Рішення № 92429718, 22.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3691/20

2/308/1282/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючої - судді Зарева Н.І.,

з участю секретаря судових засідань Віраг Е.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», яка зареєстрована за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 62

про відшкодування завданої шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» відшкодування шкоди в розмірі 39 057,32 гривень, суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.06.2019 року о 12.00 год., у с. Коритняни по вул. Духновича, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Духновича та вул. Вишнева, перед початком руху не впевнився в безпечності та здійснив виїзд з другорядної дороги, допустивши при цьому зіткнення з автомобілем «КІА», номерний знак НОМЕР_2 , за кермом та власником якого був ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 10.09.2019 року, суд визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Страховим актом №UA201906120025/L01/01 від 10.09.2019 року, ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», вищевказану ДТП визнала страховим випадком та на підставі умов Договору страхування та Розрахунку страхового відшкодування до зазначеного акту, прийняла рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 35 708,07 гривень, однак реальні витрати ОСОБА_1 на відновлювальний ремонт щодо усунення пошкоджень, отриманих внаслідок вищевказаної ДТП, за його підрахунками склали 78 733,80 гривень, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з метою відшкодування різниці між сумою реальних витрат на відновлюваний ремонт та сумою відшкодованих відповідачем збитків, яка становить 39 057,32 гривень.

Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав. Зазначив, що оскільки сторони не погодили розмір страхового відшкодування по страховому випадку, страховик залучив експерта для визначення розміру збитків, завданих позивачу внаслідок ДТП. За результатом проведеної оцінки експертом було складене Дослідження про оцінку вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу склала 39 676,48 гривень. Враховуючи положення ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних

транспортних засобів», та у зв`язку з тим, що відшкодування проводилося безпосередньо на рахунок позивача, зазначену суму зменшено на 3 968, 41 гривень, як на суму податку на додану вартість, яку в подальшому проведено до виплати позивачу, після надання ним документів, які підтверджують проведення відновлювального ремонту автомобіля. Також, представник відповідача не погодився з твердженнями позивача щодо невідповідності оцінки розміру збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, яка була проведена ТОВ «СОС Сервис Україна» на замовлення страховика, фактичним збиткам з огляду на те, що, на його думку, дослідження складене відповідно до вимог чинного законодавства. Окрім цього, відповідач зауважив, що під час складання відповідного дослідження було використано систему «AUDATEX», яка не завжди здатна врахувати особливості ремонтних операцій, зокрема випадків пошкодження неоригінальних складників, які не передбачені заводською комплектацією виробником та в якій не завжди наявні ціни на складники, що рекомендовані імпортерами в Україні для роздрібного продажу диллерами, у зв`язку з чим, деякі дані щодо деталей були внесені вручну. Водночас, відповідач звернув увагу на особливості принципу заміщення, що передбачений у Національному стандарті №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України» від 10 вересня 2003 року №1440, відповідно до якого під час оцінки слід враховувати поведінку покупців на ринку, яка полягає в тому, що за придбання майна не сплачується сума, більша від мінімальної ціни майна такої ж корисності, яке продається на ринку. У процесі визначення вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу було встановлено, що ціни офіційних дилерів на запасні частини, які наведені в системі «AUDATEX» є завищеними, а також те, що в даній системі не враховано трудомісткість витрат часу на усунення заявлених пошкоджень, у зв`язку з чим, відповідачем було вказано певні позиції в ремонтній калькуляції вручну. За таких обставин представник відповідача вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а відтак у задоволенні позову слід повністю відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив відповідача, в якій зокрема зазначив про те, що в матеріалах справи та відповідному звіті про оцінку, відсутні будь-які докази того, що на автомобілі позивача були наявні неоригінальні складники. Також додає, що система «AUDATEX» визнана компетентним органом України як достовірне джерело для складання кошторису ремонту транспортного засобу іноземного виробництва.

Не погоджуючись з міркуваннями позивача в відповіді на відзив, відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у якому повідомив про те, що відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страхових відшкодовує оцінену шкоду, а не вартість автомобіля. Факт ремонту автомобіля і наявності документів, які підтверджують оплату послуг із відновлювального ремонту не є підставою для сплати потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. У разі недостатності виплати страхового відшкодування обов`язок із відшкодування шкоди, покладається на особу, відповідальну в заподіянні збитків у сумі, яка дорівнює різниці фактичної шкоди і суми страхового відшкодування.

У судове засідання позивач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та розгляд однак, подав клопотання про розгляд справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим, суд у відповідності до положень ст. 223 ЦПК розглянув справу без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані в ній докази, суд встановив наступне.

З Постанови Ужгородського міськрайонного суду в справі про адміністративне правопорушення за №308/6847/19 від 10.09.2019 року, суд встановив, що 10.06.2019 року о 12.00 у с. Коритняни по вул. Духновича, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Духновича та вул. Вишнева, перед початком руху не впевнився в безпечності, здійснив наїзд з другорядної дороги та допустив зіткнення з автомобілем «КІА», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху. Зазначеною постановою, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за №UA2019061200025 від 12.06.2019 року, позивач звернувся до страховика ОСОБА_3 - ПрАТ СК «ПЗУ Україна» з метою отримання страхового відшкодування.

