Ухвала суду № 92430841, 26.10.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1509/20

Провадження № 2/461/673/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 року

Галицький районний суд міста Львова у складі головуючої судді Фролової Л.Д., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) осіб, цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2020 року, акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду, з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідно до укладеного 04 липня 2018 року договору між позивачем і відповідачем, остання отримала кредит у розмірі 34060 грн., зі сплатою 1,99% річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Свої зобов`язання позивач виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту і тому, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та понесені судові витрати.

У позовній заяві представник позивача просив суд про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без участі представника позивача.

Ухвалою судді від 11 березня 2020 року, у справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження, учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі №461/1509, та копія позовної заяви з додатками надсилалася судом на адресу відповідача. Згідно відміток поштових відділень, ухвали про відкриття провадження у справі, були отримані учасниками. В розумінні ч. 1 ст. 131 ЦПК України судова повістка на ім`я відповідача ОСОБА_1 , вважається доставленою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити рішення на основі поданих сторонами письмових доказів. При цьому, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

До суду було надіслано відзив на позовну заяву АТ «Ідея Банк» про стягнення боргу за кредитним договором від 22 квітня 2020 року; заяву в порядку ст. 49 ЦПК України (про зменшення позовних вимог) від 04 травня 2020 року; відповідь на відзив від представника АТ «Ідея Банк» від 04 травня 2020 року; відзив на заяву про зменшення позовних вимог від відповідача, поданий до суду 20 травня 2020 року; заперечення на відзив на заяву про зменшення позовних вимог від представника АТ «Ідея Банк» подані до суду 28 травня 2020 року; заперечення по справі №461/1509/20 від відповідача, подані до суду 25 травня 2020 року; письмові пояснення надані представником АТ «Ідея Банк» від 29 травня 2020 року.

Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

22 квітня 2020 року, відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву АТ «Ідея Банк» про стягнення боргу за кредитним договором, який вона аргументувала тим, що позивачем було включена нарахована плата за обслуговування кредиту та прострочена плата за обслуговування кредиту, і тому вказує, що заборгованість зі сплати платежів за обслуговування кредиту є необгрунтованою, оскільки банк не мав права встановлювати такий платіж у кредитному договорі за дії, які банк вчиняє на власну користь, тому, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами. На думку відповідача, така умова є нікчемною та потребує визнання недійсною.

Крім того, банком не були враховані сплачені нею кошти в сумі 400,00 грн та 900,00 грн. Також зазначає, що позивачем на підтвердження позовних вимог було надано довідку-розрахунок заборгованості, проте на думку відповідача, сама по собі дана довідка не може бути належним та допустимим доказом розміру заборгованості, оскільки відсутні належні розрахунки пені, а це позбавляє суд можливості перевірити відповідність її нарахування умовам договору, а отже нічим не підтверджується її правильність, а тому вважає, що відсутні правові підстави для стягнення пені.

На основі викладеного просить суд відмовити акціонерному товариству АТ «Ідея Банк» частково, та не стягувати з неї заборгованість за кредитним договором в частині суми 22468,96 грн.

04 травня 2020 року до суду надійшла заява в порядку ст. 49 ЦПК України про зменшення позовних вимог, в якій представник АТ «Ідея Банк» Тураш С.В., просить зменшити суму заборгованості за кредитним договором відповідача до 36486,02 грн, оскільки після подання позивачем позову до суду, ОСОБА_1 , було сплачено кошти на загальну суму 1900 грн., які пішли на погашення заборгованості за кредитним договором №Z02.21780.004080068.

Також 04 травня 2020 року представником позивача АТ «Ідея Банк» Турашем С.В., до суду було надано відповідь на відзив, в якому він зазначає, що кредитний договір, № Z02.21780.004080068, укладено 04 липня 2018 року, тобто вже під час дії Закону України «Про споживче кредитування», що набрав чинності 10 червня 2017 року, тобто відповідач застосовує до правовідносин, які є предметом позову у даній справі застаріле законодавство, у зв`язку з чим вказані посилання є необгрунтованими і фактично зводяться до помилкового тлумачення правових норм, які регулюють спірні правовідносини. Також представник відповідача зазначає, що банк розраховує загальну вартість кредиту для споживача у грошовому виразі за такою формулою: ЗВК=ЗРК+ЗВСК, де ЗВК - загальна вартість кредиту, ЗРК- загальний розмір кредиту, тобто сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включачи проценти за користування кредиту, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку та кредитного посередника, які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Тобто, на момент укладення кредитного договору, законодавство України передбачало можливість включення до договорів про споживче кредитування умови, що передбачають сплату споживачами комісії за обслуговування кредиту.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не враховані сплачені нею кошти в розмірі 400 грн., представник позивача зазначає, що копія квитанції № 0.0.1145984948.1 та №0.0.1280634315.1 не є належними доказами оскільки є неналежної якості, нечитабельні і з наданих їх копій банку, неможливо встановити їх зміст. Більше того, з виписки, яка надана позивачем по особовому рахунку ОСОБА_1 , 28 вересня 2018 року та 26 лютого 2019 року на погашення заборгованості за кредитним договором № Z02.21780.004080068 жодних надходжень не було.

