Ухвала суду № 92442132, 26.10.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

26 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/15102/20

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про заведення оперативно-розшукової справи від 04 березня 2013 року та оголошення засудженого в державний розшук, ОРС “Розшук” №28/14/141-19 (кс №0308/18/51 від 17 вересня 2012 року); зобов`язати відповідачів скасувати цю постанову і вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про оголошення розшуку, вжити усіх інших необхідних дій та заходів для скасування розшуку.

Відповідно до пункту 4 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити з таких мотивів та підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як передбачено пунктами 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 3 частини першої названої статті адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Імперативний припис пункту 2 частини другої статті 19 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Як слідує з позовної заяви, підставою звернення позивача до суду стала його незгода з постановою про заведення щодо нього оперативно-розшукової справи від 04 березня 2013 року та оголошення засудженого (позивача) в державний розшук.

Так з доданих до позовної заяви документів вбачається, що позивач ОСОБА_1 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2012 року у кримінальній справі №0308/1851/2012 визнаний винним за вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 191, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України та йому призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на три роки з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна. До вступу вироку в законну силу засудженому залишено попередній запобіжний захід – підписку про невиїзд. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 07 лютого 2013 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2012 року стосовно ОСОБА_1 змінено: виключено з обвинувачення кваліфікуючу ознаку – вимагання хабара та засудженому призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на три роки з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.

26 лютого 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області направив начальнику Луцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області копію вироку суду на засудженого ОСОБА_1 для виконання в частині взяття під варту, розпорядження та копію ухвали.

На звернення ОСОБА_1 . Головне управління Національної поліції у Волинській області листом від 18 червня 2020 року №В-98/01/14-2020 повідомило, що за відсутності його за місцем постійного проживання як такого, що ухиляється від виконання вироку суду, були підстави для винесення відповідно до вимог статті 6, 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” постанови про заведення оперативно-розшукової справи та оголошення засудженого в державний розшук.

Наведене дає підстави для висновку, що у спірних правовідносинах позивач ОСОБА_1 є стороною кримінального провадження у розумінні пункту 19 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), а вчинювані стосовно нього дії (заведення оперативно-розшукової справи, оголошення в розшук) пов`язані із кримінальним переслідуванням.

Відповідно до статті 8 Закону України від 18 лютого 1992 року №2135-XII “Про оперативно-розшукову діяльність” (далі – Закон №2135-XII) прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, щодо мети проведення оперативно-розшукових заходів, суб`єкта ініціювання та проведення цих заходів, обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення. Прийняття рішень про проведення оперативно-розшукових заходів, які не потребують дозволу слідчого судді або рішення прокурора, здійснюється керівником відповідного оперативного підрозділу або його заступником з повідомленням про прийняте рішення прокурора.

Гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності визначені статтею 9 вказаного Закону.

У кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню начальником органу Національної поліції або начальником відокремленого підрозділу територіального органу Національної поліції, органу Служби безпеки України, оперативного підрозділу органу Державного бюро розслідувань, Державної прикордонної служби України, охорони вищих посадових осіб, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу органів доходів і зборів, органу, установи виконання покарань чи слідчого ізолятора, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, підрозділу Національного антикорупційного бюро України або його уповноваженим заступником (частина перша статті 9 Закону №2135-XII).

За приписами статті 14 Закону №2135-XII нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором, його заступниками, керівниками обласних прокуратур, їх першими заступниками та заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора прокурорами Офісу Генерального прокурора та уповноваженими наказом керівника обласної прокуратури прокурорами відповідних обласних прокуратур. Керівник місцевої прокуратури, а також уповноважені його наказом прокурори відповідної місцевої прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності в оперативно-розшукових справах, заведених піднаглядними їм територіальними оперативними підрозділами правоохоронних органів.

Прокурор в межах своєї компетенції перевіряє скарги на порушення законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, з ознайомленням у необхідних випадках з оперативно-розшуковими матеріалами; скасовує незаконні постанови про заведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону.

Також пунктом 8 частини першої статті 9-2 Закону №2135-XII обумовлено, що підставою для закриття оперативно-розшукової справи є виявлення прокурором незаконно заведеної справи у разі виконання по ній оперативно-розшукових заходів.

З наведеного слідує, що постанова про заведення оперативно-розшукової справи може бути скасована прокурором в порядку нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, тобто, законом встановлена спеціальна процедура скасування постанови про заведення оперативно-розшукової справи.

Наведене дає підстави для висновку, що проведення оперативно-розшукової діяльності спрямоване на забезпечення завдання кримінального провадження, зміст якого розкриває стаття 3 КПК України.

Так завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, Закон №2135-XII є частиною кримінально-процесуального законодавства.

Цей Закон передбачає можливість скасування постанови про заведення оперативно-розшукової справи прокурором, до повноважень якого і належить перевірка законності заведення оперативно-розшукової справи у разі виконання по ній оперативно-розшукових заходів. Скасування постанови про заведення оперативно-розшукової справи від 04 березня 2013 року та оголошення засудженого в державний розшук, ОРС “Розшук” №28/14/141-19 (кс №0308/18/51 від 17 вересня 2012 року) у порядку, визначеному Законом №2135-XII, матиме наслідком припинення дій, пов`язаних із проведенням розшуку ОСОБА_1 .

Таким чином, у правовідносинах, пов`язаних із прийняттям рішення про проведення оперативно-розшукових заходів стосовно засудженого, безпосереднім здійсненням таких заходів підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, останні не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, оскільки не виконують публічно-владні управлінські функції, а цей спір не є публічно-правовим спором в розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 обрав спосіб захисту, для якого законом визначено спеціальний порядок.

Відтак, з наведених вище мотивів у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Керуючись пунктом 1 частини першої, частинами п`ятою статті 170, статтями 248, 256, 295 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Ж.В. Каленюк