Відповідно до дослідження спеціаліста товарознавця 635Е_SOS_-190613-180554 про оцінку вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 02.08.2019 року, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Kia Magentis GE 2.0 реєстраційний номер НОМЕР_2 у результаті його пошкодження при ДТП, виходячи з наданих замовником вихідних даних складає (з ПДВ на запасні частини та матеріали) 39 676,48 гривень, без ПДВ - 35708,07 гривень.

Відповідно до ремонтної калькуляції №215217 від 10.06.2019 року, складеної стосовно автомобіля марки Kia Magentis GE 2.0, реєстраційний номер НОМЕР_2 , загальна сума вартості робіт становить 10 404 гривень, загальна сума фарбування становить 14 363,23 гривень, загальна сума запчастин 31 948,64 гривень, вартість ремонту становить 56 715,87 гривень.

Відповідно до страхового акту №UA201906120025/L01/01 цивільно-правової відповідальності від 10.09.2019 року, за договором страхування №АМ9208568 від 13.12.2018 року, в якому страхувальником виступає ОСОБА_3 , страховик ПрАТ СК «ПЗУ Україна» визнала подію що мала місце 10.06.2019 року по вул. Духновича в селі Коритяни, як страховий випадок та прийняла рішення щодо виплати позивачу відшкодування в розмірі 35708,07 гривень.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № UA201906120025/L01/01 вартість відновлюваного ремонту становить 56715, 87 гривень, розмір збитків становить 35708,07 гривень.

Згідно з калькуляцією ремонту автотранспортного засобу «КІА MAGENTIS», належного позивачу, проведеної ПП ОСОБА_4 за №43 від 04.03.2020 року вартість ремонту зазначеного транспортного засобу без ПДВ становить 77395,67 гривень, з ПДВ - 92 874,8 гривень.

Згідно з заявою про страхове відшкодування ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ним було отримано 35 708,07 гривень страхового відшкодування 11 вересня 2019 року, в той час як фактичні витрати, понесені останнім на відновлювальний ремонт щодо усунення пошкоджень, отриманих внаслідок вищевказаної ДТП, складають 78 559,50 гривень без ПДВ та 78 733,80 гривень з ПДВ.

Згідно з повідомленням ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за вих. 1965-31, по страховій справі №UA2019061200025 було прийняте рішення про здійснення доплати ПДВ у розмірі 3 968, 41 гривень.

Дослідивши наявні докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або

чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до положень п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ)

документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється в розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (в тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося в забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою

товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Зазначений висновок міститься в Постанові Верховного Суду в справі № 910/3650/16 від 22.03.2017 року.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), в межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Ураховуючи наведене, в справі, що розглядається, у відповідача у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком, який становить 100 000,00 гривень, у межах вартості відновлювального ремонту з урахуванням ознак зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, який відповідно до висновку експертного дослідження спеціаліста автотоварознавця за №635Е_SOS_-190613-180554 від 02.08.2019 року становить 39 676, 48 гривень. Зазначені грошові кошти страховик перерахував позивачу в повному обсязі, що підтверджує і сам позивач у своїй позовній заяві.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виконало в повному обсязі свій обов`язок по виплаті страхового відшкодування позивачу на умовах та в порядку, визначених ст.22.1 , 29, п.34.4 ст. 34 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Щодо доводів позивача в обгрунтування заявлених вимог про те, що розмір страхового відшкодування є значно меншим, ніж понесені ним фактичні та реальні витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля в розмірі 78 733,80 грн., слід зазначити наступне.

За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати в цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну

відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, норми статей 1192, 1194 ЦК України регулюють відносини між потерпілим та заподіювачем шкоди, тоді як правовідносини між потерпілим і страховиком регламентуються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено обов`язок страховика виплатити потерпілому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страхове відшкодування, що становить витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону).

У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди відповідальність щодо сплати потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) покладається на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (стаття 1194 ЦК України).

Окрім цього, позивач підтвердив свою згоду щодо організації проведення незалежної оцінки розміру збитків з метою визначення страхового відшкодування ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», про що свідчить його підпис у бланку повідомлення про дорожньо-транспортну

пригоду від 12.06.2019 року, в якому містяться відомості про таке інформування.

Суд не може взяти до уваги ремонтну калькуляцію №43 від 04.03.2020 року, подану позивачем на підтвердження майнових вимог та факту заниження вартості складових запчастин автомобіля відповідачем, оскільки вона не є належним доказом розміру збитків, з огляду на положення ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Розмір завданого збитку при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 753/21177/16-ц від 19.09.2018 року.

Таким чином, вимоги позивача про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» задоволенню не підлягають, оскільки шкода відшкодовується саме особою, яка її завдала, що відповідає вимогам ч.2 ст. 1187 ЦК України. Будь-яких доказів того, що завдану позивачу шкоду було також заподіяно неправомірними діями відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» матеріали справи не містять.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього

переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу

окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системного аналізу положень чинного законодавства України, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , підстави для стягнення з відповідача судових витрат у порядку ст. 141 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 9 Закону України «Про страхування», ст. ст. 2, 22, 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194, Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 76-83, 141, 223, 263, 265, ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.І. Зарева