Також зазначає, що відповідачем не було надано жодного альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором№ Z02.21780.004080068, чи доказів відсутності такої, а тільки безпідставно ставить під сумнів розрахунки заборгованості надані АТ «Ідея Банк». Крім того, представник позивача зазначає, що платіж в розмірі 900 грн, був сплачений відповідачем 05 березня 2020 року, а АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовною заявою 28 січня 2020 року, відповідно, розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , за кредитним договором, саме станом на 28 січня 2020 року, і тому сума 900 грн, не була врахована позивачем при поданні позовної заяви до суду. Водночас, позивач зазначає, що не заперечує здійснення ОСОБА_1 , 05 березня 2020 року сплати на погашення кредитної заборгованості у сумі 900, 00 грн., які були спрямовані на погашення простроченого основного боргу по даному кредитному договору. Проте, звертає увагу, що розмір вказаного вище платежу є значно меншим, ніж це передбачено графіком щомісячних платежів за кредитним договором. Також «Ідея Банк» повідомляє суд про те, що 09 квітня 2020 року ОСОБА_1 , було здійснено платіж на погашення існуючої кредитної заборгованості на суму 1000 грн., який і був спрямований на погашення простроченого основного боргу по кредитному договору

20 травня 2020 року, ОСОБА_1 , було подано до суду відзив на заяву про зменшення позовних вимог. В своєму відзиві, відповідач зазначає, що позовні вимоги визнає частково, а саме в розмірі 14917,06 грн., оскільки в розмір заборгованості, заявленої в позові, позивачем була включена нарахована плата за обслуговування кредиту та прострочена плата за обслуговування кредиту, і тому вважає, що такі дії банку є незаконними. Також ще раз зазначає, що позивачем на підтвердження позовних вимог було надано довідку-розрахунок заборгованості, проте на думку відповідача, сама по собі дана довідка не може бути належним та допустимим доказом розміру заборгованості.

25 травня 2020 року, до суду надійшло заперечення у справі № 461/1509/20, від ОСОБА_1 , в якому вона стверджує що позивач ігнорує положення ЗУ «Про споживче кредитування», не враховує сплачені нею кошти в розмірі 400,00 грн., стверджує що банком не наданий розрахунок, з якого б вбачалося період нарахування пені за прострочене тіло кредиту та період нарахування пені за прострочені проценти, та не визнає позовні вимоги в частині сплати суми в розмірі 21568,96 грн.

Після отримання відзиву на заяву про зменшення позовних вимог, представником АТ «Ідея Банк» Турашем С.В., до суду було подано заперечення на відзив на заяву про зменшення позовних вимог. В своєму запереченні представник позивача зазначає, що кредитний договір, № Z02.21780.004080068, укладено 04 липня 2018 року, тобто вже під час дії Закону України «Про споживче кредитування», що набрав чинності 10 червня 2017 року, а отже відповідач застосовує до правовідносин, які є предметом позову у даній справі застаріле законодавство, у зв`язку з чим вказані посилання, на його думку є необгрунтованими і фактично зводяться до помилкового тлумачення правових норм, які регулюють спірні правовідносини.

29 травня 2020 року, до суду надійшли письмові пояснення від представника АТ «Ідея Банк» в яких він просить врахувати під час розгляду справи письмові пояснення на заперечення ОСОБА_1 , заяву про зменшення позовних вимог та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог АТ «Ідея Банк» в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов`язок сплатити неустойку відповідачем виникає у разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Судом установлено, що 04 липня 2018 року між ПАТ «Ідея Банк» (правонаступником якого є АТ «Ідея Банк») та відповідачем був укладений кредитний договір № Z02.21780.004080068, згідно з яким банк надав клієнту кредит у сумі 34060 грн зі сплатою 1.99% річних. Відповідач, в свою чергу, зобов`язалася сплатити проценти за користування кредитом та погасити кредит відповідно до графіку щомісячних платежів.

