ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, а саме:

- за 1 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.;

- за 2 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019р.;

- за 3 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019р.;

- за 4 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2020р.

Таким чином, станом на 31.01.2020р. недоїмка зі сплати ЄСВ склала 11016,72грн.

У зв`язку із означеним, 18.02.2020р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф30649-50/66, в якій ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 31.01.2020р. заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 11016,72грн. та ГУ ДПС у Дніпропетровській області вимагає сплатити недоїмку у цьому розмірі за реквізитами вказаними у вимозі.

Отже, предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги з огляду на наявність обов`язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі у позивача, який був зареєстрований як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність протягом 2019 року, за умови, що у цей період він був найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою мінімального розміру.

Вирішуючи спір по суті, суд зважає на таке.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону №2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша статті 15 Закону №5076-VI)

За змістом приписів пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19, від 05.12.2019 року у справі №260/358/19 та від 05.12.2019 року у справі №260/358/19, який враховується судом при розгляду цієї справи відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України.

За встановленими судом обставинами, ОСОБА_1 протягом 2019 року дійсно був зареєстрований як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (здійснює адвокатську діяльність індивідуально), у зв`язку із чим з 05.10.2018р. перебуває на обліку ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ДПІ-466), в тому числі як платник єдиного внеску.

При цьому, відповідно до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік, копія якої міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 за 2019 рік доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально отримано не було.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено.

Водночас, протягом 2019 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Дніпрометиз» як найманий працівник, при цьому, підприємством за вказаний період було нараховано та сплачено за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як роботодавцем за найманого працівника, у розмірах, визначених законодавством, а саме: у розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати, що за період з 01.10.2018 року по 31.05.2020 року склало 111155,38 грн., та підтверджується відповідною довідкою (вих. № 165 від 10.06.2020р.) і відповідачем не заперечується.

Відповідач у відзиві на позов про наявність у позивача доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально не зазначив, у зв`язку із чим відповідно до частини першої статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача протягом 2019 року доходу від провадження незалежної професійної адвокатської діяльності окремо від доходів, отриманих від ПрАТ «Дніпрометиз», не підлягають доказуванню

За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2019 рік), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

Крім того, визначальним у контексті саме цього спору, на думку суду, є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.

Позивачу таке право гарантоване за рахунок його участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за неї роботодавцем за основним місцем роботи.

Відтак, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ за 2019 рік, тому спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року №Ф-30649-50/66 є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Водночас, суд зазначає про хибність доводів позивача відносно порушення відповідачем процедури винесення спірної вимоги через її формування без проведення перевірки щодо правильності нарахування та сплати ЄСВ, звітності, що подається платниками ЄСВ, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується ЄСВ, оскільки формування та надіслання вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ саме на підставі облікових даних інформаційної системи контролюючого органу платникам єдиного внеску (в тому числі і фізичній особі-підприємцю), які на кінець календарного місяця мають недоїмку зі сплати єдиного внеску, прямо передбачено приписами чинного законодавства, зокрема, пунктами 2-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953).

Крім того, задоволенню підлягає і інша частина позовних вимог щодо зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області вилучити цей борг (недоїмку) з інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016р. за №751/28881 (далі - Порядок №422).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Так, відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Згідно з п.2 Розділу ІІ Порядку №422 ІКП відкриваються автоматично кожному платнику, зокрема, у разі: нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17), від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а) та враховується судом при розгляді цієї справи згідно з ч.5 ст.242 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на таке.

Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, юридична адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року №Ф-30649-50/66.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, юридична адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 11016,72грн. (одинадцять тисяч шістнадцять гривень 72 копійки).

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, юридична адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 07 вересня 2020 року.

Суддя О.М. Турова