ОСОБА_1 , отримала від банку кредитні кошти, але свої зобов`язання за договором виконала не у повному обсязі. Відповідно до розрахунку суми боргу за кредитом, довідки-розрахунку заборгованості, та виписки по рахунку НОМЕР_1 за кредитним договором № Z02.21780.004080068 від 04 липня 2018 року наданого позивачем, борг станом на 28 січня 2020 року, перед позивачем становить 38386,02 грн. з них: 24352,73 грн- основний борг, 2207,54 грн -прострочений борг, 44,85 грн. -прострочені проценти, 34,49 грн.-строкові проценти, 906 грн. -нарахована плати за обслуговування кредиту, 8635,65 грн -прострочена плата за обслуговування кредиту, 2204,76 грн – пеня за несвоєчасне погашення платежів.

Згідно з заявою позивача, про зменшення позовних вимог, станом на 30 квітня 2020 року, заборгованість відповідача становить 36486, 02 грн., оскільки останньою 05 березня 2020 року та 09 квітня 2020 року було сплачено кошти на загальну суму 1900 грн за кредитним договором № Z02.21780.004080068, вони були враховані в суму основного боргу.

В матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) та додаток до паспорта споживчого кредиту, що є обов`язковими документами при укладанні кредитного договору, та його ще одним підтвердженням.

Позивач також надав заяву №Z02.21780.004080068 про акцент публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, згоду-повідомлення фізичної особи-клієнта банку та згоду фізичної особи-суб`єкта кредитної історії, що підтверджує факт надання відповідачу кредитних послуг акціонерним товариством «Ідея Банк».

Крім того, в матеріалах справи містяться меморіальний ордер № 1152515 від 04 липня 2018 року, меморіальний ордер № 1152506 від 04 липня 2018 року, меморіальний ордер №1152508 від 04 липня 2018 року, які підтверджують видачу кредиту відповідачу.

Як підтвердження того, що позивач вживав заходи досудового врегулювання спору, є надана суду вимога про усунення порушення кредитних зобов`язань від 10 грудня 2019 року, вих. №12.4.2/Z02.21780.004080068, надіслана ОСОБА_2 , однак, позивачу відповіді не було надано і тому останній був вимушений звернутися до суду з позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Статтями 2,47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Постановою Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 затверджені Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила), які розроблено відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про національний банк України», «Про споживче кредитування», встановлюють порядок та методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача.

Згідно з пунктом 8 Правил банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту за рядком «Усього» у колонках 9 і 10 (відповідно) форми, наведеної в додатку 2 до цих Правил.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору №Z02.21780.004080068 від 04 липня 2018 року, термін внесення платежу за договором для погашення заборгованості повинен відповідати терміну щомісячного платежу, передбаченого графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Щомісячний платіж внесений не в термін передбачений графіком щомісячних платежів та/або в більшій сумі зараховується в оплату щомісячних платежів в термін, визначений таким графіком.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогамистатті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим кредитний договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/455/19.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що отримання банком плати за обслуговування кредиту не суперечить приписам Закону України «Про споживче кредитування», передбаченого умовами кредитного договору №Z02.21780.004080068 від 04 липня 2018 року, який погоджено та підписано сторонами, а відтак, вважає, що позовні вимоги АТ «Ідея Банк» про стягнення нарахованої плати за обслуговування кредиту у розмірі 906 грн. та простроченої плати за обслуговування кредиту у розмірі 8635,65 грн. також підлягають до задоволенню.

Отже, суд вважає позов АТ «Ідея Банк» підставним та задовольняє його в повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в повному розмірі, що становить 2102 грн.

Згідно з положенням ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2100 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 36486,02 грн - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №Z02.21780.004080068 від 04 липня 2018 року, з розрахунком боргу: 22452,73 грн -основний борг, 2207,54 грн -прострочений борг, 44,85 грн. -прострочені проценти, 34,49 грн.-строкові проценти, 906 грн. -нарахована плати за обслуговування кредиту, 8635,65 грн -прострочена плата за обслуговування кредиту, 2204,76 грн – пеня за несвоєчасне погашення платежів, всього - 36486,02 (тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят шість гривень, дві копійки) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір по справі в сумі 2102 грн, 00 копійок.

Позивач (стягувач): акціонерне товариство «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, юридична адреса: м. Львів, вул. Валова, 11.

Відповідач (боржник): ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Д. Фролова